Рішення № 37586222, 12.03.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 2608/14774/12

пр. № 2/759/1640/14

12 березня 2014 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів Холявчук А.А., Івченко В.П., Левко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.05.2007 року між ВАТ «БТА Банк», яке змінило свою назву на ПАТ «БТА Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 117/07-К, відповідно до умов якого відповідачу-1 було надано кредит в сумі 75000,00 грн., на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умовах, викладених у кредитному договорі, зі сплатою 21% річних, з кінцевим терміном повернення 25.11.2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 25.05.2007 року був укладений договір поруки № 117/07-К(ДП).

Проте, в порушення умов кредитного договору та договору поруки, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконували взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернуся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.06.2009 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість, яка виникла по кредитному договору в сумі 104987,37 грн.

Дане судове рішення в повному обсязі було виконано лише 16.08.2012 року.

За час ухвалення рішення та до моменту виконання боржником рішення суду сума заборгованості по процентам змінювалась в сторону збільшення у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, станом на 16.09.2012 року загальна заборгованість позичальника за кредитним договором становить 57977, 78 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сплатою процентів - 49197,09 грн.; строкова заборгованість за сплатою процентів - 808,23 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та % - 2767,89 грн.; інфляційних витрат -5204,57 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях у розмірі 57977, 78 грн.

08.11.2012 року представником позивача у судовому засіданні подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких останній просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях у розмірі 57977, 78 грн. (а.с. 43).

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішення Святошинського суду м. Києва про стягнення заборгованості, виконано в повному обсязі, просив в задоволені позову відмовити, про що зазначив в письмових запереченнях (а.с. 78-79).

Ухвалою суду від 11.04.2013 року подане клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про призначення судово-економічної експертизи, задоволено. Призначено у справі судово-економічну експертизу (а.с. 83-84).

Ухвалою суду від 12.06.2013 року у зв'язку з неоплатою судової експертизи, особою яка заявила таке клопотання, провадження у справі відновлено (а.с. 92).

Ухвалою суду від 08.08.2013 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про призначення судово-економічної експертизи, задоволено. Призначено у справі вдруге судово-економічну експертизу (а.с. 96-97).

03.02.2014 року на адресу суду надійшов висновок експертів (а.с. 105-112).

Ухвалою суду від 03.02.2014 року провадження у справі відновлено у зв'язку з проведенням у справі експертизи (а.с. 114).

06.03.2014 року до канцелярії суду представником відповідача-2 - ОСОБА_3 подано письмові доповнення до заперечення на позовну заяву (а.с. 119-120).

У судовому засіданні 12.03.2014 року представник позивача Євдокимова К.М. позов підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням уточнень поданих до неї та з врахуванням стягнення витрат понесених позивачем за розміщення в газеті оголошення про виклик відповідача в судове засідання.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у судовому засіданні 12.03.2014 року проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішення Святошинського суду м. Києва від 09.06.2009 року про стягнення заборгованості, виконано в повному обсязі, просив в задоволені позову відмовити, оскільки позивачем на його думку необґрунтовано нараховано заборгованість по донарахованих процентах та штрафних санкціях.

Відповідач ОСОБА_1, до суду в черговий раз не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с. 39, 49, 69, 77, 118), про причини своєї неявки судові не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 25.05.2007 року між ВАТ «БТА Банк» (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «БТА Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 117/07-к (а.с.20-22).

За даним договором відповідачу ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 75 000 грн. (п. 1.1 кредитного договору) зі сплатою процентів за користування кредитом 21% річних (п. 1.2 кредитного договору). Надану суму кредиту відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути до 25.09.2009 року (п.1.3 кредитного договору).

25.05.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1, між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 117/07-к (ДП) відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалась перед позивачем відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед позивачем (а.с.23-24).

Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до частини 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до частини 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Абзацом 2 п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК..

Відповідно до п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачами не належним чином виконувались зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим позивач звертався до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.06.2009 року з відповідачів на користь позивача було стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 104987,37 грн.

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішення суду про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором виконане лише 16.08.2012 року, а тому наявність даного рішення та його повне виконання лише 16.08.2012 року, не звільняє відповідачів від відповідальності, яка передбачена в кредитному договорі та не позбавляє банк можливості стягнути з відповідачів 3% річних та інфляційні втрати.

Таким чином, боржник несе обов'язок відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів на час виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та нарахованих відсотків.

На підставі наведеного, суд вважає, що отримавши задоволення своїх вимог про стягнення всіх сум заборгованості за кредитним договором, нарахованих відсотків та пені позивач після ухвалення рішення суду не має законних підстав для повторного звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та пені за період після постановлення рішення суду та до фактичного виконання зобов'язання.

Відповідна позиція відображена у висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі (а.с. 105-112).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості наданої позивачем, станом на 16.09.2012 року виникла загальна заборгованість відповідачів за договором в сумі 57977,78 грн. з них: строкова заборгованість за сплатою процентів у розмірі 808,23 грн.; прострочена заборгованість за сплатою процентів у розмірі 49197,09 грн.; 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків в розмірі 2767,89 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в розмірі 5204,57 грн. (а.с.7-14).

Оскільки, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарний обов'язок перед позивачем за невиконання зобов'язань за кредитним договором, тому, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 7972,46 грн., з яких: 5204,57 грн. - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та відсотки в розмірі 2767,89 грн.

Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.6) ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі по 289, 99 грн. з кожного, сплачена позивачем згідно платіжного доручення №1041 від 05.09.2012 року (а.с. 2), а також по 420 грн. витрат понесених позивачем за розміщення оголошення в газеті про виклик відповідача в судове засідання (а.с. 74-75).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 543, 554, 598, 599, 625, 1050, 1054 ЦК України, постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ПАТ «БТА Банк» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 14359845, р/р 37390018000000 у ПАТ «БТА Банк» м. Київ, МФО 321723) заборгованість за кредитним договором № 117/07-К від 25 травня 2007 року по донарахованих процентах та штрафних санкціях в сумі 7972,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь на користь ПАТ «БТА Банк» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 14359845, р/р 37390018000000 у ПАТ «БТА Банк» м. Київ, МФО 321723) судові витрати у справі у вигляді судового збору по 289, 99 грн. з кожного, а також по 420 грн. витрат понесених позивачем за розміщення оголошення в газеті про виклик відповідача в судове засідання.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник