Рішення № 37582376, 04.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/132/14 04.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш"

Про стягнення 7 096,32 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" (далі - відповідач) про стягнення 7 096,32 грн., а саме: 5 913,60 грн. сплачених за товар грошових коштів, 1 182,72 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що на підставі підписаного між сторонами Договору № П13063 від 20.06.13. відповідачем було поставлено позивачу товар з істотними недоліками, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» просить суд на підставі приписів ч. 2 ст. 678 ЦК України стягнути з відповідача 5 913,60 грн. грошових коштів сплачених за товар та 1 182,72 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.14. порушено провадження у справі № 910/132/14, розгляд справи призначено на 30.01.14.

За результатами судового засідання 30.01.14. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 20.02.14.

Судове засідання 20.02.14. не відбулось по технічним причинам, в зв'язку з чим розгляд справи ухвалою суду призначено на 04.03.14.

Представник позивача в судове засідання 04.03.14. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.14. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/132/14.

В судовому засіданні 04.03.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.13. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) було укладено Договір № П13063 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію, а саме: цепи, найменування, асортимент та загальна кількість яких зазначені в Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (далі - Продукція), а Покупець прийняти і оплатити цю продукцію на умовах, визначених Договором.

Як вбачається зі специфікації до Договору, відповідач зобов'язався поставити позивачу за Договором наступну Продукцію: Зірочка НКАИ 711193 001-01 на суму 9 984,00 грн., Зірочка НКАИ 711193 002 на суму 4 928,00 грн., Ланцюг ПР-12.7-1820 1 16 ланок на суму 400,00 грн., Ланцюг ПР-12.7-1820-1 24 ланки на суму 1 010,00 грн., Ланцюг ПР-12.7-820-1 а суму 498,94 грн., Ланка С ПР-12.7-1820-1 на суму 447,32 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник здійснює поставку продукції на умовах FСА м. Київ згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2000.

Загальна сума на день підписання договору: 20 757,90 грн., в т.ч. ПДВ становить 3 459,65 грн. (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, Покупець оплачує Продукцію в порядку, передбаченому п. 4.5 Договору, відповідно до якого оплата Продукції здійснюється таким чином: 100% вартості партії продукції - аванс, перераховується Покупцем протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату в національній валюті України (п. 4.6 Договору).

Постачальником Покупцю було виставлено рахунок-фактуру № СФ-163 від 18.06.13. на суму 20 757,90 грн.

Вказаний рахунок-фактуру позивачем було оплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 1138 від 12.07.13. на суму 10 757,90 грн. та платіжним дорученням № 1252 від 16.07.13. на суму 10 0003,00 грн. (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи), на загальну суму 20 757,90 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору, поставка продукції здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання Постачальником 100% передоплати на окрему партію продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до видаткової накладної № РН-131 від 01.08.13., позивач отримав від відповідача на виконання умов Договору наступну продукцію: Зірочку НКАИ 711193.001 у кількості 14 шт. та Зірочку НКАИ 711193.002 у кількості 14 шт. на суму 4 928,00 грн. без ПДВ (5 913,60 грн. з ПДВ).

Згідно з п. 2.3 Договору, Постачальник свідчить що він є виробником продукції, що поставляється.

Положеннями п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що якість продукції повинна відповідати вимогам діючих нормативних актів, вимогам документації, що встановлені на дану продукцію, а саме: ДСТУ ГОСТ 13568:2006.

Гарантійний строк на продукцію становить 12 місяців з моменту поставки (п. 3.2 Договору).

В п. 3.3 Договору сторони вказали, що приймання продукції за кількістю та якістю проводиться згідно з Інструкціями П-6, П-7 (П-6 затверджена постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.65., П-7 затверджена постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.96.).

Відповідно до п. 3.4 Договору, при виявленні виробничих недоліків в продукції під час приймання, монтажу або в період гарантійної експлуатації виклик представника Постачальника обов'язковий. Термін усунення недоліків або заміни продукції становить 20 днів з дня виявлення фактів недоліків оформлених актом у відповідності з Інструкцією П-7.

Листом вих. № 10/72-13 від 05.08.13., направленого відповідачу, позивач довів до відома останнього, що 02.08.13. при перевірці па вхідному контролі, а саме зірочки НКАИ.711193.002 в кількості 14 штук, була виявлена невідповідність кресленню в частині: зірочка повинна була бути виготовлена з круга Ш 90 мм, сталь 15 ГОСТ 1050-88, а фактично зірочка НКАИ.711193.002 виготовлена з трьох частин шляхом зварювання. Зірочки НКАИ.711193.002 не відповідають кресленню. Крім того, позивач звернувся до відповідача з проханням направити представника для складання акту та вирішення питання, щодо заміни вказаної зірочки НКАИ.711193.002 в кількості 14 штук.

Відповідач в листі № 29/В від 06.08.13. запропонував замінити вказані Зірочки. Проте, свого представника для складання акту до позивача не направив.

Як вбачається з акту № 8, затвердженого 06.08.13., комісія позивача у складі інженера з якості Корячка С.П., товарознавця відділу УМТЗ Нечипорчука К.Г., представника громадськості інженера з якості Горечка З.В., діючого на підставі рішення профкому від 30.01.13. за № 106, провела 05.08.13. вхідний контроль зірочки НКАИ.711193.002 в кількості 14 штук на предмет відповідності кресленню. Місце перевірки - склад комплектації № 6541. Постачальником продукції являється - ТОВ "Техенергомаш", м.Київ, вул.Святошинська, 34. Продукція надійшла на нашу адресу по договору № П13063 від 20.06.2013р., накладна РН-131 від 01 серпня 2013р. З правилами приймання продукції і пунктом 25, інструкції П-7, комісія ознайомлена. За результатами перевірки встановлено наступне: при перевірці на вхідному контролі, а саме зірочки НКАИ.711193.002 в кількості 14 штук, була виявлена невідповідність кресленню в частині: зірочка повинна була бути виготовлена з круга Ш 90 мм, сталь 15 ГОСТ 1050-88, а фактично зірочка НКАИ.711193.002 виготовлена з трьох частин шляхом зварювання. Внаслідок вказаного комісією зроблено висновок, що Зірочка НКАИ.711193.002 в кількості 14 штук має невідповідність кресленню.

Далі позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. № 11-0/261юр від 15.08.13. з повідомленням про те, що Покупець відмовляється від Зірочка НКАИ.711193.002 в кількості 14 штук та просить відповідача повернути сплачені за вказану Продукцію грошові кошти.

У відповідь на вказаний лист відповідач відмовився повертати грошові кошти та пропонував замінити виготовлені Зірочки у кількості 14 штук (лист № 35/В від 19.08.13.).

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на підставі підписаного між сторонами Договору № П13063 від 20.06.13. відповідачем було поставлено позивачу товар - Зірочки НКАИ.711193.002 з істотними недоліками , а саме: замість деталі поставлено збірну одиницю.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

За змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Також, відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст. 678 ЦК покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ст. 679 ЦК України).

Істотним недоліком вважається недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Як відзначалось судом, відповідно акту № 8, затвердженого 06.08.13., комісією позивача встановлено, що Зірочки НКАИ.711193.002 в кількості 14 штук повинні бути виготовлені з круга Ш 90 мм, сталь 15 ГОСТ 1050-88, а фактично виготовлені з трьох частин шляхом зварювання. Внаслідок вказаного комісією зроблено висновок, що Зірочка НКАИ.711193.002 в кількості 14 штук має невідповідність кресленню.

При цьому, відповідно до ГОСТ 2.101-68 «Види виробів» деталь - це виріб, виготовлений з однорідного по найменуванню і марці матеріалу без збірних операції, а збірною одиницею є\ виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою на підприємстві - виробнику збірними операціями (згвинчуванням, з'єднанням, клепкою, сваркою, лайкою і т.д.)

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" дійсно було поставлено позивачу збірну одиницю, а не деталь, що робить товар суттєво іншим, ніж передбачено Договором, тобто є істотним недоліком. Вказане відповідачем не спростовано.

Крім того, судом встановлено та враховано, що позивачем дотримано вимоги інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.96. та № П-6 від 15.06.65.

Виходячи з приписів зазначених норм та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що вимога про повернення позивачу сплаченої відповідачу за товар суми коштів в розмірі 5 913,60 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення 1 182,72 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Постачальник у випадку поставки продукції неналежної якості та невиконання умов п. 3.4. даного Договору, сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% вартості товарів неналежної якості (п. 7.5 Договору).

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Так, частиною 4 ст. 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України (п. 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.08. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а не від загальної вартості (ціни) Договору.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач поставив позивачу Продукцію з істотними недоліками, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 1 182,72 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, б. 34; ідентифікаційний код 32048415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» (33001, м. Рівне, вул. Біла, б. 16; ідентифікаційний код 34704105) 5 913 (п'ять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 60 коп. - сплачених за товар грошових коштів, 1 182 (одну тисячу сто вісімдесят дві) грн. 72 коп. - штрафу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.14.

Суддя Т.М. Ващенко