Ухвала суду № 37581178, 11.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/4125/12

Провадження № 22-ц/779/104/2014

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М. М. М.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Вакарук В.М.,

суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 21 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 21.11.2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На дане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що «постанова Тисменицького районного суду від 07.06.2012 року по факту ДТП відносно позивачки не доводить вини відповідача у скоєнні ДТП».

Вважає невірним посилання суду на відсутність судового рішення у справі про адміністративне правопорушення, яким би підтверджувалась вина відповідача у скоєнні вказаної ДТП. Крім цього, зазначає, що при зіткненні двох автомобілів без впливу сторонніх факторів (що у даному випадку не встановлено), є вина або одного водія, або двох водіїв. Тому, при встановленні судом відсутності вини одного водія, тобто ОСОБА_2, очевидним є наявність вини іншого водія - ОСОБА_3

Зазначає також, що свідок ОСОБА_4 не може вважатися незаінтересовою особою у даній справі, оскільки є товаришем відповідача і до його показань слід ставитись критично. Натомість, показання ОСОБА_5 повністю узгоджуються із механізмом розвитку ДТП.

Вважає таким, що не відповідає дійсності, твердження суду про те, що досліджений у судовому засіданні диск з відеозаписом з камери спостереження торгівельного центру «Арсен» не підтверджує вину відповідача у вчиненні ДТП. Стверджує, що відеозаписом з камери спостереження зафіксовано усі обставини ДТП, зокрема, чітко видно, що автомобіль «Чері» під керуванням ОСОБА_2 рухається з мінімальною швидкістю біля подвійної осьової лінії розмітки з увімкнутим покажчиком лівого повороту. Під час початку виконання розвороту ліворуч зіткнення сталося з автомобілем марки «Фольксваген», який своєю більшою частиною перетнув подвійну суцільну лінію розмітки. Вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП повністю доведена у судовому засіданні при розгляді цивільної справи. Тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянтка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримали, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 вимоги скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 11, 57, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 03.04.2012 року о 13 год. 05 хв. по вул. Миколайчука в м. Івано-Франківську сталася ДТП, під час якої відбулося зіткнення автомобіля марки «Чері» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Фолькваген», р.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3

В результаті даної ДТП автомобілю ОСОБА_2 завдано механічних пошкоджень, в результаті чого ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Встановлено також, що постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07.06.2012 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. (а.с. - 4).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не доведено вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП та спричиненні позивачці матеріальної шкоди. З огляду на це, відсутні також підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

З даним висновком погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З огляду на відсутність судового рішення у справі про адміністративне правопорушення, яким би підтверджувалась вина відповідача у скоєнні ДТП, врахувавши ту обставину, що постанова суду по факту ДТП відносно позивачки не доводить вини відповідача у скоєнні даного правопорушення, суд прийшов до правильного висновку про те, що позивачкою не доведено обставин, на які вона посилається на підтвердження заявленого позову. При цьому судом правильно критично оцінено пояснення свідка ОСОБА_5, яка є дочкою позивачки та є незаінтересованою особою.

Досліджений у судовому засіданні диск з відеозаписом з камери спостереження торгівельного центру «Арсен», на який посилалась позивачка, на думку суду, не підтверджує вини відповідача у вчиненні ДТП з огляду на те, що обставини ДТП на ньому зафіксовані вкрай нечітко, що унеможливлює встановлення достовірного висновку про те, з чиєї вини сталася зафіксована на диску ДТП.

Таким чином, врахувавши вищезазначені обставини, а також пояснення незаінтересованого свідка ОСОБА_4, який підтвердив викладені відповідачем обставини ДТП, а також отримання позивачкою страхового відшкодування у розмірі 4000 грн., хоча розмір спричиненої матеріальної шкоди становить 1036,89 грн., що складає величину втрати товарної вартості автомобіля згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 26.02.2013 року (тобто майже через 11 місяців після ДТП), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди за недоведеністю.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то така є похідною від першої основної вимоги, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для її задоволення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а посилання на нові докази які б давали підстави для зміни чи скасування судового рішення апеляційна скарга не містить.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 21 листопада 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Вакарук В.М.

Судді: Горейко М.Д.

Ясеновенко Л.В.