Постанова № 37590376, 05.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/389/14

05 березня 2014 року 17год. 50хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Шпак Олександр Михайлович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 19.04.2013 року ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (далі - відповідач) про скасування постанови.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. На їх обґрунтування пояснив, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шпака О.М. 19.04.2013 року стягнуто із позивача виконавчий збір у розмірі 199 547,85 грн. Дана постанова мотивована тим, що ОСОБА_3 не було виконано добровільно рішення Рівненського міського суду про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 1 995478,46 грн. у семиденний термін визначений постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2013 року. Позивач зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору від 19.04.2013 року підлягає до скасуванню, оскільки всупереч нормам чинного законодавства державним виконавцем не було належним чином повідомлено позивача про відкриття виконавчого провадження. Позивачу стало відомо про існування постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору 08.01.2014 року. Пояснив, що за адресою зазначеною у виконавчому документі, постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2013 року, постанові про стягнення виконавчого збору від 19.04.2014 року, ОСОБА_3 не проживав і не був зареєстрований. Крім того, зазначив, що заборгованість перед ПАТ «УкрСиббанк» погашена в повному обсязі.

У ході судового засідання представник позивача, з мотивів наведених у адміністративному позові, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2014 року направлено на адресу ОСОБА_3, що вказна у виконавчому документі. Згідно відмітки Рівненського відділення ТОВ «Укркур'єр» від 29.04.2013 року постанова про відкриття виконавчого провадження не вручена позивачу особисто, а залишена у поштовій скринці. Представник відповідача зазначив, що згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у

виконавчому документі. Таким чином, дії відділу Державної виконавчої служби є правомірними, а тому постанова про стягнення виконавчого збору від 19.04.2013 року не підлягає до скасування.

У зв'язку з наведеним, представник відповідача просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 03.02.2014 року Рівненським міським судом було винесено ухвалу про закриття провадження за скаргою ОСОБА_3 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 19.04.2013 року(а.с.14). 11.02.2014 року ОСОБА_3 було подано адміністративний позов до Рівненського окружного адміністративного суду. З таких обставин судом визнані причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а тому суд продовжує розгляд справи по суті.

Судом встановлено, що 06 лютого 2013 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист №1715/12317/12 (а.с.11).

11 квітня 2013 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Шпаком О.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37501148, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1715/12317/12(а.с.42) та надано боржнику термін для добровільного виконання до 18.04.2013 року.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана позивачу, що підтверджується повідомлення про вручення відправлення згідно із відмітки Рівненського відділення ТОВ «Укркур'єр» від 29.04.2013 року, однак вона не була вручена, а залишена у поштовій скринці(а.с.13).

Відповідно до копій паспортних даних ОСОБА_3 місцем його проживання є АДРЕСА_1(а.с.6), однак відповідно до копії реєстру №27/30 ТОВ «Укркур'єр» від 16.04.2013 року кореспонденція була надіслана за адресою АДРЕСА_1 (а.с.44-45).

У зв'язку з тим, що рішення суду не виконано у наданий добровільний строк, а саме до 18.04.2014 року, як наслідок 19 квітня 2013 року державним виконавцем Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Шпаком О.М. винесено постанову ВП №37501148 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 99547,85 грн. (а.с.10).

Відповідно до повідомлення про анулювання боргу від 16.10.2013 року стягувача - ПАТ «УкрСиббанк»(а.с.8), а також заяви ПАТ «УкрСиббанк» від 02.12.2013 року заборгованість позивача перед ПАТ «УкрСиббанк» погашена повністю(а.с.7).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В розділі 3 п.3.19 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція) зазначається, що надсилання документів виконавчого провадження здійснюється згідно з положеннями статті 31 Закону.

Подібні положення також закріпленні в розділі 3 п.3.20 Інструкції, а саме копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, при направленні позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2013 року ВП №37501148 відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зазначену у виконавчому документі.

Так як вбачається із матеріалів справи, у виконавчому листі Рівненського міського суду Рівненської області №1715/12317/12 від 06 лютого 2013 року адреса боржника зазначена: АДРЕСА_1, тоді як відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення та копії реєстру №27/30 ТОВ «Укркур'єр» від 16.04.2013 року кореспонденція була надіслана за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до паспортних даних ОСОБА_3 місцем проживання його є АДРЕСА_1, дана адреса зазначена також у позовній заяві за позовом ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором(а.с.35-39). Таким чином, відповідачем - відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, не доведено факту належного повідомлення ОСОБА_3 про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2013 року.

Згідно із ч. 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Починаючи виконувати рішення, державний виконавець не пересвідчився, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, не скористався своїм правом на відкладення виконавчих дій та поновлення боржнику строку для добровільного виконання рішення, що призвело до позбавлення можливості позивача добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк.

Оскільки, державним виконавцем було порушено порядок при надісланні боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2013 року, то суд дійшов висновку щодо протиправності постанови від 19.04.2013 року ВП №37501148 про стягнення із ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 1 99547,85грн. та її скасування.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити повністю.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, покладених в основу його заперечень, а також не доведено правомірність своїх дій та бездіяльності.

За наведеного, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.

Як передбачено частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 399 грн. 10 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції №ПН3235 від 11.02.2014р.(а.с.3) та квитанції №ПН7442 від 14.02.2014р.(а.с.20).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Шпака О.М. від 19.04. 2013 року.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять)грн. 10 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.