Ухвала суду № 37581938, 06.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Справа № 876/13755/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Рибачука А.І., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні місяці 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова і з врахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 0000272240 та № 0000262240. В адміністративному позові зазначається, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Клас-Люкс» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Викуп», ПП «СМУ-600» та ПП «Біко Агротрейд» за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року. За результатами перевірки складено Акт від 28.08.2013 року за № 45/22-40/31896698, на підставі якого відповідачем видано та вручено позивачу податкові повідомлення-рішення №0000262240 від 10.09.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 179 975, 52 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 89 988 гривень, а також податкове повідомлення-рішення № 0000272240 від 10 вересня 2013 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510 гривень. Позивач зазначає, що документами, які підлягають перевірці є первинні документи, на підставі яких платником податків формуються показники податкової звітності, зокрема, по податку на додану вартість. До перевірки позивачем надано договори, видаткові накладні та податкові накладні складені при придбанні товарів, платіжні документи за операціями, які підлягали перевірці. Зазначені первинні документи описані в акті перевірки. Визначаючи право платника податків на витрати та податковий кредит з ПДВ, ПК України жодним чином не згадує про товарно-транспортні накладні, як документи, які підтверджують таке право.

19 вересня 2013 року позивач збільшив позовні вимоги і зазначає, що окрім податкового повідомлення - рішення № 0000262240 від 10.09.2013 року, скасування якого є предметом спору у справі, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі того ж Акту перевірки від 28.08.2013 року за № 45/22-40/31896698 видано та вручено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000262240 від 10.09.2013 року. Даним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 179 975, 52 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 89 988 гривень. Як вбачається з Акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення, підставою для збільшення грошових зобов'язань стали висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів придбаних у вказаних вище контрагентів.

Представник ТзОВ «Клас-Люкс» в уточнених позовних вимогах просив суд визнати протиправними та скасувати повністю прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області податкові повідомлення-рішення № 0000272240 та № 0000262240 від 10.09.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова від 10 вересня 2013 року №0000262240, № 0000272240. Суд першої інстанції, зокрема, вказав, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та постачальниками, не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час розгляду справи.

Постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. Апелянт, зокрема, зазначає, що документи, якими позивач обґрунтовує свою правову позицію не можуть беззаперечно підтверджувати фактичність господарських операцій (придбаних товарів (робіт, послуг); в усіх зазначених контрагентів позивача відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, що виключає можливість виконання своїх зобов'язань згідно укладених договорів.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

На підставі п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата цієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Проте, жодних висновків щодо порушення зазначеної норми в акті перевірки не міститься.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення податкового кредиту за операціями із придбання товарів у ПП «Викуп» стало те, що згідно з системою автоматизованого співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів існує розбіжність між показниками задекларованими позивачем та зазначеними підприємством. Зазначена розбіжність виникла на підставі Акту ДПІ у Печерському районі міста Києва № 1623/22.8/35917680 від 13.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Викуп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року. Згідно з відомостями Акту відповідача (сторінка 4) зазначене підприємство як юридична особа припинене, що в свою чергу унеможливлює проведення такої перевірки. Стосовно ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», зазначається, що при зменшенні податкового кредиту за операціями із вказаним контрагентом відповідачем використано аналогічні обставини щодо розбіжності в показниках податкової звітності та про неможливість проведення зустрічної перевірки і підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2010 року по 31.03.2013 року. Ті ж обставини щодо розбіжності на підставі Акту ДПІ у Печерському район м.Києва від 23.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «СМУ-600» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2012 року» через припинення платника податків як юридичної особи. Позивач не мав господарських відносин із вказаним контрагентом у січні 2012 року.

Щодо податкового кредиту, сформованого позивачем за операціями з ПП «Біко Агротрейд», то відповідачем зроблено виключно припущення про те, що такі операції не могли відбутись, виходячи з Акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013 року про неможливість проведення перевірки даного підприємства.

Тобто, документами, які підлягають перевірці є первинні документи, на підставі яких платником податків формуються показники податкової звітності, зокрема, по податку на додану вартість. До перевірки позивач надавав договори, видаткові накладні та податкові накладні, складені при придбанні товарів, платіжні документи за операціями, які підлягали перевірці. Зазначені первинні документи описані в акті перевірки.

Згідно з п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом). Тому, з огляду на те, що позивачу, як вантажоотримувачу ТТН при отриманні товарів не надавались, то в наявності у позивача вони і не можуть бути.

Визначаючи право платника податків на витрати та податковий кредит з ПДВ, Податковий Кодекс України жодним чином не згадує про товарно-транспортні накладні, як документи, які підтверджують таке право.

З наявних податкових декларацій з податку на додану вартість за перевірені податкові періоди видно, що зазначені господарські операції відображені у податковій звітності позивача, а суми ПДВ з вартості придбаних товарів включені до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тому, що придбані товари обліковані та оприбутковані позивачем належним чином. Із долучених позивачем до матеріалів справи оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 703 (дохід від реалізації робіт) (том 1 а.с.99-119) та відомостей відвантаження послуг (том 2 а.с.149-258) вбачається, що дані товари використані позивачем при ремонті та сервісному обслуговуванні ваг суб'єктів господарювання, яким позивач надає послуги по сервісному обслуговуванню. Позивачем до матеріалів справи також долучено вибіркові копії договорів щодо такого сервісного обслуговування, зокрема, договір № 462500-386 від 21.12.2011 року (том 2 а.с. 71-72), договір №315 від 01.07.2008 року (том 2 а.с.73-75); угода № 102 від 10.03.2010 року (том 2 а.с.79); угода №120 від 01.03.2010 року (том 2 а.с. 80); договір підряду № 480 від 11.08.2012 року (том 2 а.с.84-88).

На підставі п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів і послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг);

- дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підставі п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд першої інстанції правильно вказав, що при формуванні відповідачем висновків в акті перевірки є недопустимими припущення. Фактично висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та постачальниками зроблені на підставі актів перевірок постачальників, висновки в яких зроблені на аналізі податкової звітності та на припущеннях, які полягають в тому, що у постачальників відсутні первинні документи, вони неспроможні проводити господарську діяльність, так як відсутні за місцезнаходженням.

Незважаючи на посилання про проведення слідчих дій, вирок по даній справі відсутній.

Приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02); «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03… колегія судів погоджується з тим, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Тому колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, оскільки вважає апеляційні вимоги неаргументованими.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року в справі №813/7083/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді А.І. Рибачук

В.В.Клюба