Постанова № 37585204, 06.03.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа № 926/1111/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача 1 - ОСОБА_3

від відповідача 2 та третіх осіб - не з'явилися;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 23.12.13 ФОП ОСОБА_2, м. Чернівці

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.13

у справі № 926/1111/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці;

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , м.Чернівці;

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Чернівці;

за участю третьої особи 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Першотравневого відділу Державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ;

за участю третьої особи 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Кредитної спілки "Західна кредитна група" ;

про визнання права власності на рухоме майно та звільнення з-під арешту

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» справу № 926/11113 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.14 у склад колегії для розгляду справи №926/1111/13 Господарського суду Чернівецької області введено суддів - Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.14 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 06.02.14.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Орищин Г.В. введено суддю Костів Т.С. з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою суду від 06.02.14 відкладено розгляд справи на 06.03.14.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.12.13 у справі №9261111/13 (суддя Паскарь А.Д.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суд Чернівецької області від 13.12.13 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. А також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Також, скаржник вважає неправомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності між сторонами договірних відносин.

26 лютого 2014 до Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача 2 та третьої особи 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів про розгляд справи без участі їхніх представників.

Позивач та відповідач 1 у судовому засіданні навели свої доводи, міркування та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 06.03.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення присутніх сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.13 у справі № 926/1111/13, з огляду на наступне:

1 вересня 2011 року між ПП ОСОБА_4 (орендар) та ПП ОСОБА_3.(суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене приміщення було передано суборендарю за актом прийому - передачі від 01.09.11 для розміщення перукарні.

Відповідно до пункту 4.5 Договору приміщення вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі.

У зв'язку з неналежним виконанням суборендарем договору суборенди та допущенням заборгованості станом на 31.05.13 в сумі 50400 грн., на підставі статті 594 ЦК України ФОП ОСОБА_4 було надіслано на адресу суборендаря повідомлення, в якому зазначено про притримання належного суборендарю майна зазначеного у цьому переліку та про необхідність погашення заборгованості протягом п'яти банківських днів з дня отримання зазначеного повідомлення (а.с.29). Дана обставина сторонами у справі не заперечується.

03 липня 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором суборенди нежитлових приміщень від 01.09.11 на загальну суму 93824,04 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.08.13 у справі № 926/694/13, яке набрало законної сили 23.08.13, з відповідача-1 на користь відповідача-2 стягнуто 83822,15 грн. заборгованості та судового збору. Наказ на виконання рішення суду виданий 04.10.13.

Актом ВП №40210421 від 15.10.13 на виконання цього наказу державним виконавцем Першотравневого ДВС Чернівецького МУЮ було описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3. (а.с.20-21). Майно, яке знаходилось у приміщенні салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2, яке орендується ОСОБА_2 - фізичною особою - підприємцем згідно договору оренди від 25.06.13 з ФОП ОСОБА_5

З матеріалів справи також вбачається, що 25 квітня 2013 року між ОСОБА_2 (позивач) та кредитною спілкою "Західна кредитна група" укладено кредитний договір № 24 про отримання кредиту в сумі 20000 грн. зі сплатою процентів за його користування у розмірі 52 % річних.

26 червня 2013 року на підставі накладної б/н та акту прийому передачі, відповідачем 1 передано позивачу у власність рухоме майно.

27 червня 2013 року на забезпечення отриманого позивачем кредиту, ним укладено з третьою особою-2 договір застави рухомого майна, з пункту 1.1 якого видно, що для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором від 25.04.13 позивач, як заставодавець передає у заставу кредитній установі майно зазначене у накладній б/н від 26.06.13. Умовою даного договору застави (п.1.1) визначено, що передане в заставу майно - -предмет застави. - належить заставодавцю на праві приватної власності і підтверджується накладною б/н від 25.06.13.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, зазначене рухоме майно є тим самим, яке в подальшому було описано та арештовано, для забезпечення рішення суду у справі № 926/694/13, стороною в якій позивач не виступав.

Дана обставина стала підставою для звернення ФОП ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності на рухоме майно, яке на її думку вона набула на підставі усного договору з ОСОБА_3 та отримане по акту прийому передачі та накладної в б/н від 26.06.13, оскільки спірне рухоме майно перебувало у її власності на момент прийняття рішення у справі № 926/694/13.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позову, оскільки, за висновками суду накладна б/н та акт прийому - передачі від 26.06.13 не можуть свідчити про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем 1 та про факт набуття права власності позивачем на спірне рухоме майно.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України , господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Частиною 1 статтею 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Окрім того, відповідно до п.3.1 постанови Пленуму ВГС України від 29.05.13 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що господарюючі суб'єкти повинні вчиняти правочини у письмовій формі як між собою такі з фізичними особами ( в останньому випадку - за винятком тих правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент вчинення, ст.ст. 206,208 ЦК України).

З наведеного вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі усного договору купівлі - продажу рухомого майна, оскільки передача продавцем майна покупцю та оплата останнім продавцю вартості товару були вчинені одночасно - 26.06.13, що підтверджується накладною від 26.06.13, актом прийому - передачі від 26.06.13 та розпискою від 26.06.13 про отримання грошових коштів (а.с.14,15,51).

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з п.5 постанови Пленуму ВГС України від 17.10.12 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів», відповідно до ст..60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Таким чином, власник або особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй , а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права а майно і про звільнення майн аз - під арешту, а умовою задоволення такого позову є встановлення факту належності позивачеві права на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що заявлений позов про визнання права власності є речово - правовим щодо підтвердження наявності у позивача права власності на відповідне майно. При цьому, таке майно повинно бути наділене індивідуально визначеним ознаками, які дають змогу відділити його від подібних речей цього ж роду, зокрема повний зовнішній опис (розмір, матеріал, ступінь зносу, виробник) такого майна.

Позивачем не долучено до матеріалів справи належного опису майна, з якого можна було б встановити його індивідуально визначені ознаки.

Натомість, такі ознаки містяться в акті опису й арешту майна від 15.10.13, який складений державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції на виконання наказу у справі №926/694/13.

Крім того, судова колегія зазначає, що рухоме майно яке зазначено у позовній заяві та у вказаному акті опису містить розбіжності: в акті опису міститься майно , щодо якого позов не заявлено, натомість відсутні деякі види рухомого майна, що містяться у позовній заяві

А тому, позов підлягає задоволенню в частині предметів рухомого майна, які зазначені в позовній заяві та акті опису та арешту майна від 15.01.13.

Згідно з нормами ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Положеннями ст.32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та виходячи з предмету позову та його обґрунтування нормами ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає про те, що скаржником доведено належними та допустимими доказами наявність у нього права власності на арештоване рухоме майно, а саме: Телевізор Toshibа чорного кольору б/у робочий стан не перевірено (1шт.), Нетбук ASUS без серійного номера білого кольору в робочому стані (1 шт.), Сушка для волосся DIAMANTE (1 шт.), Перукарська тумба шириною 60 см, висотою 1 м, чорного кольору з червоною шухлядаю (3 шт.), Стілець для миття голови, червоного кольору (1 шт.),Стілець перукарський червоного кольору з металевою основою (3 шт.), крісла для клієнтів, один червоного кольору з металевим підлокітником, другий - чорного кольору (2 шт.), Шафа - купе чорного і червоного кольору (1шт.), Дзеркало перукарське ширина 60 см. висота - 120 см.(3 шт.), Раковина для миття голови, з краном, білого кольору (1 шт.), яке знаходиться в приміщенні салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_2.

А відтак, позов підлягає задоволенню в частині визнання права власності на наведене вище майно.

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі була власником рухомого майна, яке було арештовано державним виконавцем першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ згідно акту опису та арешту майна від 15.10.13 без належних правових підстав, такий арешт підлягає знаттю, а позов ФОП ОСОБА_2 у цій частині задоволенню.

Крім того, колегія судів вважає за доцільне зазначити, що виконавче провадження № 40210421 по примусовому виконанню наказу у справі №926/694/13 на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції закрите, виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, на підставі його письмової заяви, про що 15.01.14 державним виконавцем Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ винесено постанову.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що судовий збір належить покласти на позивача, оскільки відповідачі у справі не вчиняли дій стосовно спірного майна та порушення прав позивача, так як арешт на спірне майно було накладено Першотравневим відділом Державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ - третьою особою 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, тобто не є стороною у справі в розумінні ст.21 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.13 у справі № 926/1111/13 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити частково. Визнати за ФОП ОСОБА_2 право власності на рухоме майно, а саме: Телевізор Toshibа чорного кольору б/у робочий стан не перевірено (1шт.), Нетбук ASUS без серійного номера білого кольору в робочому стані (1 шт.), Сушка для волосся DIAMANTE (1 шт.), Перукарська тумба шириною 60 см, висотою 1 м, чорного кольору з червоною шухлядаю (3 шт.), Стілець для миття голови, червоного кольору (1 шт.),Стілець перукарський червоного кольору з металевою основою (3 шт.), крісла для клієнтів, один червоного кольору з металевим підлокітником, другий - чорного кольору (2 шт.), Шафа - купе чорного і червоного кольору (1шт.), Дзеркало перукарське ширина 60 см. висота - 120 см.(3 шт.), Раковина для миття голови, з краном, білого кольору (1 шт.) та зняти арешт з вищепереліченого майна.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги віднести на скаржника.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 12.03.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.