Постанова № 37586436, 12.03.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1069/14-п Провадження №33/773/62/14 Суддя в 1 інстанції: Квятковський М.С. Категорія:ч. 1 ст. 130 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Гапончук В.В., з участю особи, притягнутої до відповідальності, - ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, не працюючого, на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 4000 грн.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 04.01.2014 року о 21 год. 00 хв., в смт. Торчин, Луцького району, керував транспортним засобом, а саме, автомобілем марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги передбачені п.2.9 ПДР України.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 20 лютого 2014 року подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2014 року.

Посилається на те, що не був присутнім в суді першої інстанції під час розгляду справи, а копію постанови отримано лише 14 лютого 2014 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що постанова є необґрунтованою, не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і винесена з порушенням процесуальних норм. Крім того, висновок суду про винуватість його у вчиненні вказаного правопорушення не відповідає обставинам справи, оскільки автомобілем в нетверезому стані не керував. До адміністративної відповідальності притягнутий лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який складено з порушенням вимог законодавства. Вважає, що накладене на нього стягнення не відповідає вимогам ст.33 КпАП України, а саме визначене без врахування його майнового стану. Просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.

Заслухавши ОСОБА_2, який апеляційну скаргу підтримав, просив поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови, а постанову скасувати та прийняти нову постанову, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, приходжу до висновку, що строк на оскарження постанови суду підлягає поновленню, а апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. ч. 1 ст. 287 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до ст. 289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не був присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, даних про отримання ним копії постанови від 30 січня 2014 року в матеріалах справи також немає. Копію зазначеної постанови ОСОБА_2 отримав лише 14 лютого 2014 року. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2014 року ОСОБА_2 пропустив з поважних причин і він підлягає відновленню.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 зазначеного у постанові суду адміністративного правопорушення підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.

Правильність такого висновку підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 04.01.2014 року серії АВ2 №181383, поясненнями самого ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 3) та в доданих до нього поясненнями (а.с. 4), де він особисто зазначив, що вживав спиртні напої, показниками алкотестера «Драгер» №1616 (а.с. 2).

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог законодавства, уповноваженою на це особою, в присутності правопорушника, двох свідків, тому твердження ОСОБА_2 в апеляцій скарзі, що протокол був складений з порушеннями законодавства є безпідставними.

При складанні протоколу ОСОБА_2 жодних зауважень щодо його неправильності не заявляв, а навпаки посвідчив його правильність своїм підписом.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КпАП України є вірною.

При накладенні адміністративного стягнення судом враховано характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_2 та його майновий стан.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено в межах санкції ч.1 ст.130 КпАП України, відповідає вимогам ст.23, 33 КпАП України і підстав вважати його надто суворим немає.

Законних підстав для скасування постанови суду по обставинах, викладених в апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст. 294 КпАП України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2014 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2014 року щодо нього - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Гапончук