Постанова № 37586896, 06.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2014 року № 826/1100/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 № 0000262204, № 0000252204

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 №0000262204, №0000252204.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати оскільки факт виконання спірних договорів не підтверджується.

27.02.2014 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Управління промислових підприємство Державної адміністрації залізничного транспорту України» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТЗОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» за грудень 2010 року, вересень 2011 року, червень 2012 року, ОСОБА_1 за червень, жовтень, вересень, листопад, липень 2011 року, ОСОБА_2 за серпень 2010 року, вересень 2010 року, березень 2011 року, червень 2011 року, ТОВ «Дромбаш-Україна» за липень 2010 року, жовтень 2010 року, ТОВ Підприємство ПМС» за січень 2011 року, ТОВ «Сітітранс» за липень 2010 року, серпень 2010 року, серпень 2011 року, листопад 2011 року, ТОВ «Полі-пром» за травень 2011 року, липень 2011 року, ТОВ «Будінвестсервіс» за липень - грудень 2010 року, ОСОБА_3 за жовтень-листопад 2010 року, ПП «Бел вас» за вересень 2011 року, ТОВ «УБК Будпромінвест» за липень -грудень 2010 року, ТОВ «Гермес» за червень 2011 року, листопад 2011 року, ПП «Троян-СВ» за квітень 2012 року, ПП «СВ-Техно-Онікс» за жовтень - листопад 2010 року, лютий 2011 року, ТОВ «Промислова група ДМФ» за липень 2011 року, ТОВ «Сюіта» за листопад 2011 року, ТОВ «БТС Арон» за серпень 2011 року, ОСОБА_4 за травень 2012 року, за результатом якої складено акт від 10.01.2014 №16/42-10/24249750 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 702 379 грн.; пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 064 710 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2014:

- №0000262204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 764 269 грн. (за основним платежем 2 064 710 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 699 559 грн.),

- №0000252204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 078 194,5 грн. (за основним платежем 2702 379 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 375 815,5 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме:актами перевірок ТЗОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ОСОБА_1, ОСОБА_5, ТОВ "Дромбаш - Україна" , ТОВ "Підприємство ПМС", ТОВ "Сітітранс", ТОВ "Полі-пром", ТОВ "Будінвестсервіс" (32860594); ОСОБА_3, ПГІ "Белвас", ТОВ "Гермес", ПГІ "СВ-Техно-Опікс", ТОВ "Промислова група ДФМ", ТОВ "Сюіта", ТОВ "БТС Арон", ОСОБА_4, копії яких долучено до матеріалів справи, встановлено, що контрагенти позивача не знаходяться за податковою адресою; чисельність працюючих є незначною (зокрема, у ТОВ "Полі-пром". ПГІ "СВ-Техно-Онікс", ТОВ "БТС Арон" за даними податкової звітності працює лише 1 особа); за даними податкової звітності контрагенти не мають основних фондів, виробничих, складських приміщень, транспортних засобів тощо; основними постачальниками таких контрагентів є підприємства з ознаками фіктивності, які не здійснюють господарської діяльності та фактично не мають умов її ведення, що підтверджено актами перевірок, актами про неможливість проведення зустрічних звірок, довідками про проведення зустрічних звірок, складеними податковими інспекціями за місцем обліку цих платників податків.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТЗОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" укладено договори поставки:

- від 12.01.2011 №ЦУПП-04/0011/11, предметом якого є поставка шпал дерев'яних І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009, шпал дерев'яних ІІ тип ДСТУ ГОСТ 78-2009;

- від 18.01.2011 №ЦУПП-04/0022/11, предметом якого є поставка брусу дерев'яного під стрілочни переводи М1/9 ДСТУ ГОСТ 8816-2009 та брус дерев'яний під стрілочні переводи М 1/11 ДСТУ ГОСТ 8816-2009;

- від 03.04.2012 №ЦУПП-04/0021/11, предметом якого є поставка шпал дерев'яних І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009, шпал дерев'яних ІІ тип ДСТУ ГОСТ 78-2009.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Матеріалами справи підтверджується оплатапоставленого товару.

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, поставлений позивачу товар був в подальшому використаний позивачем, а саме: бруси перевідні на відокремлений структурний підрозділ позивача Новомосковський шпалопросочувальний завод, де вони просочені маслом кам'яновугільним та кріплені металевими шпильками, після чого відвантажуються для потреб залізниць України. Документи, які засвідчують викладені факти, копії яких долучено до матеріалів справи: рахунки-фактури ДП «УПП УЗ», виставлені залізницям; залізничні накладні про відвантаження просочених та кріплених брусів залізницям; відповідні специфікації.

Також, ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ Підприємство «ПМС» поставлені шпали дерев'яні вантажоодержувач ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (між ДП «УТЛІ УЗ» та даним підприємством укладені договори на виконання робіт по просоченню та кріпленню), де вони просочені маслом кам'яновугільним та кріплені металевими шпильками, після чого відвантажуються для потреб залізниць України.

Документи, які засвідчують викладені факти, копії яких долучено до матеріалів справи: рахунки-фактури ДП «УПП УЗ», виставлені залізницям; рахунки-фактури ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод», виставлені ДП «УПП УЗ» за просочення та кріплення металевими шпильками; акти виконаних робіт між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та ДП «УПП УЗ»; залізничні накладні про відвантаження просочених та кріплених шпал залізницям.

Крім того, ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» поставлене позивачу масло кам'яновугільне на відокремлений структурний підрозділ ДП «УПП УЗ» Новомосковський шпалопросочувальний завод, де воно використане для просочення шпал та брусів дерев'яних. Документи, які засвідчують викладені факти та копії яких долучено до матеріалів справи: акти про просочення шпал, брусів, витрати масла; акти про погодження списання відповідних об'ємів масла; вимоги на масло кам'яновугільне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та позивачем укладено договори поставки від 03.06.2011:

- №09/008/11 на поставку ступиці заднього мосту до самоскиду БіЛАЗ-7523

- №09/010/11 на поставку редуктора та картера заднього мосту до самоскиду БіЛАЗ-7523,

- №09/005/11-Т від 10.10.2011 на поставку переднього моста права в зборі вісь передня до самоскиду БіЛАЗ-7523,

- №09/006/11-Т від 10.10.2011 на поставку запасних частин та комплектуючих до бурового верстату СБШ-250,

- №09/009/11 від 03.06.2011 на виконання робіт по капітальному ремонту моста автомобіля БіЛАЗ-7523,

- №09/014/11 від 18.06.2012 на виконання робіт по капітальному ремонту тепловозу ТГК-2,

- №09/012/12 від 18.06.2012 на виконання робіт з капітального ремонту ходової частини екскаватора ЕКГ-5.1.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, довідками складського обліку матеріалів, актами виконаних робіт, видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Матеріалами справи підтверджується оплата поставленого товару та виконаних робіт.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено наступні договори поставки: від 12.01.2011№ЦУПП-04/0017/11, в ході виконання якого між сторонами підписано акти прийому-передачі, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Оплата поставленого товару підтверджується банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що оригінали вказаних вище договору, актів прийому-передачі, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних та банківські виписки було вилучено відповідно до протоколу виїмки співробітниками УБОП ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дромбаш-Україна» укладено договір поставки від 16.02.2010 №ЦУПП-03/0006/10 та додаткові угоди до вказаного договору від 17.03.2010 №1, від 29.04.2010 №2, від 16.06.2010 №3 на поставу запасних частин до дробарок згідно з переліком.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Матеріалами справи підтверджується оплатапоставленого товару.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Підприємство ПМС» укладено договір поставки від 12.01.2011 №ЦУПП-04/003/11 предметом якого є поставка шпал дерев'яних І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009, шпал дерев'яних ІІ тип ДСТУ ГОСТ 78-2009.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Матеріалами справи підтверджується оплата поставленого товару.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сіті транс» укладено наступні договори поставки: від 15.03.2010 №ЦУПП-03/0018/10, додаткові угоди до нього від 22.03.2010 №1, від 23.06.2010 №2, №3 та договір від 28.02.2011 №ЦУПП-03/0018/11 і додаткову угоду до договору від 28.12.2011 №1, предметом яких є поставка бурового інструменту до станків СБУ-100.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Матеріалами справи підтверджується оплата поставленого товару.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Полі-Пром» укладено договір поставки від 28.02.2011 №ЦУПП-03/0016/11 на закупку електродів.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Матеріалами справи підтверджується оплата поставленого товару.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будінвестсервіс» укладено наступні договори підряду:

- від 30.07.2010 №10/079В-1 на виконання робіт по ремонту Д-160,

- від 02.08.2010 №10/080В-1 на виконання робіт по ремонту ГМП,

- від 10.08.2010 №10/085В-1 на виконання робіт по ремонту ЯМЗ-240,

- від 27.12.2010 №10/0133В-1 на виконання робіт по ремонту лебедки ОКГ-5.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Будінвестсервіс» укладено наступні договори купівлі-продажу: від 01.07.2010 №10/068В-1, від 24.09.2010 №10/0110В-2, від 01.10.2010№10/0112В-2 на поставку запчастин та договір від 30.10.2010 №20/027/10 на поставку вугілля марки ДГР-0-200, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Матеріалами справи підтверджується оплата поставленого товару.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договори поставки від 20.10.2010 №16/016/10 на постачання запчастин та договір від 29.10.2010 №16/019/10 на постачання до стріли ЕКГ 1080.05.00, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Також, матеріалами справи підтверджується оплата поставленого товару.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Белвас» укладено договір підряду від 06.09.2011 №09/019/11 на виконання робіт по ремонту крана автомобільного КС-5473 згідно переліку робіт наведеного у кошторисі та договір від 17.06.2011 №09/013/11 на виконання робіт в обсязі 350 мотогодин краном автомобільним КС-3575 згідно специфікації.

Факт виконання зобов'язань за вказаними договорами підтверджується актами виконаних робіт, оплата робіт проведена у безготівковій формі.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Гермес» укладено наступні договори на виконання робіт:

- від 05.07.2011 №12/017/11 на виконання робіт по навантаженню гірничої маси в обсязі 16 тис. куб м. на Атабаському кар'єроуправлінні, що є відокремленим підрозділом позивача.

- від 16.08.2011 №12/020/11 на виконання робіт по навантаженню розкривних порід на Атабаському кар'єроуправлінні, що є відокремленим підрозділом позивача.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт КБ-3.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «СВ-Техно-Онікс» укладено наступні договори поставки: №10/0112В від 01.10.2010 на поставку запасних частин до екскаватора ЕКГ-5, №10/0113В-2 від 04.10.2010, №10/0121В-2 від 16.11.2010, №10/0124В-2 від 17.11.2010, №11/014В-2 від 08.02.2011 на поставку запасних частин, відповідно до узгоджених замовлень.

Також, між позивачем та ПП «СВ-Техно-Онікс» укладено наступні договори підряду: від 15.02.2011 №11/019В-2 на виконання робіт з ремонту коробки 1К62 та двигуна 75кВт 1500 об/хв. Тип 4а та від 18.02.2011 №11/021В-2 на виконання робіт з ремонту стартера.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Також, матеріалами справи підтверджується оплата поставленого товару.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки товару та виконання робіт контрагентом позивача ТОВ «Промислова група ДФМ» підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними.

Судом встановлено, що факт поставки товару контрагентом позивача ТОВ «Сюіта» підтверджується видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що ТОВ «Сюіта» позивачу було поставлено дизельне паливо, яке в подальшому було використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується подорожніми листами вантажних автомобілів, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки товару та виконання робіт контрагентом позивача ТОВ «БТС Арон» підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі товару, з яких вбачається, що ТОВ «БТС Арон» проведено ремонт раздаточної коробки автомобіля КрАЗ-256 для чого використано запасні частини. Розрахунки проведено шляхом зарахування взаємних вимог між ТОВ «БТС Арон» та Редутським кар'єруправлінням (відокремлений підрозділ позивача).

Судом встановлено, що факт поставки товару контрагентом позивача ФОП ОСОБА_4 підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Розрахунки проведено шляхом зарахування взаємних вимог між ФОП ОСОБА_4 та Редутським кар'єруправлінням (відокремлений підрозділ позивача).

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Дробмаш-Україна», ТОВ «Сітітранс» поставлені на центральний склад відокремленого структурного підрозділу позивача - Знам'янське кар'єроуправління наступні ТМЦ: електроди, ролики транспортерні, сталь листова, сталь кругла, плити дроблення, автошини, кабель, підшипники, сітка рифлена, канат сталевий, швелер, броня ребра, стрічка та ін. З центрального складу дані ТМЦ видаються за потреби іншим відокремленим структурним підрозділам ДП «УПП УЗ». Документи, які засвідчують викладені факти та копії яких долучено до матеріалів справи: картки складського обліку матеріалів; видаткові накладні/накладні про переміщення ТМЦ з центрального складу Знам'янське кар'єроуправління на інші кар'єроуправління; картки рахунків центрального складу.

Підтвердженням використання поставлених ТМЦ кар'єроуправліннями позивача є наступні документи, копії яких долучено до матеріалів справи: акти про отримання ТМЦ з центрального складу; акти про використання/витрати матеріалів, запасних частин та інших ТМЦ; акти про списання; акти про виявлення дефектів устаткування; акти про виявлені дефекти.

З наданих позивачем матеріалів вбачається, що контрагентами ПП «СВ-Техно-Онікс», ТОВ «Будінвестсервіс» поставлені відокремленим структурним підрозділам позивача наступні ТМЦ: конус рухомий, конус нерухомий, ролики, бабити, сухарі лебідки, втулки, радіатори, насоси, ресори, ступиці, паливо, вимикач, пильник, циліндр, автошини, пружини, сітка, шланг, шпаклівка та ін.

Підтвердженням використання поставлених ТМЦ кар'єроуправліннями позивача є наступні документи, копії яких долучено до матеріалів справи: акти про те, що матеріали та запчастини використані на виробництво, поточне утримання, експлуатацію та ремонт обладнання, автомобілів, виробничих приміщень; акти про виявлені дефекти устаткування; акти дефектовки; акти про списання будівельних матеріалів структурними підрозділами кар'єроуправлінь (цехами).

З матеріалів справи вбачається, що поставлені ФОП ОСОБА_4 відокремленим структурним підрозділам позивача наступні ТМЦ: полотно, бронза, токоприймач, кисті, фарба, оліфа, валики, кабель, провід та ін. використані кар'єроуправліннями позивача, що підтверджується наступними документами, копії яких долучено до матеріалів справи: акти про списання будівельних матеріалів структурними підрозділами кар'єроуправлінь (цехами).

Згідно з наданими позивачем документами, ТОВ «Гермес» виконані роботи по навантаженню гірничої маси екскаватором, що підтверджується Щоденними відомостями по Адабаському кар'єроуправлінню (у графі «Гірничий цех» містяться записи «Навантаження гірничої маси»). Кар'єроуправліннями позивча здійснювалося відвантаження щебеневої продукції на користь ТОВ «Будінвестсервіс», ТОВ «БТС Арон». Між даними підприємствами та кар'єроуправліннями були проведені зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджує здійснення оплати фактично поставленої контрагентами продукції, що підтверджується документами про відвантаження щебеневої продукції (заявки на відвантаження, залізничні квитанції, рахунки, накладні); картками рахунків, в яких містяться відомості про взаємозалік, копії яких долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за спірними договорами виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Спірні договори недійсними в судовому порядку не визначались.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів прийому-передачі, рахунків-фактури та податкових накладних, юридичні особи контрагентів позивача не була припинені.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних зазначеними вище контрагентами податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000262204 від 20.01.2014 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 №№0000252204.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000262204, №0000252204, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда