Рішення № 37578816, 04.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2014 р.Справа № 916/3428/13

За позовом: Дочірньої компанії „ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНПРОД"

про стягнення 13125,24грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Онищенко І.П. - довіреність;

Від відповідача: Афанасиїва Н.В. - довіреність;

В судовому засіданні 04.03.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Афанасиїва Н.В. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Дочірня компанія „ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНПРОД", про стягнення заборгованість в розмірі 13125,24грн., яка складається з основного боргу в сумі 11468,54грн., пені в розмірі 936,33грн. та 3% річних 720,37грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2013р. було порушено провадження по справі №916/3428/13

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 17.02.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Погребної К.Ф. на навчанні в Інституті підготовки професійних суддів України, справу № 916/3428/13 передано на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. справу №916/3428/13 було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 03.03.2014 року, у зв'язку з повернення судді Погребної К.Ф. з навчання, справу №916/3428/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Погребній К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2014р. справу №916/3428/13 було прийнято до свого провадження суддею Погребною К.Ф.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні, в порядку ст. 77 ГПК України проголошувались перерви з 03.02.2014р. до 10.02.2014р.

У судовому засіданні 04.03.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

30.08.2011р. між ДК "ГАЗ УКРАЇНИ" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ „Фінпрод" (покупець) укладено договір про поставки природного газу №11/Б-20ПР-01, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору.

У відповідності до п. 1.2 договору, постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ (надалі -газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 15,95 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 5,95 тис. куб.м., вересень - 10 тис. куб.м.

Оплата за природний газ з врахуванням транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку. За серпень 2011року - протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору. За вересень 2011 року: оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору; оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа до 15-гочисла поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 договору).

Пунктом 5.1 визначено, що строк поставки газу: з 06 серпня 2011року по 30 вересня 2011 року включно.

Умовами п.п. 6.1.1 договору передбачено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Згідно п.п. 7.3.1 договору, у разі порушення умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

19.10.2011р. між сторонами по справі була укладена додаткова угода №1, згідно умов якої сторони домовились викласти п.1.2 договору у наступній редакції: постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011р. по 31.10.2011р. (включно) природний газ (надалі -газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 19,847 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 5,95 тис. куб.м., вересень - 7,969 тис. куб.м., з 01 по 10 жовтня - 0,000 тис. куб.м., з 11 по 31 жовтня - 5,928 тис. куб.м.. Пункт 5.1 викласти у наступні редакції: строк поставки газу з 06 серпня 2011року по 31 жовтня 2011 року (включно). Пункт 4.1 доповнити пунктом 4.1.1 та викласти в наступній редакції: Оплата за газ, спожитий Покупцем у період з 11 жовтня по 31.жовтня 2011 року, проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку: протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди; останній розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05 листопада 2011р.

На виконання вищезазначеного договору ДК "ГАЗ УКРАЇНИ" НАК "Нафтогаз України" у період з серпня по жовтень 2011 року, поставив, а відповідач прийняв природний газ у на загальну суму 70285,99 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає що відповідач свої зобов'язання належним чином та в повному обсязі не виконав, розрахувався за отриманий природній газ лише в сумі 58817,45грн., залишок заборгованості склав 11468,54грн.

Посилання на порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язання за договором № №11/Б-20ПР-01 від 30.08.2011р. щодо розрахунку за отриманий природний газ, стало підставною для звернення ДК "ГАЗ УКРАЇНИ" НАК "Нафтогаз України" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Приписами статей 175, 173, 265 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, пунктами 6.1.1, 4.1 та 4.1.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Оплата за природний газ з врахуванням транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку. За серпень 2011року - протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору. За вересень 2011 року: оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору; оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа до 15-гочисла поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу .

Оплата за газ, спожитий Покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року, проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку: протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди; останній розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05 листопада 2011р.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних Актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, судом встановлено, що 15.12.2011р. відповідачем було надіслано лист за №75-74 разом із заявою про зарахування взаємних однорідних вимог, відповідно до якої осатаній зазначає що у зв'язку з тим, що його підприємство має перед позивачем за договором №11/Б-20ПР-01 від 30.08.2011р. заборгованість в сумі 15641,77грн., а позивач має заборгованість перед відповідачем у зв'язку зі здійсненням ним передплати за договором №11/11-51ПР-01 від 14.12.2010р. на суму 18110,80грн., взаємні зобов'язання на суму 15641,77грн. припиняються, шляхом зарахування взаємних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України. Зазначений лист був отриманий позивачем 19.12.2011р., що вбачається з його претензії від 21.12.2011р.

Факт наявності у позивача грошових зобов'язань перед відповідачем за договором №11/11-51ПР-01 від 14.12.2010р. у сумі 18110,80 грн. підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті звіряння розрахунків від 01.11.2011р. Копія зазначеного акту містяться в матеріалах справи.

Приписами статей 598, 601 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ст. 203 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Водночас, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається, що спростовує посилання позивача на обов'язку наявність згоди останнього на проведення взаємозаліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 13.06.2012р. у справі №26/387, від 05.12.2012р. у справі №5011-36/3422-2012р.

До того ж, доказів визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічної однорідної вимоги, оформленого заявою відповідача від 15.12.2011р. суду не надано.

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду наведених законодавчих положень, враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, судом встановлено, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки.

Водночас, ані положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що регулюють майнові зобов'язання, які виникли між сторонами, ані положення Договору не містять заборони щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зазначений факт також визнається обома сторонами.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи наявність між сторонами однорідних грошових вимог на суму 11468,54 грн., відсутність законодавчих обмежень для здійснення їх зарахування на підставі ст. 601 ЦК України, а також враховуючи отримання позивачем 19.12.2011р. заяви відповідача від 15.12.2011р., який за своєю правовою природою є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. 203 ГК України, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-жовтень 2011 року згідно Договору у сумі 11468,54 грн. припинилось 19.12.2011р. в порядку ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 17.12.2012р. у справі №5011-7/5942-2012р. та від 12.06.2013р. у справі №21/140-12.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11468,54 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого природного газу за серпень-жовтень 2011 року згідно Договору є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 936,33 грн. пені, нарахованої за період з 06.11.2011р. по 08.12.2011р. на 15641,77 грн. заборгованості та з 09.12.2011р. по 23.03.2013р. на 11468,54 грн. заборгованості

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

У відповідності до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1.1. договору (внесеного на підставі додаткової угоди 1) передбачено що оплата за газ, спожитий Покупцем у період з 11 жовтня по 31.жовтня 2011 року, проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку: протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди; останній розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05 листопада 2011р.

Враховуючи наведені положення, а також враховуючи факт припинення 19.12.2011р. зобов'язання відповідача по оплаті вартості поставленого газу за спірний період за Договором, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків оплати газу за Договором у позивача виникає з наступного дня після спливу строків, встановлених п. 4.1.1 Договору та припиняється до 19.12.2011р., тобто до моменту проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на вищевикладене судом самостійно був здійснений перерахунок пені із заборгованості в розмірі 15641,77грн. за період з 06.11.2011р. по 08.12.2011р., та із заборгованості в розмірі 11468,54 за період з 09.11.2011р. по 19.12.2011р. Отже - загальний розмір пені, який підлягає задоволенню склав 272,77грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача: 720,37 грн. 3% річних, нарахованих з 06.11.2011р. по 08.12.2011р. на 15641,77 грн. заборгованості та з 09.12.2011р. по 29.11.2013р. на 11468,54 грн. заборгованості;

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення Договору щодо строків оплати вартості поставленого газу, встановлення судом факту припинення у відповідача грошових зобов'язань за Договором з 19.12.2011р., а також заявлений позивачем період розрахунку, суд здійснював обрахунок 3% річних за період з 06.11.2011р. по 08.12.2011р. на 15641,77 грн. заборгованості та з 09.12.2011р. по 29.11.2013р. на 11468,54 грн. заборгованості. Отже загальних розмір 3% річних який підлягає задоволенню становить 58,80грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013р. у справі №21/140-12.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи відмову в задоволені основного боргу та перерахунок пені та 3% підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінпрод" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код 35049694) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 272 (двісті сімдесят дві)грн. 77коп. пені, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. 3% річних, та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.03.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.