Рішення № 37582231, 06.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/139/14 06.03.14

За позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

До Міністерства оборони України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій

Про стягнення 46 875,06 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Жуков Д.С. представник за довіреністю № 10 від 17.04.13.

Від відповідача: Кривошия Д.А. представник за довіреністю № 220/501/д від 29.10.13.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національного технічного університету України (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 46 875,06 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено в повному обсязі грошові кошти за Договором № 286/2/12/10 від 27.04.12. за надані послуги харчування, що зумовило звернення Національного технічного університету України з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.14. порушено провадження у справі № 910/139/14, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій, та призначено справу до розгляду на 28.01.14.

В судовому засіданні 28.01.14. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.01.14. та 20.02.14. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався на 20.02.14. та 04.03.14.

В судовому засіданні 04.03.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.03.14.

В судовому засіданні 06.03.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.14. проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 06.03.14. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/139/14.

В судовому засіданні 06.03.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.12. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 286/2/12/10 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування особового складу військового інституту Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах) (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язується надати відповідачу послуги громадського харчування, а Замовник прийняти послуги і оплатити їх.

Відповідно до п. 1.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 6) загальна вартість послуг з ПДВ складає 1 872 911,06 грн. (ціна Договору).

Строк дії Договору визначено п. 10.1 (в редакції додаткової угоди № 4) і становить з 27.04.12. до 31.03.13., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем наданих послуг з харчування за Договором в розмірі 46 875,06 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Кількість та якість наданих послуг з харчування оформляється актом приймання наданих послуг з харчування, який складається уповноваженими особами Виконавця та Представника замовника щоденно у трьох примірниках. На підставі оформлених актів, тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) складається зведений акт приймання наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання Виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період. та підписується: перший примірник Виконавцем, Замовником та Представником замовник (командиром військової частини (начальником установи, закладу), другий та третій Виконавцем і Представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу) (п. 2.4 Договору).

Згідно з ст. 4.2 Договору, до рахунка-фактури додається зведений акт приймання наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання Виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, складається на підставі оформлених актів приймання наданих послуг тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем Замовнику на виконання умов Договору було виставлено рахунок-фактуру № 000028/2 від 28.03.13. за надані послуги на суму 46 845,06 грн.

Далі, на виконання умов Договору між сторонами підписано та скріплено печатками зведений акт № 28/2 від 28.03.13. за надані за Договором послуги на суму 46 875,06 грн.

При цьому, положеннями п. 4.1 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за Договором проводяться шляхом оплати фактично наданих послуг Виконавцем та прийнятих представником Замовника послуг на підставі рахунків-фактур.

Викладене вище спростовує твердження відповідача про те, що позивачем в односторонньому порядку було змінено істотну умову Договору - його ціну.

Разом з тим, факт отримання послуг з харчування на вказану суму відповідачем не заперечується.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги однак не оплатив їх вартості, грошові кошти в розмірі 46 875,06 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Замовник в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 46 875,06 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37; ідентифікаційний код 02070921) 46 875 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 06 коп. - основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.14.

Суддя Т.М. Ващенко