Постанова № 37578272, 06.03.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 березня 2014 р. Справа № 802/5048/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: Євчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо прийняття наказу № 924 від 05.12.2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС області" в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 за вчинення проступку, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначив, що оскаржуваний наказ є безпідставним, незаконним та протиправним, оскільки прийнятий за відсутності підстав та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав викладених в запереченні на позовну заяву (а.с.59-63) просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позову, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ з серпня 2008 року. В 2012 році був призначений на посаду старшого дільничного інспектора СДІМ 1-го відділення Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області.

До ВВБ у Вінницькій області ДВБ МВС України 14.11.2012 року звернувся громадянин ОСОБА_4 з заявою про вжиття заходів до СДІМ 1-го відділу ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вказавши, що останні вимагали у нього грошову винагороду за не притягнення його до кримінальної відповідальності (а.с. 43).

В ході проведення оперативно-профілактичних заходів з перевірки оперативної інформації, працівниками ВВБ 14.11.2012 року затримано дільничного інспектора міліції СДІМ 1-го відділу капітана міліції ОСОБА_5, який вимагав та отримав у громадянина ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2000 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності. 27.11.2012 року слідчим відділом прокуратури м. Вінниці за матеріалами ВВБ розпочато кримінальне провадження відносно працівників СДІМ 1-го відділу ВМВ УМВС України у Вінницькій області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України (а.с. 114).

В подальшому ВВБ у Вінницькій області ДВБ МВС України проведено службове розслідування відносно дільничого інспектора міліції СДІМ 1-го відділу міліції ОСОБА_5 Наслідки даного розслідування знайшли своє відображення у відповідному висновку від 05.12.2012 року ( а.с. 38- 42).

Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 05.12.2012 року № 924 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції Вінницького МВ УМВС області" дільничного інспектора міліції СДІМ 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_5 та старшого дільничного інспектора міліції СДІМ 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення з органів внутрішніх справ за вчинення проступку, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ України. Вказаний наказ одночасно є предметом оскарження в даній справі (а.с. 8).

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про міліцію" службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про міліцію" визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114.

Згідно п. 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Вищевказаною нормою законодавства визначено спеціальну підставу для звільнення з органів внутрішніх справ, яка може мати місце лише у випадку, коли доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання службових обов'язків.

Проте, чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналіз складових цього поняття дає можливість зробити висновок, що вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення служби.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи своєю ухвалою від 28.11.2013 року № К/800/22020/13 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року, якими даний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Вінницькій області № 924 від 05.12.2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС області" в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 за вчинення проступку, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ України зазначив наступне:

"Суди першої та апеляційної інстанції вирішуючи спір у даній справі прийшли до висновку про протиправність звільнення позивача з огляду на те, що службове розслідування призначалося та проводилося лише відносно ОСОБА_5, проте за його наслідками до відповідальності було притягнуто також і ОСОБА_1, однак при цьому судами не було враховано, що службове розслідування дійсно проводилося саме по факту відкриття кримінального провадження відносно дільничого інспектора міліції СДІМ 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, результатом якого став висновок, в якому знайшли відображення як дії ОСОБА_5 так і ОСОБА_1

Крім того, судами не враховано, що відсутність підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності й відсутність фактів вчинення ним діянь, що дискредитують його звання не є тотожними поняттями, а наявність або відсутність провадження у кримінальній справі стосовно позивача не є визначальними при встановленні в його діях ознак, за які можливе його звільнення відповідно до п. 66 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ".

Також, суд зазначає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не порушувалося та не проводилося, а тому є безпідставним посилання представника позивача на вирок винесений відносно дільничого інспектора міліції СДІМ 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки останній ніяким чином не стосується ОСОБА_1 та не дає оцінку його діянням.

Суд також звертає увагу, що матеріали службового розслідування та висновок службового розслідування, за наслідками якого було встановлено вчинення ОСОБА_1 проступку, що дискредитує звання працівника міліції останнім не оскаржувалися та не скасовувалися.

Враховуючи вищевикладене, а також правову позицію Вищого адміністративного суду України викладену в ухвалі від 28.11.2013 року № К/800/22020/13 за наслідками розгляду касаційної скарги по даній справі суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято наказ № 924 від 05.12.2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС області" в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 за вчинення проступку, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ України, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність даного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивачем не надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач довів обставини в обґрунтування своїх дій, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович