Рішення № 37578939, 27.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1424/2119/2012 27.02.2014 27.02.2014 27.02.2014

Провадження №22-ц/784/702/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/784/702/14 Головуючий у 1-й інстанції Волкова В.І.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 липня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні підприємницької діяльності та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні підприємницької діяльності та стягнення моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що вона, бувши приватним підприємцем у березні 2012 року уклала з ОСОБА_4 попередній договір про сумісне ведення бізнесу. Вони домовилися про придбання за сумісні кошти обладнання для подальшої демонстрації фільмів у вимірі 3D та розподілу в рівних частках доходів від своєї діяльності. За цією угодою кожний з них вніс на придбання обладнання по 27500 грн.

За договором поставки від 26 березня 2012 року їй було поставлено устаткування для кінозали на дванадцять місць для демонстрації фільмів у форматі ЗD, загальною вартістю 51560 грн., які були перераховані нею згідно затвердженого з постачальником графіку.

Крім того, для ведення підприємницької діяльності для демонстрації кінофільмів вона 1 квітня 2012 року уклала з ОСОБА_5 договір оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Після закінчення монтажу та налагодження апаратури, з квітня 2012 року вони розпочали з відповідачем підприємницьку діяльність, яка тривала менше трьох місяців. Кошти, які вони отримували як дохід, оприбутковувалися.

Між тим, через деякий час у відповідача виникли претензії до неї і сумніви щодо реальної вартості придбаного устаткування, а 24 липня 2012 року ОСОБА_4 самовільно вивіз більшу частину обладнання, залишивши їй тільки - полотно для 3D екрана 4 х 2.25 та 3D окуляри затворні.

Такими діями, за твердженням позивачки, відповідач фактично припинив здійснення спільної підприємницької діяльності, а вона понесла збитки у вигляді недоотриманого доходу, їй нанесено моральну шкоду.

Неодноразово уточнюючи позовні вимоги позивачка остаточно просила: усунути перешкоди у здійсненні підприємницькою діяльністю, шляхом повернення ОСОБА_4 - 3D проектора ViewSonic PJD 6553W, 3D сервера «3D Мир», 3D kit емітера, звука 5.1 LG HB906ТА, шнурів, кріплення для проектора, зовнішнього жорсткого диску My Book 2ТВ; стягнути з ОСОБА_4 на її користь: 10000 грн. - моральної шкоди, 3000 - грн. недоотриманого доходу за кожен місяць простою з 25 липня 2012 року до моменту остаточного прийняття рішення; повернути кошти за орендну плату приміщення у розмірі 1100 грн. за кожен місяць простою, починаючи з 25 липня 2012 року до моменту остаточного прийняття рішення; повернути їй 4856 грн. заборгованості перед ТОВ «Синтез -ТМ», 1250 грн. сплачених за надання правової допомоги та судові витрати, а саме 200 грн. за нотаріальні послуги по видачі довіреності.

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на обладнання, припинення відповідачки права власності на обладнання та стягнення різниці його вартості. Однак за його заявою, ухвалою суду від 25 лютого 2013 року позовна заява залишена без розгляду.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 липня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено: зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 3D проектор ViewSonic PJD 6553W, 3D сервер « 3D Мир», 3D kit емітер, звук 5.1 LG HB906ТА, шнури, кріплення для проектора, зовнішній HDD 2ТВ. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто 27 500 грн., з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 103 грн. 65 коп. У задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди, недоотриманих доходів, орендної плати за приміщення та заборгованості - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Вона просила визнати незаконними дії відповідача по вивозу обладнання для підприємницької діяльності та зобов'язати його здійснити остаточні розрахунки між ним та нею, відповідно до одного із запропонованих варіантів, а саме: повернути їй обладнання, після чого вона повертає йому його частку у спільному сумісному майні в розмірі 12890 грн.; компенсувати їй моральну шкоду у розмірі 10000 грн., повернути недоотримані доходи у розмірі 6000 грн., сплачену орендну плату у розмірі 6000 грн., сплачені нею витрати на транспортування у сумі 5000 грн., сплату за нотаріальні послуги 200 грн.; оплату правової допомоги в розмірі 1250 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на обґрунтованість рішення суду, просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та зобов'язуючи відповідача повернути позивачці устаткування, а з неї стягуючи на користь відповідача 27500 грн., які було ним сплачено за домовленістю між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що сторони є співвласниками спірного майна, оскільки воно придбано за їх спільні кошти. Оскільки сторони не досягли домовленості про спільну діяльність, то позивач має право на використання спірного майна у своій підприємницької діяльності з компенсацією відповідачу половини його вартості 27500 грн. Одночасно суд вважав, що спір, який виник між сторонами є наслідком боргу, та може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Проте, з такими висновком погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем та, відповідно до свідоцтва платника єдиного податку ( серія НОМЕР_1) від 29 березня 2012 року, має право ведення господарської діяльності, в тому числі, займатися демонстрацією кінофільмів (а.с.14).

У березні 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір відповідно до умов якого кожен із них вніс по 27 500 грн. для сумісного ведення бізнесу. В договорі вказано, що доходи та витрати - підлягали поділу, відповідно з внесеними сумами.

26 березня 2012 року між ТОВ «Спецкор - ТМ» та приватним підприємцем «Петровська» було укладено договір поставки №12/03 устаткування для кінозали на дванадцять місць для демонстрації фільмів у вимірі ЗD, а саме: 3D проектор ViewSonic PJD 6553W - 6400 грн., 3D сервер «3D Мир» - 15200 грн., 3D kit емітер - 800 грн., 3D окуляри затворні 12 шт. - 10560 грн., полотно для 3D екрана 4х2.25 - 6400 грн., звук 5.1 LG HB 906 ТА - 6800 грн., шнури - 1600 грн., кріплення для проектора - 800 грн., зовнішній жорсткий диск My Book 2ТВ - 3000 грн., загальною вартістю 51560 грн. (а.с.7-10). З квітня 2012 року позивачка розпочала діяльність по використанню майна.

Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 30 липня 2012 року ОСОБА_3 сплатила та прийняла у повному обсязі устаткування відповідно до вищевказаного договору поставки (а.с.11). Вона уклала договори оренди приміщень для демонстрації фільмів. Проте свою діяльність вона не здійснювала, оскільки відповідач забрав у неї частину придбаного устаткування.

Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як виходить з доказів у справі сторони уклали попередню письмову угоду про обєднання коштів для відкриття спільного бізнесу по демонстрації фільмів у 3D форматі та придбання обладнання для цієї діяльності, без зазначення форми такої діяльності, яка передбачена ст.1131 ЦК України. На виконання саме попереднього договору вони внесли по 27500 грн.

Проте самого договору про спільну діяльність з зазначенням його суттєвих умов: порядку придбання обладнання, його вартості порядку організації демонстрації фільмів та роботи відповідного залу, розподіл витрат на таку організацію та оплату оренди приміщень сторони не укладали. Вони не створили і простого товариства.

Це підтверджується поясненнями відповідача в запереченнях на позовну заяву, де він зазначав, що не укладав з позивачкою договір про спільну діяльність.

З відповідними доводами відповідача погоджується і апеляційний суд.

Таким чином відсутні підстави вважати, що на майно, яке придбала позивачка, та яке утримує відповідач, у них виникло право спільної часткової власності внаслідок укладення договору про спільну діяльність.

Власником майна є позивачка, а доказів того, що відповідач є власником спірного майна, або його частки з інших підстав, передбачених главою 26 ЦК України, відсутні.

ОСОБА_4 вимог про визнання на спірне майно права власності в судовому порядку не заявив, а його відповідна заява, за його рішенням, залишена судом без розгляду відповідною ухвалою. Заперечуючи наявність договору про спільну діяльність, він не зазначив правових підстав набуття права власності або користування спірним майном.

Отже, як згадано вище, власником майна є позивачка, яка має право ставити питання про витребування майна у відповідача з підстав, передбачених ст. 387 ЦК України, тобто витребування свого майна від відповідача який незаконно, без відповідної правової підстави заволодів ним.

За такого це майно підлягає поверненню позивачці без стягнення з неї на користь відповідача будь-якої компенсації.

На ці обставини суд уваги не звернув, та стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 27500 грн., при цьому вийшовши за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п.п.3.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині усунення перешкод, шляхом повернення устаткування для демонстрації кінофільмів у форматі 3D та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 27500 грн. слід скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення вимог та зобов'язання відповідача повернути позивачці майно, а саме: 3 D проектор ViewSonic PJD 6553W, 3D сервер « 3D Мир», 3D kit емітер, звук 5.1 LG HB 906 ТА, шнури, кріплення для проектора, зовнішній жорсткий диск My Book 2ТВ. В частині стягнення коштів, 27500 грн. рішення підлягає скасуванню.

Також не можна погодитися з висновками суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Оскільки відповідач діє неправомірно, позбавляючи позивачку користуватися її майном, вона в силу ст. 1166 ЦК України має право на відшкодування її моральних страждань від цього.

Виходячи з наведеного, рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Враховуючи характер дій відповідача, а також тяжкість моральних страждань позивачки колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 500 грн. в рахунок компенсації її моральних страждань.

Колегія суддів погоджується з іншими висновками суду, а саме з висновком в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 недоотриманого прибутку, орендної плати.

Так, ОСОБА_3 є приватним підприємцем, дані про отримання прибутку від діяльності, яку сторони визначили як спільну, в матеріалах справи відсутні. Надана позивачкою копія книги обліку доходів не є свідченням того, що зазначені в ній дані є підтвердженням отримання доходу саме від спільної діяльності з відповідачем.

Крім того, позивачкою не доведено, що при наявності у неї апаратури вона змогла б отримати саме такий дохід.

Таким чином, позивачкою в порушення положень ст.ст.58-60 ЦПК України не доведено розмір отриманих сторонами від спільної діяльності прибутку.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 квітня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди приміщення. За умовами договору остання повинна була щомісяця сплачувати оренду плату на орендоване приміщення у розмірі 1600 грн. Відповідно до довідки орендодавця щомісячний платіж становить 1100 грн. Доказів того, що позивачкою було сплачено орендну плату саме з цього розрахунку, та за період з березня 2012 року по січень 2013 року до суду не надано, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог необхідно розподілити і судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивачки у суді першої інстанції за нотаріально посвідченою довіреністю №2538 від 08 жовтня 2012 року та договору доручення від цієї дати був ОСОБА_6 (а.с.70,72). Хоча за договором доручення і було передбачено оплату за надання послуг юриста у розмірі 2500 грн., між тим докази того, що позивачка сплатила повіреному 1250 грн. (50% за умовами договору) при розгляді справи у суді першої інстанції, в матеріалах справи відсутні.

До того ж ЦПК України передбачає витрати на правову допомогу, яка в силу вимог ч.1 ст.56 ЦПК України може надаватися особою, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 та ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, є витратами, пов'язаними з розглядом справи.

ОСОБА_6 між тим, діяв не за договором про надання правової допомоги, а як представник ОСОБА_3 на підставі довіреності.

Не підлягають стягненню з відповідача і кошти, сплачені позивачкою за видачу нотаріально посвідченої довіреності своєму представникові ОСОБА_6 Ці витрати не належать до судових в розумінні ст.79 ЦПК України.

За вказаного безпідставні посилання апелянта на стягнення на її користь 4856 грн., оскільки не доведено, що ці кошти було сплачено саме на виконання умов договору з відповідачем.

Вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь 5000 грн. витрат пов'язаних з транспортуванням устаткування у суді першої інстанції позивачкою не заявлялися, а пред'явлені нею тільки в суді апеляційної інстанції, а тому не можуть бути предметом апеляційного перегляду справи в силу ст.303 ЦПК України.

Отже за викладеного та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України рішення суду в частині стягнення судових витрат слід змінити, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 207 грн. 30 коп., на користь держави судовий збір у розмірі 246 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 липня 2013 року в частині усунення перешкод, стягнення коштів (27500 грн.) та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод, шляхом повернення майна, та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 3 D проектор ViewSonic PJD 6553W вартістю 6400 грн.; 3D сервер « 3D Мир» вартістю 15200 грн.; 3D kit емітер вартістю 800 грн.; звук 5.1 LG HB 906 ТА вартістю 6800 грн.; шнури вартістю 1600 грн.; кріплення для проектора вартістю 800 грн.; зовнішній жорсткий диск My Book 2ТВ вартістю 3000 грн., на загальну суму 34600 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 грн. моральної шкоди.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 207 грн.30 коп., на користь держави судовий збір у розмірі 246 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: