Рішення № 37588873, 11.03.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9165/13-ц

(2/199/314/14)

РІШЕННЯ

іменем України

« 25» лютого 2014 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Шахназарян М.А.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про припинення права власності на земельну ділянку, про визнання права власності, про визнання нечинним державного акта та про зобов'язання вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що вона та її чоловік (ОСОБА_3) у вересні 1999 р. уклали з сусідом ОСОБА_2 «домашню» угоду купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1, власником якого він був, та присадибної земельної ділянки під будинком, площею 0,15 га. На підтвердження виконання даної угоди вони сплатили ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 000,00 грн., а він передав документи на будинок та земельну ділянку: технічний паспорт на будинок, державний акт на право власності на землю (серія ДП № 63835004, виданий 30.01.1998 р.), а також пообіцяв, що в подальшому в нотаріальному порядку посвідчать угоду. Позивач із своєю сім'єю тоді проживала в будинку АДРЕСА_2.

До укладення письмового договору ОСОБА_2 нотаріально посвідченим дорученням від 14.09.1999 р. передав ОСОБА_3 право розпоряджатися будинком, а ОСОБА_2 зник і не з'являвся; весь час позивач доглядала за будинком, сплачувала земельний податок починаючи з 2001 р.

21.01.2002 р. позивач дізналася, що на будинок АДРЕСА_1 державною виконавчою службою накладено арешт у зв'язку з конфіскацією майна засудженого ОСОБА_2, описаний та арештований будинок було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 та роз'яснено, що дане майно буде продано з торгів Державною виконавчою службою Ленінського району м. Дніпропетровська; або не втратити будинок позивач придбала його з прилюдних торгів та отримала нотаріально посвідчене свідоцтво про право власності від 11.06.2002 р., земельна ділянка на торги не виставлялася.

18.07.2003 р. на підставі нотаріально посвідченого доручення ОСОБА_2 передав право розпорядження земельною ділянкою, площею 0,15 га по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську ОСОБА_3, та позивач була впевнена в тому, що є власником ділянки, утім, на початку на початку серпня 2013 року позивач дізналася про те, що власником земельної ділянки залишається відповідач, без заяви якого або без судового рішення позивач позбавлена можливості оформити право власності на земельну ділянку.

Предмет позову становить вимога про припинення права власності відповідача на земельну ділянку площею 0,1500 га, за адресою АДРЕСА_1, про визнання нечинним держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 63835004, який виданий 30.01.1998 p., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 007402, про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, площею 0,1500 га, за адресою АДРЕСА_1, про зобов'язання Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області внести відповідні записи до Державного земельного кадастру щодо припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,15 га, за адресою АДРЕСА_1, та зареєструвати право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, за адресою АДРЕСА_1, за позивачем.

У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд повністю задовольнити поданий позов.

За ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач не з'явився, причини неявки не повідомив, у зв'язку з цим суд за згодою позивача розглядає справу у порядку заочного розгляду.

Заслухав пояснення позивача та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено на підставі свідоцтва про право власності, яке посвідчено нотаріально 11.06.2002 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 12), що позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці 3131 кв.м, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.07.1997 р. четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим №4-1407 і яке придбане ОСОБА_1 з прилюдних торгів, проведених Дніпропетровською філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Міністерства юстиції України 12.04.2002 р., протокол №2 за 1 250,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Такі підстави передбачені ст. 140 ЗК України та ними є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивач набула право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у зв'язку з конфіскацією за рішенням суду майна ОСОБА_2, для суду вбачаються підстави для припинення права власності відповідача на земельну ділянку в силу вимог ст. 140 ЗК України.

Припинення права власності на земельну ділянку тягне за собою визнання нечинним документу, який свідчив це право, а саме держаного акту на землю, через що вимога позову про визнання нечинним державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Д*№007402 площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №1940 від 18.12.1997 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №007402, є такою, що підлягає задоволенню.

З приводу вимоги позову про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку та про зобов'язання державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області внести відповідні записи до Державного земельного кадастру щодо припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, та зареєструвати право власності на земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем, то, відмовляючи в її задоволенні, суд виходить з передчасності її заявлення її позивачем.

Так, за ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Утім, матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення прав позивача з боку Управління Держземагенства, та законом передбачений позасудовий порядок оформлення права власності на земельну ділянку (право власності позивача на земельну ділянку підлягає не визнанню в судовому порядку, а оформленню в позасудовому порядку, та лише за наявності порушеного права спір підлягає розгляду судом з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України; таким чином, оскільки судовому захисту підлягають вже порушені права (ст. 3 ЦПК України), а не можливість їх порушення в майбутньому, тому підстав для задоволення даної вимоги позову не вбачається.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про припинення права власності на земельну ділянку, про визнання права власності та про зобов'язання вчинення дій задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати нечинним державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Д*№007402 площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №1940 від 18.12.1997 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №007402.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 114,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя