Постанова № 37588346, 25.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2014 року 17:35 № 826/13716/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_1 до третя особа Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у Київській області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною

за участю:

позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився;

третьої особи - ОСОБА_2;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_2, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26 січня 2014 року, прийнятої судом у судовому засіданні 12 лютого 2014 року, в якому просить суд:

- визнати нечинним та скасувати складений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 25 жовтня 2013 року акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил про усунення порушень пункту 3.25 ДБН** «Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо фундамента, встановленого по АДРЕСА_1 та про виконання припису № 590 від 15 серпня 2012 року, наданого ОСОБА_2 на усунення допущених порушень;

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо перевірки виконання ОСОБА_2 наданого йому 15 серпня 2012 року інспекцією припису № 590 про приведення у відповідність до будівельних норм та правил фундамента, встановленого по АДРЕСА_1

- зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області здійснити заходи по знесенню самочинно встановленого фундамента, що не був приведений у відповідність до будівельних норм та правил на виконання припису № 590, виданого інспекцією ОСОБА_2. 15 серпня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно та неправомірно встановлено усунення третьою особою порушень, встановлених приписом №590 від 15 серпня 2012 року, що в свою чергу призводить до порушення її законних прав, свобод та інтересів як власника суміжної земельної ділянки.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 28 жовтня 2013 року на підставі статей 156, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України зупинено провадження у справі № 826/13716/13-а до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-12757/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року поновлено провадження по справі.

Відповідно до ухвали суду від 25 лютого 2014 року повернуто ОСОБА_1 заяву про уточнення позовних вимог.

В судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях, залучених до матеріалів справи.

Представник відповідача у письмових запереченнях на позов посилався на правомірність дій при складанні акта позапланової перевірки від 25 жовтня 2013 року та встановлення обставин усунення порушень містобудівного законодавства, зазначених у приписі №590 від 15 серпня 2012 року.

Третя особа у судових засіданнях щодо задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши, що у будь-якому випадку є землекористувачем земельної ділянки, фундамент споруди, встановленої на земельній ділянці, якою він користується, роз'єднано на виконання припису, відстань фундаменту від межі земельної ділянки позивача більше 1 метру й такий фундамент може використовуватись під огорожу.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №097897 позивачу - ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,4002 га, що розташована по АДРЕСА_1, яку вона придбала у ОСОБА_3 (дружини третьої особи ОСОБА_2) відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 вересня 2003 року.

Позивачем у червні 2012 року було подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області подано заяву про допущення третьою особою ОСОБА_2 порушень будівельних норм при встановленні фундаменту за адресою АДРЕСА_1, у тому числі на межі належної позивачу земельної ділянки.

У зв'язку із надходженням вказаного звернення позивача працівниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2 при зведенні фундаменту (під гараж) за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 26 липня 2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_2 в порушення ст. 29, ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 3.25 ДБН 360-92 ** «Планування і забудова міських і сільських поселень» самовільно та без оформлення документу, що посвідчує право на виконання будівельних робіт побудовано фундамент (під гараж) орієнтовними розмірами 7,51х8,0 м.

У зв'язку із встановленням вказаних порушень містобудівних норм Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 15 серпня 2012 року винесено Припис № 590 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким ОСОБА_2 зобов'язано до 15 листопада 2012 року усунути допущені порушення, привести споруду (фундамент під гараж) у відповідність до державних будівельних норм, стандартів та правил, а також не проводити будівництва до оформлення документа що посвідчує право на виконання будівельних робіт, а також зобов'язано ОСОБА_2 повідомити відповідача про виконання припису до 31 грудня 2012 року.

В подальшому з метою встановлення виконання вимог Припису № 590 працівниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2 при зведенні фундаменту (під гараж) за адресою АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт від 25 жовтня 2013 року, яким встановлено виконання ОСОБА_2 вимог Припису № 590 від 15 серпня 2012 року.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо перевірки виконання припису № 590 від 15 серпня 2012 року, звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про основи містобудування», який спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини (преамбула закону).

Державне регулювання у сфері містобудування згідно статті 7 вказаного Закону здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

За змістом частини першої статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» архітектурно-будівельний контроль здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 549 «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції», як юридичні особи публічного права утворено територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції, в переліку яких - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2012 року № 148 (далі - Порядок № 553).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Згідно пункту 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема,

- складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом;

- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

- проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

- здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, приписом відповідача № 590 від 15 серпня 2012 року ОСОБА_2 зобов'язано до 15 листопада 2012 року усунути допущені порушення, привести споруду (фундамент під гараж) у відповідність до державних будівельних норм, стандартів та правил, а також не проводити будівництва до оформлення документа що посвідчує право на виконання будівельних робіт, а також зобов'язано ОСОБА_2 повідомити відповідача про виконання припису до 31 грудня 2012 року.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою встановлення виконання припису від 15 серпня 2012 року № 590 відповідачем 25 жовтня 2013 року було проведено позапланову перевірку дотримання гр. ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил при зведенні фундаменту (під гараж) за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 25 жовтня 2013 року.

Згідно зазначеного акта від 25 жовтня 2013 року встановлено, що гр. ОСОБА_2 виконав вимоги припису № 590 від 15 серпня 2012 року та усунув порушення 3.25 ДБН 360-92 ** «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як зазначалось вище, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки. При цьому, акт - це службовий документ, який свідчить про факт проведення, у даному випадку позапланової перевірки, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства фізичними та юридичними особами, тобто документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Разом з тим, акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт державного чи іншого органу у розумінні, зокрема, статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, є юридична форма висновків цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер цих відносин.

Водночас, акт перевірки є засобом фіксації виявлених контролюючим органом фактів порушення чинного законодавства, не має обов'язкового характеру та окремо не призводить до виникнення обов'язків у перевіряємої особи.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в адміністративній справі можуть бути лише такі рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, з якими пов'язується виникнення прав та обов'язків у інших осіб.

Отже, акт перевірки відповідача від 25 жовтня 2013 року не є рішенням в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 положень Кодексу адміністративного судочинства України, не має обов'язкового характеру та не тягне за собою юридичних наслідків, що унеможливлює визнання його правомірності чи протиправності, так само, як і висновків такого акта.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування складеного Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 25 жовтня 2013 року акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил про усунення порушень пункту 3.25 ДБН** «Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо фундамента, встановленого по АДРЕСА_1 та про виконання припису № 590 від 15 серпня 2012 року, наданого ОСОБА_2 на усунення допущених порушень.

Крім того, враховуючи наведені фактичні обставини справи доводи позивача з приводу не вжиття відповідачем жодних заходів з контролю за виконанням припису від 15 серпня 2012 року № 590 є необґрунтованими, позаяк спростовуються матеріалами позапланової перевірки, проведеної на підставі направлення № 5297.13/08/01 від 13 серпня 2013 року, актом перевірки від 25 жовтня 2013 року та матеріалами фото фіксації.

При цьому судом не беруться до уваги посилання позивача на не дослідження відповідачем наявності чи відсутності у третьої особи документів, які б підтверджували права останнього на земельну ділянку, як і документів, які надавали б право третій особі на здійснення будівництва, оскільки факт не здійснення будівництва третьою особою сторонами не оспорюється й зазначені питання не є предметом позапланової перевірки виконання саме припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № 590 від 15 серпня 2012 року та предметом розгляду даної справи.

Не оспорюється сторонами й факт роз'єднання ОСОБА_2 фундаменту на виконання припису № 590 від 15 серпня 2012 року.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі № 2а-12757/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, встановлено, що під час проведення перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 25 липня 2012 року та винесено припис № 590 від 15 серпня 2012 року, відповідачем було визначено лише фундамент під гараж.

Також, судом у даній постанові була надана оцінка геодезичним дослідженням, які надані суду позивачкою та третьою особою і у даній справі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі № 2а-12757/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зокрема, визнано протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області під час проведення перевірки, за результатами якої винесено припис № 590 від 15 серпня 2012 року, в частині не проведення перевірки щодо дотримання вимог п. 3.25 Державних будівельних норм 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» при проведенні прибудови ганку до незавершеного будівництвом житлового будинку, встановленого на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області провести таку перевірку.

Вказана постанова залишена без змін згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року.

Відповідно до частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, питання дотримання третьою особою (ОСОБА_2) вимог державних будівельних норм при проведенні прибудови ганку до незавершеного будівництвом житлового будинку, встановленого на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, як і дії чи бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, які мають бути вчинені на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі № 2а-12757/12/2670, не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо перевірки виконання ОСОБА_2 наданого йому 15 серпня 2012 року інспекцією припису № 590 про приведення у відповідність до будівельних норм та правил фундамента, встановленого по АДРЕСА_1.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити заходи по знесенню самочинно встановленого фундаменту, що не був приведений у відповідність до будівельних норм та правил на виконання припису № 590, виданого інспекцією ОСОБА_2. 15 серпня 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі № 2а-12757/12/2670 зобов'язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області провести перевірку щодо дотримання вимог п. 3.25 Державних будівельних норм 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» при проведенні прибудови ганку до незавершеного будівництвом житлового будинку, встановленого на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, й матеріали даної справи не містять доказів виконання зазначеної постанови суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача вчинити зазначені заходи по знесенню самочинно встановленого фундаменту, позаяк останнім мають передувати проведення перевірки, винесення відповідного припису, не виконання останнього особою, у відношенні якого винесено такий припис, а також неможливість перебудови об'єкта з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст постанови складено та підписано 03 березня 2014 року.