Постанова № 37585217, 12.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа№ 910/21090/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Пушкарь О.М., дов. від 27.12.2013 №67/ЗОВ,

від відповідача Лабик Р.М., дов. від 20.11.2013 №85,

від третьої особи не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013

(дата підписання - 18.12.2013)

у справі №910/21090/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про стягнення 43263,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (далі - відповідач) про стягнення 43263,94 грн відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки в страховому полісі вказано VIN код автомобіля, який є основною ідентифікуючою ознакою автомобіля, то внесення невірного державного номерного знаку є помилкою страховика винної у ДТП особи. Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції неправомірно не залучив до участі в справі страхувальника та власника ТЗ марки Богдан фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.02.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 14.01.2014) позивачу - 17.01.2014 та відповідачу - 16.01.2014, долучені до матеріалів справи.

11.02.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.03.2014, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_4

11.03.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав письмові пояснення з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Богдан А09202, д.н.з. НОМЕР_3, VIN код - НОМЕР_5.

У судовому засіданні 12.03.2014 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Пояснив, що розмір франшизи згідно полісу №АС/0442675 становить 0,00 грн, а сума 1000,00 грн, проставлена штамповим методом - закреслена, оскільки страховик та страхувальник дійшли згоди щодо нульового розміру франшизи.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, представника не направила, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі третьої особи, з метою дотримання вимог ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для повторного відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2012 між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір №017-07-2649-20 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Citroen C5, д.н.з. НОМЕР_1, та додатковим обладнанням.

Як зазначено у довідці ЦБДР та АС при МВС України №9222331 26.06.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення легкового автомобіля Citroen C5, д.н.з. НОМЕР_1 (під керуванням власника ОСОБА_5) з автобусом Богдан А09202, д.н.з. НОМЕР_3, кузов №НОМЕР_6 (належить ОСОБА_4, водій ОСОБА_6) внаслідок недотримання дистанції водієм автобуса Богдан А09202, д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_6

Відповідно до звіту від 11.07.2013 №8497 з оцінки транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності, вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen C5, д.н.з. НОМЕР_1, та матеріального збитку, завданого власнику складає 43152,92 грн, з ПДВ.

Вартість відновлювального ремонту в сумі 43152,92 грн підтверджена калькуляцією від 11.07.2013 №8497.

На підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 27.06.2013 позивач склав страховий акт від 01.08.2013 №9920-Т, відповідно до якого виплаті підлягає 43263,94 грн страхового відшкодування (згідно рахунка-фактури від 23.07.2013 №41950 ТОВ "АІС-Сітроен-Центр").

Позивач перерахував ТОВ "АІС-Сітроен-Центр" 43263,94 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2013 №1815.

16.07.2013 постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі №362/3847/13-п винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_6, водія автобуса Богдан А09202, д.н.з. НОМЕР_3.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів (аналогічна правова позиція викладена в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215).

Отже, дії водія ОСОБА_6, що керував автобусом Богдан А09202, д.н.з. НОМЕР_3, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку зі скоєнням ДТП, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди власнику Citroen C5, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2013 у справі №362/3847/13-п.

Оскільки цивільна відповідальність власника винного у ДТП автобуса Богдан А09202, д.н.з. НОМЕР_3, застрахована у ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", 22.08.2013 позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №2252 про сплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 43263,94 грн.

В зв'язку з відмовою відповідача здійснювати виплату позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 43263,94 грн (фактично сплачена сума страховою компанією).

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що у полісі №АС/0442675 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - поліс №АС/0442675), вказано інший д.н.з. автобуса Богдан А09202, а саме НОМЕР_4, а ДТП сталась за участю автобуса Богдан А09202, д.н.з. НОМЕР_3 (що підтверджується довідкою ЦБДР та АС при МВС України №9222331 та постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2013 у справі №362/3847/13-п), тому автобус-учасник ДТП (д.н.з. НОМЕР_3) не забезпечений ПАТ "УОСК", оскільки є іншим транспортним засобом.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.6 Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.11.2005 №987 (чинної на час ДТП):

ідентифікація ТЗ - установлення відповідності характеристик, ознак певного ТЗ (тип, модель, рік виготовлення, об'єм двигуна, повна маса тощо) даним виробника;

ідентифікаційний номер (позначення) ТЗ (vehicle identification number - VIN) - структурне поєднання буквено-цифрових символів. Присвоюється виробником ТЗ з метою ідентифікації останнього та наноситься на деталі кузова, шасі (рами) згідно зі стандартами.

Отже, щоб ідентифікувати транспортний засіб слід встановити його VIN код.

Як вбачається з копії свідоцтва НОМЕР_7 про реєстрацію транспортного засобу, виданого Фастівським РЕВ при УДАІ ГУ МВС в Київській області, номер шасі (кузова, рами) автобуса Богдан А09202, д.н.з. НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_4, VIN код - НОМЕР_5.

Той же VIN код - НОМЕР_5 застрахованого автобуса Богдан А09202 зазначено і у полісі №АС/0442675.

Крім того, у довідці ЦБДР та АС при МВС України №9222331 зазначено шість останніх цифр номера кузова автобуса-учасника ДТП, а саме НОМЕР_6, що співпадають з останніми шістьма цифрами VIN коду у полісі та свідоцтві.

Ґрунтовних пояснень щодо того, чому в полісі №АС/0442675 вказано д.н.з. НОМЕР_4 автобуса Богдан А09202 з VIN кодом НОМЕР_5, тоді як автобус з таким VIN кодом (НОМЕР_5) зареєстровано під д.н.з. НОМЕР_3, представник відповідача не надав.

Таким чином, зважаючи на збіг VIN коду автобуса-учасника ДТП з д.н.з. НОМЕР_3 у довідці ЦБДР та АС при МВС України №9222331, свідоцтві НОМЕР_7 про реєстрацію ТЗ та полісі №АС/0442675, колегія суддів вважає, що учасником ДТП, яка сталась 26.06.2013 є автобус Богдан А09202 (VIN код - НОМЕР_5), д.н.з. НОМЕР_3, а зазначення іншого д.н.з. - НОМЕР_4 в полісі №АС/0442675 є помилкою особи, що заповнювала поліс.

Тому відповідальність ОСОБА_4 як власника транспортного засобу, автобуса Богдан А09202 (VIN код - НОМЕР_5), д.н.з. НОМЕР_3, забезпечена ПАТ "УОСК" згідно полісу №АС0442675.

Слід зазначити, що при наявності первинних документів, відомості про поліс №АС/0442675 з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України є вторинними та носять інформаційний характер, оскільки залежать від інформації, яку надає страховик-член МТСБУ (згідно Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 №566).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується ст.27 Закону України "Про страхування").

Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 ст. 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено в абз. 1 п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для відшкодування шкоди в порядку регресу, звертаючи увагу на відсутність доказів перерахування суми страхового відшкодування відповідачем позивачу, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог, але частково в сумі 43152,92 грн, що є оціненою шкодою, встановленою суб'єктом оціночної діяльності у звіті від 11.07.2013 №8497 з оцінки транспортного засобу.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду заподіяно майну, то компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Згідно полісу №АС/0442675 та пояснень представника відповідача (страхувальника автобуса-учасника ДТП) у судовому засіданні 12.03.2014 розмір франшизи становить 0,00 грн, що свідчить про відсутність підстав зменшувати страхове відшкодування в порядку регресу на суму франшизи.

Доводи відповідача не підтвердженні та спростовуються матеріалами справи.

Щодо тверджень відповідача про порушення судом апеляційної інстанції меж перегляду справи, а саме ч.1 ст.101 ГПК України при залученні до матеріалів справи нових доказів, а саме свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7, колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а при наданні залученою до справи третьою особою необхідних доказів для вирішення спору на вимогу суду апеляційної інстанції клопотання в порядку ч.1 ст.101 ГПК України не заявляється.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у даній справі підлягає скасуванню, як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 99-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/21090/13 скасувати та прийняти нове.

3. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17-А, код 21626809)

43152 (сорок три тисячі сто п'ятдесят дві) грн 92 коп. страхового відшкодування в порядку регресу,

1716 (тисяча сімсот шістнадцять) грн 08 коп. судового збору за подання позовної заяви,

860 (вісімсот шістдесят) грн 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/21090/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій