Ухвала суду № 37583112, 04.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 152/518/13-ц Провадження № 22-ц/772/828/2014Головуючий в суді першої інстанції:Соколовська Т. О.Категорія: 23Доповідач: Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Якименко М.М.,

Суддів : Іващука В.А., Колоса С.С.

при секретарі : Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Юхимівське» с. Юхимівка Шаргородського району Вінницької області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Юхимівське» на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 червня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Шаргородського районного суду Вінницької області із вказаним позовом, мотивуючи вимоги обставинами викладеними в позовній заяві.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 червня 2013 року позов було задоволено. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, розташованих на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, укладені ПП «Юхимівське» в особі голови правління Кічмаренка О.М.:

- від 21 листопада 2007 року без номера з ОСОБА_2 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки площею 3,1561 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України Шаргородського району 08 липня 2008 року за № 0408844:00132;

- від 21 листопада 2007 року без номера з ОСОБА_2 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки площею 3,1941 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України Шаргородського району 08 липня 2008 року за № 0408844:00133;

- від 21 листопада 2007 року без номера з ОСОБА_3 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки площею 3,0650 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України Шаргородського району 08 липня 2008 року за № 0408844:00135.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане рішення суду відповідачем була подана апеляційна скарга, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове - про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що остання є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам оскаржуване рішення відповідає, а тому не може бути скасоване з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки НОМЕР_1, площею 3,1561 га (кадастровий номер 0525384400020030096), що знаходиться на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №181782 від 04 лютого 2003 року та земельної ділянки НОМЕР_2, площею 3,1941 га (кадастровий номер 0525384400020030095), яка розташована на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №181783 від 04 лютого 2003 року.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки НОМЕР_3, площею 3,0650 га (кадастровий номер 0525384400020030093), що знаходиться на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №181785 від 04 лютого 2003 року.

Згідно з договорами оренди землі від 21 листопада 2007 року позивачі передали ПП «Юхимівське» у строкове платне користування зазначені вище земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані договори зареєстровані у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України Шаргородського району 08 липня 2008 року.

Відповідно до ст. 203 ЦК України визначає перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За правилами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 4, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1859 від 01.08.2011 року, підписи від імені ОСОБА_2 на оспорюваних договорах та актах прийому-передачі виконані не нею , а іншою особою.

Довіреностей на підписання та укладення вказаних договорів та на передачу належних їй земельних ділянок відповідачу від свого імені іншим особам ОСОБА_2 не надавала.

Відповідно до висновку тієї ж судово-почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_3 під текстом оспорюваного договору оренди виконаний самим ОСОБА_3, але підпис під текстом акту прийому-передачі виконаний іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

Приймаючи до уваги вищевикладене, наявність неодноразового звернення позивачів з позовами до суду за захистом своїх прав, як власників земельних ділянок, що підтверджується наявними матеріалами справи (а.с.43-47,71), висновок суду про наявність порушеного права позивачів є правильним.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що висновки даної експертизи помилково були прийняті до уваги, оскільки в ній не зазначено завдань, які ставились перед експертами та досліджуваних документів; крім того, експертиза проводилась в ході розгляду іншої справи.

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

В підтвердження позовних вимог позивачі посилались на висновок судової почеркознавчої експертизи , яка була залучена судом до матеріалів справи (а.с.53-57), з тексту якої вбачається, що на її вирішення судом були чітко сформульовані та поставлені питання, надані оригінали договорів оренди та експериментальні зразки підписів.

Заперечуючи позов, відповідач, всупереч ст.60 ЦПК України, не спростував висновків вказаної експертизи.

Відтак суд першої інстанції правомірно прийняв його до уваги при вирішенні даного спору і прийшов до правильного висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення договорів оренди, належних йому на праві власності земельних ділянок.

Заперечуючи позов, відповідач, крім іншого, вказував на те, що позивачі регулярно отримували орендну плату за вказаними договорами оренди, а тому були обізнані про існування договірних відносин.

Позивачі стверджували, що коштів за користування земельними ділянками, згідно договорів оренди, не отримували.

Відповідачем не було надано доказів суду щодо виплати орендної плати за договорами оренди, а тому посилання в апеляційній скарзі на отримування позивачами протягом 2007-2012 років орендної плати не знайшло свого підтвердження, як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду.

Таким чином обізнаність позивачів щодо наявності оспорюваних договорів в результаті отримання плати, як зазначено в апеляційній скарзі, залишилась недоведеною.

Ч.1 ст.15 Закону України « Про оренду землі», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, містить вичерпний перелік істотних умов договору оренди землі, серед яких зокрема - об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Як вбачається з тексту договору оренди землі, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем (а.с.21) відомості щодо розташування належної позивачу земельної ділянки відсутні, що було встановлено судом першої інстанції. В графі «Об'єкт оренди» була тільки зазначена площа земельної ділянки. Відомості. які конкретизують розташування земельної ділянки, як вже зазначалось вище, в договорі відсутні.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов , передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.4-6,11,17,19 цього Закону є, зокрема , підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За вказаних обставин висновок суду про визнання договору оренди землі недійсним, за відсутності в ньому істотної умови, є правильним.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, встановив обставин, які випливають із них та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, рішення ухвалене з повним врахуванням принципів розумності та справедливості, є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юхимівське» с. Юхимівка Шаргородського району Вінницької області відхилити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно:

Головуючий: