Рішення № 37585115, 24.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/566/14

24.02.14

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан"

до публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення 80 733,32 грн.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" до публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 80 733,32 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2011 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Каштан" та публічним акціонерним товариством "Мостобуд" укладено договір № 22-2011 ОЦВ обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням страхувальником, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпечених транспортних засобів публічного акціонерного товариства "Мостобуд".

Згідно з п.2.3. договору, страховик посвідчує укладання цього договору страховими полісами, що формою договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та які оформлюються на кожний забезпечувальний транспортний засіб.

На виконання вимог договору № 22-2011 ОЦВ від 01.09.2011 року позивачем оформлено поліси обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на кожний забезпечений транспортний засіб згідно Додатку № 1 до даного договору та передано страхувальнику.

Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" не виконало вимоги договору, тому виникла заборгованість в розмірі 75 125,23 грн.

З метою досудового врегулювання спору приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Каштан" 23.10.2013 року направило публічному акціонерному товаристві «Мостобуд» претензію, відповідно до якої просило в місячний строк сплатити суму заборгованості в розмірі 75 125,23 грн., яку отримано останнім 29.10.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01033 02543422.

Відповідач вимогу не виконав, тому позивач звернувся до суду з проханням стягнути з відповідача суму заборгованості в сумі 75 125, 23 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 446,06 грн., три проценти річних в розмірі 5 162,03 грн. та покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.02.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2014 року розгляд справи відкладено на 24.02.14 року, у зв’язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судове засідання 24.02.2014 року представники сторін не з’явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

01.09.2011 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Каштан" та публічним акціонерним товариством "Мостобуд" укладено договір № 22-2011 ОЦВ обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням страхувальником, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпечених транспортних засобів публічного акціонерного товариства "Мостобуд".

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2.1. договору, предметом цього договору є здійснення страховиком обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника за шкоду життю, здоров’ю та майну третіх осіб, заподіяну його наземними транспортними засобами зазначеними в Додатку 1 до договору.

Згідно з п.2.3. договору, страховик посвідчує укладання цього договору страховими полісами, що формою договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та які оформлюються на кожний забезпечувальний транспортний засіб.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

На виконання вимог договору № 22-2011 ОЦВ від 01.09.2011 року позивачем оформлено поліси обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на кожний забезпечений транспортний засіб згідно Додатку № 1 до даного договору та передано страхувальнику (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п.5.3. договору, загальний страховий платіж (з врахуванням знижки 15 % на підставі п.11.1 розділу Закону України 2902-IV від 22.09.2005 року) за цим договором становить 75 125,23 грн. та сплачується на р/р страховика до 01.10.2011 року.

Згідно з п. 6.2. договору, дія полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі починається з моменту, зазначеного у страховому полісі, але не раніше внесення страхувальником страхового платежу страховику, що засвідчується відповідними документами.

Пунктом 7.1.3. договору встановлено, що страхувальник зобов’язаний своєчасно вносити страхові платежі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 989 ЦК України , страхувальник зобов'язаний: своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З метою досудового врегулювання спору приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Каштан" 23.10.2013 року направило публічному акціонерному товаристві «Мостобуд» претензію, відповідно до якої просило в місячний строк сплатити суму заборгованості в розмірі 75 125,23 грн., яку отримано останнім 29.10.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01033 02543422.

Відповідач вимогу не виконав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором № 22-2011ОЦВ обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у розмірі 75 125,23 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 446,06 грн. та три проценти річних у розмірі 5 162,03 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, тому судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 446,06 грн. та трьох процентів річних у розмірі 5 162,03 грн. є обґрунтованими за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 5, код ЄДРПОУ 01386326) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, оф. 37, код ЄДРПОУ 32071894) основну суму заборгованості в розмірі 75 125 (сімдесят п’ять тисяч сто двадцять п’ять) грн. 23 коп., три проценти річних в розмірі 5 162 (п’ять тисяч сто шістдесят) грн. 03 коп., індекс інфляції в розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 06 грн., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 13.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий