Рішення № 37588277, 11.03.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.2014 Справа № 920/201/14Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянув матеріали справи № 920/201/14

за позовом - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми,

до відповідача - Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми,

про визнання недійсним рішення

та за зустрічним позовом - Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми,

до - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми,

про стягнення 136000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник Глазунов Д.В., довіреність № 30/125 від 30.12.2013 року,

від відповідача - представник Гребеник В.І., довіреність № 9 від 10.06.2013 року.

В судовому засіданні, розпочатому 24.02.2014 року о 10 год. 20 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10 год. 20 хв. 11.03.2014 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.11.2013 року № 90 по справі № 02-06/35-2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»; а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов за № 02-04/526 від 06.03.2014 року просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки дії позивача за первісним позовом, які полягають у вибірковому направленні суб'єктам господарювання, що мають статус кваліфікованих споживачів, постачальниками газу для яких є незалежні постачальники, повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання у зв'язку із відсутністю затверджених лімітів природного газу та вибіркового припинення газопостачання зазначеним споживачам, а також у безпідставному стягненню плати за роботи з відключення та поновлення газопостачання із суб'єктів господарювання, яким було протягом січня - жовтня 2013 року вибірково неправомірно припинено газопостачання, були правомірно кваліфіковані відповідачем як порушення, передбачені пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу трубопроводами в межах території Сумської області, на якій розташовані розподільні мережі ПАТ «Сумигаз», що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Керуючись статтею 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач за первісним позовом - Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до початку розгляду господарським судом справи по суті подав до позивача за первісним позовом - ПАТ «Сумигаз» зустрічну позовну заяву № 02-04/420 від 20.02.2014 року, відповідно до якої просить суд стягнути з останнього штрафів у загальному розмірі 136000,00 грн. до загального фонду Державного бюджету України на рахунки, відкриті в управліннях Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106.

Ухвалою від 24.02.2014 року у справі № 920/201/14, судом прийнято зустрічний позов Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ПАТ «Сумигаз» про стягнення 136000,00 грн., для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі.

Позивач відзиву на зустрічний позов суду не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 90 від 26.11.2013 року, яке прийняте за результатами розгляду справи № 02-06/35-2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу дії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» визнано порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, а саме:

- пунктом 2 резолютивної частини даного рішення дії ПАТ «Сумигаз», які полягають у вибірковому направленні суб'єктам господарювання, що мають статус кваліфікованих споживачів, постачальниками газу для яких є незалежні постачальники, повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання у зв'язку із відсутністю затверджених лімітів природного газу, та вибіркового припинення газопостачання зазначеним споживачам, визнано порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 7 частини другої статті Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу трубопроводами в межах території Сумської області, на якій розташовані розподільні мережі ПАТ «Сумигаз», що призвели до ущемлення інтересів споживачів та можуть призвести до усунення з ринку інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- пунктом 3 резолютивної частини рішення № 90 дії ПАТ «Сумигаз», які полягали у безпідставному стягненні плати за роботи з відключення та поновлення газопостачання із суб'єктів господарювання, що мають статус кваліфікованих споживачів, постачальниками газу для яких є незалежні постачальники, яким було протягом 2013 року вибірково, неправомірно припинено газопостачання, визнано порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу трубопроводами в межах території Сумської області, на якій розташовані розподільні мережі позивача за первісним позовом, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення № 90 від 26.11.2013 року, на ПАТ «Сумигаз» накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Також, відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 3 резолютивної частини вищезгаданого рішення відповідача за первісним позовом (далі - відповідач), на ПАТ «Сумигаз» (далі - позивач) накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Позивач отримав зазначене рішення відповідача 12.12.2013 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення наявного в матеріалах справи (а. с. 49).

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 90 від 26.11.2013 року.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладені у рішенні № 90 від 26.11.2013 року, зроблені не на повному та об'єктивному досліджені реальних обставин в їх сукупності, їх відповідності нормативно-правовим вимогам законодавства України та правової оцінки усіх дій учасників досліджуваних взаємовідносин, а тільки на підставі припущень і неперевіреної інформації, а дії позивача в даному випадку спрямовані на дотримання лімітної дисципліни, виключення випадків несанкціонованого відбору природного газу.

Крім наведеного, в обґрунтування своєї позиції позивач за первісним позовом посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року у справі № 910/18298/13 про визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України.

Відповідач з первісним позовом не погодився у зв'язку з його необґрунтованістю та правомірністю прийняття ним спірного рішення, а також подав зустрічний позов про стягнення з позивача штрафів у загальному розмірі 136000,00 грн. за порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд, розглянувши подані сторонами письмові докази та матеріали, дослідивши позицію позивача за первісним позовом, дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог з огляду на наступне.

Діяльність з постачання природного газу регулюється Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» № 2467-VI від 08.07.2010 року; Порядком розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 920 від 26.11.2012 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 196/22728 31.01.2013 року; Порядком формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України, затвердженим наказом НАК «Нафтогаз України» № 45 від 27.01.2004 року; Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою НКРЕ № 1181 від 13.09.2012 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за №1715/22027 11.10.2012 року; Порядком пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1687 від 08.12. 2006 року; Ліцензійними умовами та іншими нормативними документами.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», вільно купувати газ у будь-якого постачальника має право будь-який споживач, за умови отримання ним статусу кваліфікованого споживача.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики своєю постановою від 29.03.2012 № 305 «Про визначення ступеня кваліфікації споживачів природного газу», зареєстрованою у Міністерстві юстиції 18.04.2012 року за № 579/20892, визначила ступені кваліфікації споживачів. Перша ступінь присвоєна промисловим підприємствам, які набули свій статус з 1 травня 2012 року, бюджетні організації отримали кваліфікацію другого ступеня з 1 січня 2013 року; виробники теплової енергії - третій ступінь з 1 січня 2014 року, побутові споживачі, отримавши четверту ступінь кваліфікації, зможуть вибирати постачальників газу самостійно з 1 січня 2015 року.

Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» встановлено, що оператор щороку розробляє прогнозний річний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні, на основі якого, а також інформації, що надійшла від постачальників про наявні у них ресурси та прогнозні обсяги реалізації природного газу, оператор відповідно до Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні розробляє на кожний наступний місяць плановий (розрахунковий) баланс надходження та розподілу природного газу, а також формує і затверджує плановий розподіл постачання природного газу споживачам.

Газопостачальне підприємство забезпечує споживача необхідним обсягом природного газу на місяць, здійснюючи постачання природного газу в обсягах, підтверджених оператором Єдиної газотранспортної системи України (пункт 4.4 Правил).

Порядок формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам на місяць визначено розділом 4 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, яким, зокрема, передбачено, що газопостачальні підприємства відповідно до затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу в Україні до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, надають Оператору плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць (пункт 4.1). На підставі показників затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу в Україні та поданих газопостачальними підприємствами відповідно до пункту 4.1 планових розподілів постачання природного газу споживачам на місяць Оператор щомісяця формує місячний плановий розподіл обсягів постачання природного газу споживачам та не пізніше 27 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, в електронному вигляді доводить його до газотранспортних, газодобувних та газорозподільних підприємств для забезпечення транспортування цих обсягів природного газу споживачам та здійснення контролю за відпуском природного газу.

Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» встановлено право газотранспортних та газорозподільних підприємств на обмеження або припинення транспортування і постачання природного газу споживачам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема, у разі невиділення їм планових обсягів постачання природного газу (лімітів).

Окрім зазначеного, підпунктом 7.1 Правил також встановлено, що газорозподільне/газотранспортне підприємство має право припинити або обмежити постачання (розподіл/транспортування) газу на об'єкти газоспоживання споживача з дотриманням норм безпеки та нормативних документів, що визначають порядок припинення (обмеження) газу споживачу, у разі відсутності або недостатності для забезпечення об'єктів газоспоживання споживача підтвердженого обсягу газу.

Пунктом 3 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання визначено, що газорозподільне підприємство у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу.

При цьому, пунктом 6 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання встановлено, що споживач повинен бути повідомлений газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам, про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано.

Порядок пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання передбачає право газорозподільного підприємства припинити газопостачання на підставі розрахунку обсягу споживання газу та затишку виділеного ліміту у випадках відсутності у конкретного споживача ліміту природного газу (пункт 4 Порядку).

Таким чином, дотримуючись вимог чинного законодавства, зокрема, враховуючи вимоги пункту 4.1 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, газорозподільне підприємство мало підстави направити повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання всім споживачам Сумської області у зв'язку з невиділенням їм планових обсягів постачання природного газу (лімітів). Враховуючи вимоги пункту 6 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання припинити (обмежити) газопостачання цим суб'єктам у зв'язку з невиділенням їм планових обсягів постачання природного газу (лімітів) газорозподільне підприємство мало б здійснити не раніше, ніж через три доби з дати отримання суб'єктом господарювання відповідного повідомлення.

Адміністративною колегією відповідача було встановлено, що позивач, скориставшись повноваженнями, наданими йому як газорозподільному підприємству, за відсутності інформації про плановий розподіл обсягів постачання природного газу споживачам Сумської області (у тому числі для підприємств - споживачів, постачальником газу яких є сам позивач) неодноразово надсилав повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання у зв'язку з невиділенням планових обсягів постачання природного газу (лімітів) на відповідний місяць лише суб'єктам господарювання, що мають статус кваліфікованих споживачів, постачальниками газу для яких є незалежні постачальники, зокрема, ТОВ «ГП «Промсервіс» та ТОВ «Лідергаз».

Також встановлено факт припинення позивачем газопостачання кваліфікованим споживачам, постачальниками газу для яких виступали незалежні постачальники, та відновлення такого газопостачання відповідним суб'єктам господарювання, тоді як за відсутності у позивача інформації від НАК «Нафтогаз України» щодо офіційного підтвердження планового розподілу обсягів постачання природного газу споживачам Сумської області на відповідний місяць 2013 року, постачальником газу для яких є позивач, постачання газу власним споживачам позивачем не припинялося.

В даному випадку позивачем створюються нерівні умови для таких споживачів, в частині безперебійного постачання природного газу власним споживачам навіть у період відсутності інформації від НАК «Нафтогаз України» щодо офіційного підтвердження планового розподілу обсягів постачання природного газу.

Нерівнозначні підходи позивача у застосуванні чинного законодавства у сфері газопостачання до споживачів природного газу, які отримують його від незалежних постачальників, та власних споживачів за однакових умов на ринку, є засобом тиску на споживачів природного газу за нерегульованим тарифом з метою зміни останніми постачальника, тобто усунення позивачем конкурентів з ринку.

За таких умов діями позивача, які полягають у вибірковому направленні суб'єктам господарювання, що мають статус кваліфікованих споживачів, постачальниками газу для яких є незалежні постачальники, повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання у зв'язку із відсутністю затверджених лімітів природного газу, та вибіркового припинення газопостачання зазначеним споживачам, порушено вимоги законодавства, передбачені пунктом 2 статті 50, частиною 1 та пунктом 7 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу трубопроводами в межах території Сумської області, на якій розташовані розподільні мережі позивача, що призвели до ущемлення інтересів споживачів та можуть призвести до усунення з ринку інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Оскільки вибіркове припинення позивачем протягом 2013 року газопостачання суб'єктам господарювання, що мають статус кваліфікованих споживачів, постачальниками газу для яких є незалежні постачальники, було неправомірним, стягнення плати з цих промислових підприємств за роботи з відключення та поновлення газопостачання є безпідставним.

Тому, такі дії позивача, які полягали у безпідставному стягненні плати за роботи з відключення та поновлення газопостачання із суб'єктів господарювання, що мають статус кваліфікованих споживачів, постачальниками газу для яких є незалежні постачальники, яким було протягом січня - жовтня 2013 року вибірково неправомірно припинено газопостачання, правомірно кваліфіковано відповідачем як порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно зі звітом про фінансові результати ПАТ «Сумигаз» розмір доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2012 рік становить 1476587000,00 грн. .

Посилання позивача за первісним позовом в обґрунтування своєї позиції на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року у справі № 910/18298/13 за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до Антимонопольного комітету України суд не приймає до уваги, оскільки ВАТ «Черкасигаз» визнало факт вчинення правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу трубопроводами в Черкаській області та не заперечувало правомірність рішення Антимонопольного комітету України в цій частині, а не погоджувалося лише із розміром, накладеного на нього відповідачем за вчинене правопорушення штрафу, в сумі 5000000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Стосовно зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно частини третьої статті 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до наданих позивачем письмових доказів, копія рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 90 від 26.11.2013 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, отримана уповноваженим представником позивача 12.12.2013 року.

Отже, кінцевим терміном сплати позивачем штрафу є 13.02.2014 року, проте станом на дату подання зустрічного позову (21.02.2014 року) нараховані штрафні санкції сплачено не було.

Згідно з пунктом 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду спору штраф позивачем не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином позивач, всупереч вимогам частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від сплати, накладеного на нього штрафу.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф в судовому порядку.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуюче вищевикладене, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення з позивача штрафу у розмірі 136000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 13, ідентифікаційний код 03352432) штрафів у загальному розмірі 136000,00 грн. до загального фонду Державного бюджету України на рахунки, відкриті в управліннях Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106.

Стягувач: Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 30/1, ідентифікаційний код 21119343).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 13, ідентифікаційний код 03352432) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 2720,00 грн.

Повне рішення складено 12.03.2014 року.

Суддя П.І. Левченко