Ухвала суду № 37584220, 13.03.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І.,Одинака О.О.

секретар:Тодоряк Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановила:

У серпні 2013 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 09 вересня 2005 року відповідно до договору №б/н відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки,але, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував.

Зазначав, що відповідач протягом дії кредитного договору систематично порушував його умови, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком в сумі 24168,07 гривень, в тому числі: - 5188,89 грн. заборгованість за кредитом, 500 грн. штраф (фінансова частина); 1127,05 грн. - штраф (процентна складова.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 24168,07 грн. за кредитним договором №б/н від 09.09.2005 року.

№22-ц/794/153/14 Головуючий у 1 інстанції Бужора В.Т.

Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк Л.М.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с.Великий Кучурів, Сторожинецького району, Чернівецької області, паспортні дані НОМЕР_2, ІПН:НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570. рах. №29092829003111, МФО № 305299) заборгованість у розмірі 24168,07 (двадцять чотири тисячі сто шістдесят вісім гривень 07 копійок) гривень.

Вирішено питання про судовий збір.

На дане рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до нього відмовити за безпідставністю та застосувати позовну давність, строк якої сплив у даному спорі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та на підставі поданих сторонами доказів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 09.09.2005 року був укладений кредитний договір №б/н, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до договору держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються в тарифах.

При цьому, ОСОБА_2 висловив згоду на укладення кредитного договору саме у такій формі, про що свідчить підпис на заяві позичальника, яка разом з пам'яткою клієнта, умовами, правилами і тарифами в цілому складає договір надання банківських послуг.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконував умови договору, внаслідок чого станом на 30.06.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 24168,07 грн., в тому числі: - 5188,89 грн. заборгованість за кредитом, 500 грн. штраф (фінансова частина); 1127,05 грн. - штраф (процентна складова.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до заяви, що міститься в матеріалах справи, відповідач ознайомлений та погоджується з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжної картки та Тарифами банку (далі - Умови).

Згідно п.9.12 Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту укладення. Якщо на протязі такого строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонгується на той самий строк (а.с.12).

Отже, укладений сторонами правочин передбачає автоматичну пролонгацію договору на новий строк, якщо жодна із сторін не висловила бажання його розірвати.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.

Твердження апеляційної скарги щодо несправедливих умов у договорах із споживачем, неповноти та необ'єктивності дослідження судом першої інстанції наявних у справі матеріалів та доказів, є безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та перевірив надані сторонами докази, дав їм відповідну правову оцінку.

Що стосується його тверджень, що позивач взагалі пропустив строк позовної давності і щодо стягнення тіла кредиту та процентів за його користування, то вони протирічать нормам матеріального права та змісту кредитного договору.

Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до банку із письмовою заявою про закриття кредитного рахунку №б/н від 09.09.2005 р. і не повертав у банк платіжну картку, видану на його ім'я, а здійснював зняття коштів з даної картки та здійснював погашення заборгованості, що підтверджується довідкою №665 від 09.12.2013 року. (а.с.71).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: