Постанова № 37578871, 05.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа№ 925/1850/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: ОСОБА_4. - довіреність від 02.12.2013;

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Черкаської області від 09.01.2014

у справі № 925/1850/13 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 36 243,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.01.2014 по справі № 925/1850/13, повний текст якого складено 13.01.2014, позов задоволено, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь міського бюджету м. Черкаси 36 243,50 грн. за користування місцем на розміщення зовнішньої реклами та 1720,50 грн. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов'язання за договором №61 щодо оплати за користування наданим йому позивачем місцем для розташування зовнішньої реклами у сумі 36 245,50 грн., чим порушив право позивача на отримання вказаної суми коштів в установлений цим договором строк.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 09.01.2014, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 1 479,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом були порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, справу було розглянуто у відсутність відповідача, що позбавило можливості відповідача заявити про застосування до позовних вимог позовної давності. Серед іншого, відповідач в апеляційній скарзі заявив про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2006 по жовтень 2010.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі № 925/1850/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2014, було сформовано для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по справі № 925/1850/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А. та Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по справі № 925/1850/13, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.02.2014.

07.02.2014 через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2104 розгляд справи відкладено на 19.02.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 розгляд справи вкладено на 05.03.2014.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду справу № 925/1850/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А. та Руденко М.А.

Ухвалою київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А. та Руденко М.А. справу № 925/1850/13 прийнято до свого провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати в судовому засіданні 05.03.2014.

В судовому засіданні 05.03.2014 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу просив рішення господарського суду Черкаської області від 09.01.2014 скасувати з підстав викладених в апеляційній скарзі та прийняти нове рішенням, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1 479,00 грн. - заборгованості, заявленої в межах строку позовної давності.

Відповідач в судове засідання 05.03.2014 своїх представників не направив, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.11.2006 між позивачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, як користувачем, та відповідачем - Виконавчим комітетом Черкаської міської ради, (адміністрація), на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси, та рішення міськвиконкому від 22.09.2006 №1293, укладено договір №61 про надання права тимчасового користування місцем/місцями на розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси, відповідно до п. 2.1 якого, відповідач надає позивачу право тимчасового користування місцем/місцями, що перебувають у комунальній власності міста згідно адресної програми, а позивач використовувати ці місця за цільовим призначення - для розташування зовнішньої реклами і здійснює плату за користування місцями згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 22.09.2011 включно.

Відповідно до п. 5.3 договору платежі по цьому договору здійснюються користувачем безготівково щомісяця до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок адміністрації або на підставі рахунку адміністрації протягом п'яти банківських днів від дати його одержання.

Відповідно до адресної програми, яка є додатком до договору, загальна сума плати в місяць за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами - рекламного щита типу "арка" розміром 3,0 х 18,0 м. на Золотоніському шосе біля повороту на вул. Лісова просіка складає 1 822,50 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, в період дії договору з 15.11.2006 по 22.09.2011 відповідач використовував, надане йому позивачем, місце для розміщення зовнішньої реклами, в зв'язку з чим у нього виник обов'язок перед позивачем щодо здійснення оплати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами в сумі 106 191,00 грн.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідач свій обов'язок щодо сплати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами у строки, встановлені п. 5.3 договору виконав не в повному обсязі, здійснив лише частковий розрахунок з позивачем на суму 69 947,50 грн., в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 36 245, 50 коп. (106 191,00 грн. - 69 947,50 грн.).

Факт користування, наданим позивачем на підставі договору №61 від 15.11.2006, місцем для розміщення реклами в період з 15.11.2006 по 22.09.2011, розмір плати за користування місцем для розміщення реклами в сумі 106 191,00 грн., та розмір здійсненої відповідачем оплати за користування місцем для розміщення реклами в сумі 69 947,50 грн. відповідачем визнається та не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання.

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на підставі договору №61 про надання права тимчасового користування місцем/місцями на розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси від 15.11.2006, відповідач в період дії зазначеного договору, а саме, з 15.11.2006 по 22.09.2011, використовував, надане йому позивачем, на виконання умов договору, місце для розміщення зовнішньої реклами - рекламний щит типу "арка" розміром 3,0 х 18,0 м. на Золотоніському шосе біля повороту на вул. Лісова просіка. Розмір оплати за користування місцем для розміщення реклами за період з 15.11.2006 по 22.09.2011 становить 106 191,00 грн., однак відповідач свій обов'язок щодо здійснення оплати вартості користування місцем для розміщення реклами у строки, передбачені п. 5.3 договору, в повному обсязі не виконав, здійснив лише часткову оплату за користування місцем для розміщення реклами в розмірі 69 947,50 грн., в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 36 243, 50 грн., яку відповідач добровільно не сплатив.

В апеляційній скарзі відповідач просить застосувати до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2006 по жовтень 2010, позовну давність, посилаючись на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції він був позбавлений можливості подати заяву про застосування позовної давності оскільки справу було розглянути у його відсутність.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Україн, від 29.05.2013, № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.11.2013 було порушено провадження у справі №925/1850/13, розгляд справи було призначено на 05.12.2013, про що відповідач, в межах встановленого ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, був повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.13).

Однак, відповідач в судове засідання 05.12.2013 не з`явився, в зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Черкаської області розгляд справи було відкладено на 24.12.2013.

В судове засідання 24.12.2013 відповідач повторно не з`явився, про час та дату проведення судового засідання призначеного на 24.12.2013, був повідомлений, що підтверджується поданим ним 23.12.2013 до канцелярії господарського суду Черкаської області клопотання про відкладення розгляду справи №925/1850/13, призначеної на 24.12.2013.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 24.12.2013 представника позивача та відповідача, ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.12.2013 розгляд справи №925/1850/13 було відкладено на 09.01.2014, про що відповідач був повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення (а.с.24), однак, в судове засідання 09.01.2014 відповідач також не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 09.01.2014 господарським судом Черкаської області розглянуто справу №925/1850/13 по суті та прийнято рішення у відсутності відповідача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих осіб не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що нез'явлення відповідача в судове засідання 09.01.2014 не було перешкодою для вирішення спору за наявними у справі матеріалами, враховуючи те, що відповідач у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 09.01.2014, причини неявки в зазначене судове засідання місцевому господарському суду не повідомив.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що місцевим господарським судом розгляд справи №925/1850/13 неодноразово відкладався, відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, неможливість подання заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції до винесення рішення відповідач не довів, а тому, заява відповідача про застосування позовної давності під час розгляду справи в апеляційному суді, викладена в апеляційні скарзі, не підлягає розгляду в апеляційному провадженні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 09.01.2014 по справі № 925/1850/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.01.2014 по справі № 925/1850/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1850/13 повернути до господарського Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко