Постанова № 37588345, 06.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/170/14

06 березня 2014 року 12год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Почапська М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Загорська О.О.,

відповідача: представник Гридіна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Здолбунівська центральна районна лікарня

до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та скасування рішення , -ВСТАНОВИВ :

Здолбунівська центральна районна лікарня звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання неправомірними дій щодо прийняття рішення №372 від 20.12.2013 "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності" та скасування рішення №372 від 20.12.2013 "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності" на загальну суму 13390,02 грн. та відповідно нарахованого до неї штрафу.

В обґрунтування позовних вимог заперечує висновки відповідача, викладені в акті перевірки №1148 від 02.12.2013, щодо переплати по листах непрацездатності по вагітності ОСОБА_5, ОСОБА_6 (ОСОБА_6) та ОСОБА_8 загальною сумою 13390,02 грн. При цьому позивач зазначає, що при прийнятті на роботу даних осіб підстав для обмеження сумісництва не було. Вказав, що в разі виявлення вагітності у жінки, яка працює за сумісництвом, роботодавець не має права звільнити її з власної ініціативи, звільнення вагітної жінки можливе лише у разі ліквідації підприємства. Так як звільнення вагітних жінок, а також працівників, які є тимчасово непрацездатними, з роботи за сумісництвом за ініціативи адміністрації заборонено законом, з відповідними заявами про звільнення ніхто не звертався, тому ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продовжували працювати за сумісництвом, з них стягувалися усі встановлені податки та соціальні відрахування, у тому числі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було видано та оплачено листи непрацездатності по вагітності та пологах. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо винесення рішення №372 від 20.12.2013 про повернення коштів в сумі 13390,02 грн. порушують законодавство України, підстави для повернення коштів в сумі 13390,02 грн. та застосування в цій частині штрафних санкцій відсутні, отже рішення №372 від 20.12.2013 відповідача в цій частині є безпідставним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити повністю.

Відповідач Рівненське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.50-56). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що при прийнятті Рішення №372 про повернення коштів у частині, що оскаржується позивачем, посадовими особами Фонду було враховано, що позивачем проведено виплату допомоги по вагітності та пологах працівникам, які працюють за сумісництвом, а саме: ОСОБА_5 в сумі 4066,02 грн., ОСОБА_6 в сумі 3137,40 грн. та ОСОБА_8 в сумі 6186,60 грн. На думку відповідача, виплата допомоги по вагітності та пологах даним особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є незаконною. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не мали права працювати за сумісництвом, перебуваючи в стані вагітності, оскільки законодавством запроваджено чіткі обмеження щодо роботи за сумісництвом вагітних жінок у державній сфері. Вказані особи мали бути звільнені відповідно до чинного законодавства, а від так не мали права на отримання допомоги по вагітності та пологах за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Порушення, допущені роботодавцем в сфері трудових відносин із зазначеними жінками, призвели до неправомірних витрат коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, які мають бути повернуті.

З наведених підстав спірне рішення представник відповідача вважає правомірним, в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Позивач Здолбунівська центральна районна лікарня є страхувальником в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001 та відповідно до п.3 ч.2 ст.27 якого зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до статуту Здолбунівська районна центральна лікарня є юридичною особою публічного права, комунальним закладом охорони здоров'я Здолбунівської районної ради (а.с.61-66); зареєстрована як юридична особа 20.03.1998 (а.с.67).

Судом встановлено, що наказом Здолбунівської центральної районної лікарні від 30.11.2012 №87-К ОСОБА_8 прийнято на роботу з 01.12.2012 на 0,5 ставки на посаду лікаря приймального відділення за сумісництвом (а.с.68,72).

З 01.01.2013 ОСОБА_8 працює також на посаді лікаря-терапевта дільничного поліклінічного відділення ст. Здолбунів ДЗ "Відділкова лікарня станції Рівне ДТГО "Львівська залізниця" (а.с.71).

Основним місцем роботи ОСОБА_8 є Представництво компанії "Др. Реддіс Лабораторіс Лімітед", посада: постійний представник з фармацевтичних питань (а.с.70).

На підставі листка непрацездатності серії АГЖ № 185147 від 26.06.2013, виданого ОСОБА_8 (а.с.21), Здолбунівською ЦРЛ здійснено їй виплату допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 6186,60 грн.

Також судом встановлено, що наказом Здолбунівської центральної районної лікарні від 03.09.2012 №66-к ОСОБА_6 (ОСОБА_6) прийнято на роботу з 03.09.2012 на 0,5 ставки на посаду лікаря - невропатолога поліклініки за сумісництвом (а.с.75,77).

Основним місцем роботи ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) є Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення, посада: лікар-анестезіолог (а.с.74).

На підставі листка непрацездатності серії АГА № 033739 від 05.07.2013, виданого ОСОБА_6 (а.с.20), Здолбунівською ЦРЛ здійснено їй виплату допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 3137,40 грн.

Також судом встановлено, що наказом Здолбунівської центральної районної лікарні від 14.08.2000 №152-к ОСОБА_5 прийнято на роботу з 15.08.2000 на посаду лікаря-терапевта дільничного Здовбицької лікарської амбулаторії (а.с.79).

Наказом Здолбунівської центральної районної лікарні від 18.07.2002 №134-к ОСОБА_5 призначено виконуючим обов'язків головного лікаря Здовбицької лікарської амбулаторії з 22.07.2002 та прийнято на 0,5 ставки лікаря-терапевта дільничного Здовбицької лікарської амбулаторії з 22.07.2002 (а.с.79, 80-81).

Відповідно до наказу від 30.12.2011 №160-к ОСОБА_5 дозволено працювати за сумісництвом на посаді лікаря вищезазначеної амбулаторії (а.с.82).

На підставі листка непрацездатності серії АВУ № 460164 від 26.04.2012, виданого ОСОБА_5 (а.с.19), Здолбунівською ЦРЛ здійснено їй виплату допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 4066,02 грн.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 02.12.2013 по 05.12.2013 на підставі наказу №123 від 30.08.2013 та направлення №570 від 29.11.2013 уповноваженою особою Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено планову перевірку правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків та повернення страхових коштів, використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Здолбунівською районною центральною лікарнею.

За результатами перевірки складений акт №1148 від 05.12.2013 (а.с.6-9), яким зафіксовано порушення порядку використання страхових коштів Фонду при виплаті страхувальником допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах по 26-ти листках непрацездатності, а саме: по 20-ти листках непрацездатності на суму 16997,59 грн. та недоплати по 6-ти листках непрацездатності на суму 5130,81 грн.

Подані позивачем заперечення на акт перевірки залишені без задоволення (а.с.10,11).

На підставі акту перевірки №1148 від 05.12.2013, відповідачем прийнято рішення №372 від 20.12.2013 "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності", яким зобов'язано страхувальника у десятиденний термін від дня його отримання повернути кошти в загальній сумі 25496,39 грн., яких: 16997,59 грн. - витрати по тимчасові непрацездатності, по вагітності та пологах, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду; 8498,80 грн. - штраф за порушення порядку використання страхових внесків (а.с.13).

Подана позивачем скарга на рішення №372 від 20.12.2013 залишена відповідачем без задоволення, а рішення - без змін (а.с.14-17).

Позивачем за вказаним рішенням частково повернуто до Фонду неправомірно витрачені кошти та частково сплачено штраф, всього загальною сумою 5411,36 грн. (а.с.18).

Рішення № 372 від 20.12.2013 в частині повернення коштів, виплачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, в сумі 13390,02 грн. та штраф в сумі 6695,01 грн. позивач вважає таким, що суперечить чинному законодавству.

Вирішуючи адміністративний позов по суді суд виходить з наступного.

Робота за сумісництвом регулюється низкою нормативно-правових актів. До них належать: Кодекс законів про працю України, постанова Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" № 245 від 03.04.1993 (далі - Постанова № 245), Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 за № 43 (далі - Положення № 43), Закон України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 , Закон України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 та ін.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Разом з тим, ч. 2 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України визначено, що умови роботи за сумісництвом для працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Основними нормативними документами, які безпосередньо регламентують умови роботи та оплати праці працівників-сумісників бюджетної сфери, є Постанова № 245 та Положення № 43.

Відповідно до п.1 Положення № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.

Пунктом 1 Постанови № 245, який кореспондується з пунктом 2 Положення № 43, установлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Аналізуючи викладені правові норми суд приходить до висновку, що обмеження на сумісництво для неповнолітніх працівників та вагітних жінок є прямою законодавчою забороною сумісництва. Ця заборона поширюється виключно на державні підприємства.

Виходячи з викладеного, посилання позивача на заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу та звільнення з підстав вагітності у даному випадку є безпідставними.

Крім того, статтею 7 Кодексу законів про працю України передбачено, що додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу) встановлюються законодавством.

В свою чергу, пунктом 8 Положення № 43 встановлено, що звільнення з роботи за сумісництвом проводиться на підставах, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, щодо якого існують обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами.

Таким чином, посадові особи позивача після отримання інформації про вагітність ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повинні були звільнити їх з роботи за сумісництвом на підставі ст.7 Кодексу законів про працю України та п.8 Положення № 43.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не може бути виплачено допомогу по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на роботі за сумісництвом, оскільки, відповідно до ст.102-1 Кодексу законів про працю України, Постанови № 245 та Положення № 43 вони не можуть працювати за сумісництвом в період вагітності у державній організації.

Суд критично оцінює посилання позивача на роз'яснення Територіальної Державної інспекції з питань праці у Рівненській області від 10.09.2013 № 17-08/144к, оскільки, зазначений лист не є нормативно-правовим документом та не містить будь-яких роз'яснень щодо обмеження роботи за сумісництвом вагітних жінок, яке встановлене п. 1 Постанови №245 та п. 2 Положення № 43.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001 визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати за період відпустки у зв'язку із вагітністю та пологами.

Статтею 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" №2240-III від 18.01.2001 передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001 за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).

Частиною 2 статті 53 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 (далі - Постанова №1266) визначено, що середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи із нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно із нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" та підлягають обкладанню податком із доходів фізичних осіб, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою № 1266 встановлено ознаки заробітної плати, яка враховується при здійсненні розрахунку матеріального забезпечення. В першу чергу, передбачено, що така заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про оплату праці". По-друге, заробітна плата, визначена відповідно до Закону України "Про оплату праці", обкладається податком із доходів фізичних осіб. По-третє, із заробітної плати, визначеної відповідно до Закону України "Про оплату праці", яку обкладено податком із доходів фізичних осіб, сплачуються страхові внески.

В свою чергу, ст.19 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалося вище, Кабінетом Міністрів України запроваджено обмеження щодо роботи за сумісництвом вагітних жінок в державних організаціях, тобто оплата праці вагітних жінок за виконану роботу на умовах сумісництва не врегульована нормами Закону України "Про оплату праці".

Також слід зауважити, що на час прийняття і дії Постанови №245 та Положення №43 відповідно до Закону України "Про власність" до державної власності відносились загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Вказані нормативно-правові акти врегульовували питання роботи працівників на умовах сумісництва як на державних (комунальних) підприємствах, так і в державних (комунальних) установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів всіх рівнів.

Незважаючи на втрату чинності Закону України "Про власність" (Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 р. №997), зазначені нормативно-правові акти врегульовують питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів всіх рівнів.

В свою чергу, листом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.08.2008 № 23-06-186-08, яке є центральним органом виконавчої влади у сфері трудових відносин, визначено, що дія Постанови № 245 та Положення № 43 поширюється на підприємства, установи, організації, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів усіх рівнів. Листом Міністерства соціальної політики України від 25.02.2011 року № 510-13-84-11 визначено, що дія Постанови № 245 та Положення № 43 поширюється на працівників, основним місцем роботи яких є державне підприємство (установа, організація), і на працівників, що поступають на роботу за сумісництвом на державне підприємство, незалежно від того, з державним чи недержавним підприємством уклав раніше працівник трудовий договір про основну роботу.

Отже, дія Постанови №245 поширюється не тільки на державні, а й на комунальні підприємства, установи і організації.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 прийняті на роботу в Здолбунівську центральну районну лікарню, яка відповідно до статуту є унітарним некомерційним комунальним закладом охорони здоров'я Здолбунівської районної ради, то на правовідносини між вказаними працівниками та роботодавцем поширюється дія пункту 1 Постанови № 245 та пункту 2 Положення № 43, якими встановлено обмеження для роботи за сумісництвом в державній сфері для вагітних жінок.

Відтак висновок контролюючого органу про порушення страхувальником порядку використання страхових коштів Фонду при оплаті листків непрацездатності по вагітності та пологах працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які працювали за сумісництвом в комунальному закладі охорони здоров'я, суд вважає правомірним.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону N 2240-III страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

За встановлених обставин суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при винесенні рішення №372 від 20.12.2013 відповідач діяв на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом, добросовісно та розсудливо, з дотриманням встановленої процедури та з урахуванням всіх обставин справи. Докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, не спростовують виявлених перевіркою порушень, не доводять протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень та не дають підстав для його скасування, а відтак адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір загальною сумою 255,78 грн., в тому числі: за подання адміністративного позову майнового характеру в сумі 182,70 грн. та за подання адміністративного позову немайнового характеру в сумі 73,08 грн. За подання позовної заяви майнового характеру позивачу слід сплатити 1827,00 грн.

З огляду на наведене, судом приймається рішення про стягнення з позивача Здолбунівської центральної районної лікарні недоплаченого судового збору в сумі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Здолбунівській центральній районній лікарні в позові до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та скасування рішення - відмовити повністю.

Стягнути з Здолбунівської центральної районної лікарні (код ЄДРПОУ 02000105) судовий збір в розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.), який перерахувати: р/р 31211206784002; одержувач: УДКС у м. Рівне 22030001; банк одержувача: ГУ ДКСУ у Рівненській області; код ЄДРПОУ одержувача: 38012714; МФО 833017.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.