Ухвала суду № 37580931, 08.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 228/934/13-ц Номер провадження 22-ц/775/521/2014

Головуючий в 1 інстанції Єпішин Ю.М.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4, Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 12 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 12 листопада 2013 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_5. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у сумі 10 770 гривень 50 копійок, моральну шкоду у розмірі 500,00 гривень та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 229,40 гривень, а всього стягнуто 11 499 гривень 90 копійок. В решті позовних вимог відмовлено. Зобов'язано ОСОБА_5 після відшкодування завданої йому шкоди передати в розпорядження ОСОБА_2 пошкоджені деталі кузова: задню ліву боковину.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначав, що позивач не довів суду розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.

Третя особа ОСОБА_4 просив вирішити спір у відповідності до вимог закону, згоден з висновками суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА 431523 ОСОБА_5 є власником автомобіля (автобус пасажирський) Мерседес-Бенс 310 D державний номерний знак НОМЕР_1.

Судом встановлено, що 09 серпня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений трудовий договір, зареєстрований у Волноваському районному центрі зайнятості 15 серпня 2011 року за № 05541100642, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 виконує обов'язки водія автотранспортних засобів (а.с. 62).

03 лютого 2013 року о 09 годині 00 хвилин у місті Докучаєвську по вулиці Маяковського - провулок Речний ОСОБА_2 керував належним йому на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, автомобілем ВАЗ 217030-114-01, державний номерний знак НОМЕР_2, і під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, дорожнє покриття (ожеледиця), внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Мерседес-Бенс 310 D, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 на підставі подорожнього листа № 008 від 01 лютого 2012 року 2-86ПА (а.с. 19-22).

Внаслідок зіткнення транспортним засобам заподіяні механічні ушкодження.

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, яка набула чинності 24 лютого 2012 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і підданий штрафу у розмірі 340,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що вина відповідача ОСОБА_2 у скоєній дорожньо-транспортній пригоди є доведеною, оскільки згідно з п. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стягуючи з відповідача на користь позивача вартість заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди в розмірі 10 770,50 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з висновку авто-товарознавчого дослідження від 03 серпня 2012 року № 371/08, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту, з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, які підлягають заміні, транспортного засобу автобуса Мерседес-Бенс 310 D державний номерний знак НОМЕР_1, який був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,на момент проведення дослідження складає 10 770,50 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розміру заподіяної шкоди, та що висновок авто-товарознавчого дослідження, на яке послався суд, не є належним доказом, апеляційний суд визнає необгрунтованими.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем в підтвердження своїм вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 10 770,50 грн. наданий висновок № 371/08 експертного автотоварознавчого дослідження від 3 серпня 2012 року (а.с.3-11). Відповідач, заперечуючи розмір матеріальної шкоди, зазначений в цьому висновку, до суду з клопотанням про призначення експертизи не звертався і ніяких доказів, які б спростували вищевказаний висновок, суду не надав, що відображено у журналі судового засідання (а.с. 109), коли йому відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз'яснювалось право на проведення судової авто-товарознавчої експертизи, однак від її проведення сторони відмовилися. За таких обставин суд першої інстанції, оцінюючи в сукупності всі зібрані у справі докази, правильно зазначив, що висновок авто-товарознавчого дослідження від 03 серпня 2012 року № 371/08 з визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу в розмірі 10 770,50 грн., не суперечить дійсним обставинам справи та може бути належним та допустимим доказом у справі.

Доводи апелянта про неповноту з'ясування обставин справи, а саме: який вид страхування укладений між позивачем та страховим товариством «Гарантія», чи отримував позивач страхове відшкодування, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки зазначені апелянтом обставини не впливають на висновок суду, а доказів, що позивач отримав страхове відшкодування відповідачем не надано.

Автомобіль ВАЗ 217030-114-01, державний номерний знак НОМЕР_2 належить відповідачу ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеному з страховиком Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (а.с. 122). Проте, в порушення вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_2 у встановленому законом порядку до страховика з відповідною письмовою заявою не звертався.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду Україні з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 16 постанови № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавств при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 3 частини 2 цієї ж статті визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням пошкодженням її майна

Статтею 1167 ЦК України визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Згідно з частиною 1 зазначеної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом першої інстанції правильно зроблений висновок про те, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 позивач зазнав душевних страждань у зв'язку із пошкодженням належного йому автомобіля, неможливістю його експлуатації та використання за призначенням, організації проведення ремонту пошкодженого майна, а також необхідністю звернення до суду за захистом своїх порушених прав, чим був порушений уклад його життя, і з урахуванням вказаний обставин, характеру та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, засад розумності, виваженості та справедливості, суд підставно стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 12 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна