Постанова № 37582050, 28.02.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2014 рокум. Ужгород№ 807/4201/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Маєцька Н.Д.

при секретарі Сологуб Д.Я.,

за участю:

представник позивача: Ємчик Р.І. ,

представник відповідача: Сабадош А.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ЗНГ Карпати" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація ЗНГ Карпати» (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.08.2013 №0001252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107486 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26871,50 грн., та №0001242202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 134357 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 33589,25 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві, мотивуючи тим, що ТОВ «Корпорація «ЗНГ-Карпати» правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 3-ри квартали 2010 року на суму 537427,77 грн. (без ПДВ) по отриманому дизпаливу в кількості 80,33 тон від ТОВ «Справа наша».

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував надавши суду свої письмові заперечення. Відповідач стверджує, що на час проведення перевірки відповідно до пред'явлених документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Не виявлено документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ.

У судовому засіданні 26.02.2014 року було витребувано у позивача додаткову угоду зі зберігачем з метою забезпечення належного зберігання дизельного палива.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Мукачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Корпорація «ЗНГ-Карпати». За результатами перевірки 17.07.2013 року складено Акт №36/22-00/31230568 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Корпорація «ЗНГ-Карпати» щодо дотримання вимог податкового законодавства та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з контрагентом ТОВ «Справа наша» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010.

На підставі акта перевірки Мукачівська ОДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 02.08.2013 року №0001242202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 134357 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 33589,25 грн., та від 02.08.2013 №0001252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107486 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26871,50 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки про порушення позивачем п.п.5.2.1, п.п 5.3.9, п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В результаті чого занижено суми податкових зобов'язань з податку на прибуток при поданні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3-ри квартали 2010 року на загальну суму 134357 грн., та порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.5, п.п.7.7.10, п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 107486 грн., за липень 2010 року.

На підтвердження свого права позивач вказує, що ЗАТ «Корпорація «ЗНГ - Карпати» у перевіряємому періоді з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р. проводило фінансово-господарські операції з підприємством (постачальником) ТзОВ «Справа Наша», та ТОВ «Корпорація «ЗНГ - Карпати» віднесено до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 3-ри квартали 2010 року суму 537427,77 грн. (Кт 631) по отриманому дизпаливу в кількості 80,333 тонн на суму без ПДВ 537427,33 грн. від ТзОВ «Справа Наша».

Нафтопродукти, зокрема дизельне паливо, можуть транспортуватися в спеціальній тарі та знаходитися у спеціально відведених місцях. Нафтопродукти знаходилися у спеціально відведеному місці їх зберігання і були передані ТОВ «Справа Наша» на умовах договору. ТОВ «Корпорація «ЗНГ - Карпати» уклало додаткову угоду зі зберігачем з метою забезпечення належного зберігання дизельного палива.

На витребування суду, позивачем надано додаткову угоду зі зберігачем з метою забезпечення належного зберігання дизельного палива, так як під час проведення перевірки даної угоди надано не було.

Позивач вважає, що ТОВ «Корпорація «ЗНГ - Карпати», керуючись п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», мало право на включення до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді суми ПДВ в розмірі 107485,55 грн. у зв'язку з придбанням товарів (послуг) від ТОВ «Справа Наша».

Судом встановлено, що постачальником товару, а саме ТОВ «Справа Наша» на підтвердження поставки, окрім видаткової накладної від 30.07.2010, виписана податкова накладна від 30.07.2010 на загальну вартість дизельного палива 644913,32 в т.ч. ПДВ - 107485,55 грн.

Мукачівською ОДПІ отримано інформацію із ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва, а саме Акт від 18.01.2013 №163/22-7/32877786 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа Наша», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.ст. 134, 135, 138 Податкового кодексу України. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період - не є дійсними.

Встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 та ст.ст. 185, 189, 198 Податкового кодексу України. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними.

Відповідно п.5 Інструкції № П -6 при прийманні товарів, як передбачено правилами, що діють на транспорті (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорта складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта- при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Відповідно до п.12. Інструкції № П -6 приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника (виробника).

Відповідно п.22. Інструкції № П -6 для приймання продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

Відповідно до п.26. № П -6 Інструкції акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше, чим на наступний день після складання акту.

Відповідно п.28 № П -6 Інструкції акти приймання продукції по кількості реєструються і зберігаються у порядку, встановленому на підприємстві-одержувачі.

В процесі проведення перевірки товарно-транспортна накладна чи шляховий лист або залізно дорожня накладна, чи інші супровідні документи, які свідчили-б про факт переміщення дизпалива відсутні і до перевірки не представлені.

Акти приймання-передачі продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, ТОВ „Справа Наша" до перевірки не предявлено, трудові ресурси у ТОВ „Справа Наша", які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутні також.

Перевіркою встановлено, що умови для зберігання продукції у ТОВ «Справа Наша» відсутні.

Враховуючи вищевикладене - операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились.

Відповідно переліку продукції, яка підлягає сертифікації Україні, затвердженої Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 із змінами та доповненнями, групи товарів, що були зазначені в податкових накладних, виписаних ТОВ «Справа Наша» на контрагентів - підлягають обов'язковій сертифікації.

Відповідно до ст.13 "Обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності законодавчо регульованій сфері" Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 №2406-ІІІ із змінами та доповненнями, постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції;припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Суд встановив, що сертифікати якості наявними документами, на підставі яких проводилась перевірка у ТОВ "Справа Наша" не виявлено.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил N 644 на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). В ході проведення перевірки не встановлено відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів" на час проведення перевірки відсутні.

Згідно пред'явлених документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено копій транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства.

Відповідно до п.п 4.1.5.11 Інструкції „Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 №81/38/101/235/122, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 за №685/3978 на кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут складаються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додається паспорт якості нафтопродукту.

Відповідно до п.п. 4.1.5.12 Інструкції залізнична накладна та дорожня відомість супроводять вантаж. Відповідно до п.п. 4.1.5.13 Інструкції копія дорожньої відомості залишається на залізниці.

Відповідно до п.п. 4.1.4.3 Інструкції нафтопродукти повинні зберігатися у резервуарах, металевій, дерев'яній та іншій тарі, що відповідає вимогам технічних умов і стандартів.

Відповідно п.п. 4.1.5.32 вищевказаної Інструкції відпуск нафтопродуктів, що доставляються самовивозом, оформлюється також товарно-транспортною накладною (ТТН) у 4 примірниках з яких:

перший та четвертий - залишаються у товарного оператора і є первинним документом складського обліку з наступним здаванням до бухгалтерії підприємства;

другий та третій - вручаються представникові організації споживача. При цьому другий примірник є супровідним документом вантажу, а третій - слугує для обліку транспортної роботи.

Відповідно пп. 4.1.5.33 ТТН на вивіз нафтопродуктів автотранспортом одержувача оформлюється на підставі доручення споживача, а на центровивіз - на підставі шляхового листа автотранспортної організації.

Відповідно пп 4.1.3.9 Інструкції на всі нафтопродукти, що надходять, складається № Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою № 5-НП.

За зазначеною вище формою в акті приймання нафтопродуктів окрім загальних відомостей про підприємство - отримувача, вантажовідправника та постачальника, має зазначатись, зокрема, місце приймання нафтопродуктів - під'їзна колія станції, час прибуття вантажу на станцію призначення, час видачі вантажу вантажоодержувачу, № вагона(цистерни), № накладної, технічний стан цистерн, наявність і стан ущільнювальних прокладок, стан та наявність відбитка на пломбах, маса вантажу із зазначенням методу визначення, час початку та закінчення приймання, стан, тип, рівень заповнення цистерн, густина, температура, рівень заповнення води, маса брутто, нетто, нестача нафтопродуктів у тому числі в межах норм природного убутку.

В ході перевірки не виявлено накладні, які є складовою частиною комплекту перевізних документів відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 863/5084 та накладні, дорожні відомістю, квитанції про приймання вантажу, що передбачено п.п 4.1.5.11 Інструкції „Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 №81/38/101/235/122, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 за № 685/3978.

При постачанні ПММ необхідна для транспортування спеціальна тара.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки не підтверджено первинними бухгалтерськими документами факт наявності цієї тари.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. N 375 (із змінами та доповненнями), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Згідно п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями). "Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуючи вищевикладене, угода укладена між ТОВ «Справа Наша» та ЗАТ «Корпорація «ЗНГ -Карпати», не спричиняє реального настання правових наслідків, не відповідає сутності, не несе доказовості змісту здійснених операцій і відповідно не може бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліків.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності по операціях, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Перевіркою встановлено, що згідно АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на момент складання даного акту постачальник ТОВ «Справа Наша» не відображено податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2010 р. в сумі 107485,55 грн. і виникає розбіжність, в той час, як суму ПДВ 107485,55 грн. у липні 2010 ряк ТОВ «Корпорація «ЗНГ - Карпати» включило до складу податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ст.8 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.95 № 88, наголошує, що господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов»язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Таким чином суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 02.08.2013 №0001252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107486 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26871,50 грн., та №0001242202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 134357 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 33589,25 грн. є правомірним та не підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ЗНГ Карпати" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяН.Д. Маєцька