Ухвала суду № 37577969, 20.02.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1624/14-ц

н/п 4-с/640/18/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:головуючої судді Шмадченко С.І. за участю секретаря Боденко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на дії Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,

встановив:

Заявник звернулась з даною скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в особі державного виконавця Ашихіна М.С., який не надіслав їй своєчасно постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2013р. на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2012р., протиправно 18.09.2013р. виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на все майно в межах суми боргу, що належить боржнику, про що ОСОБА_1 стало відомо не від державної виконавчої служби, а з поштового відправлення Державного реєстру рухомого майна від 10.10.2013р. з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обмежень належного їй рухомого майна - автомобіля. На заяву від 17.10.2013р. до державного виконавця Ашихіна М.С., у якій ОСОБА_1 надала пояснення щодо протиправних дій держвиконавця з проханням скасувати арешт на автомобіль, відповідь не отримала, жодних дій не вчинено. 10.12.2013р. державний виконавець Манерко Д.Д., якому було передане виконавче провадження, здійснив виїзд за адресою предмета іпотеки, що є місцем реєстрації і проживання боржника ОСОБА_1 і її сім'ї, за участі понятих ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, представника стягувача. За відсутності будь-кого з мешканців у квартирі боржника, неможливості проникнути до квартири, державний виконавець Манерко Д.Д., керуючись технічним паспортом на квартиру, наданим представником стягувача, заочно зробив опис і арешт майна, які ОСОБА_1 отримала поштовим відправленням 18.12.2013р.

Наступного дня ОСОБА_1 звернулась до начальника Київського ВДВС Харківського МУЮ із скаргою на дії державного виконавця Манерко Д.Д. і з проханням за результатами перевірки винести постанову про зняття арешту з майна боржника на підставі ч.3 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження». У відповіді начальника Київського ВДВС Харківського МУЮ, отриманого ОСОБА_1 26.01.29014р. надана рекомендація з питань зняття арешту з майна звертатись до суду.

Боржник вважає бездіяльність і дії державних виконавців Ашихіна М.С. і Манерко Д.Д. протиправними, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.09.2013р., акт опису та арешту майна від 10.12.2013р. незаконними та такими, що порушують права боржника. Вважає, що у виконавчому листі № 2/2018/3487/2012/15 за рішенням суду постановлено стягнути з ОСОБА_1 грошову суму, але не йдеться про звернення стягнення цієї суми на предмет іпотеки та застави. Вважає, що всупереч вимогам ч.1 ст. 54 Закону державний виконавець самовільно змінив порядок виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_6 підтримала заявлені вимоги ОСОБА_1 та просила скаргу задовольнити.

Державний виконавець Київського ВДВС Харківського МУЮ (далі ВДВС) Манерко Д.Д., який діє в інтересах ВДВС та в своїх інтересах, скаргу не визнав та пояснив, що за заявою стягувача ПАТ КБ «Надра» 10.12.2013р. здійснив виїзд за адресою предмета іпотеки, що є місцем реєстрації і проживання боржника. Двері квартири ніхто не відчинив про що складено відповідний акт. В обґрунтування правомірності своїх дій державний виконавець посилається на ст.ст. 54, 57 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 4.4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно якої, за твердженням державного виконавця, у разі відсутності боржника, виконання рішення може бути проведено без його участі за участю стягувача або його представника та двох понятих державним виконавцем без проникнення до квартири, що є предметом іпотеки. За вищевказаним технічним паспортом може бути складений акт опису і арешту квартири. Вважає свої дії законними, тому просить відмовити в задоволенні скарги.

Вислухавши думку представника заявника ОСОБА_6 та державного виконавця Манерко Д.Д., дослідивши матеріали справи, оглянувши виконавче провадження, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.09.2013р. Київським ВДВС Харківського МУЮ було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова відповідно якому належить стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, і/н НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Надра» (р/р 29098126670042, відкритий у відділенні ПАТ КБ «Надра» Харківське регіональне управління, МФО 380764, ОКПО 20025456) заборгованість за кредитом у сумі 599872,97 грн., заборгованість за відсотками у сумі 245 313,04 грн., заборгованість за пенею у сумі 38434,74 грн., а також судовий збір у сумі 3219,00 грн.

На запити державного виконавця до Державної податкової служби України від 10.09.2013р. і 15.10.2013р. надійшла інформація про відсутність у боржника рахунків, відкритих в банках та відсутність доходів.

18.09.2013р. державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ Ашихіним М.С. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

08.10.2013р. державним виконавцем накладений арешт на рухоме майно боржника - автомобіль легковий, Volkswagen Tiguan, білий, 2013 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 на праві власності та є предметом застави, про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис.

Державним виконавцем отримана інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, державному реєстрі іпотек встановлена наявність запису про право власності, заборону, іпотеку на нерухоме майно, що належить боржнику на праві власності: 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира значиться за реєстраційним номером обтяження 8452703 на підставі договору іпотеки реєстровий № 2739 від 10.07.2007р., укладеному приватним нотаріусом ОСОБА_9, за типом обтяження - іпотека, іпотекодержателем якої є ПАТ КБ «Надра», що за виконавчим провадженням є стягувачем.

10.12.2013р. о 12-40 год. державний виконавець Манерко Д.Д., якому було передане виконавче провадження, здійснив виїзд за адресою предмета іпотеки, що є і місцем реєстрації і проживання боржника, за участі понятих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника стягувача. З пояснення державного виконавця квартира була зачинена, двері ніхто не відчинив, не було можливості проникнути до квартири боржника, тому опис і арешт майна були зроблені з технічного паспорту на квартиру, наданого представником стягувача. Наступного дня акт опису та арешту майна від 10.12.2013р. надіслані боржнику ОСОБА_1

Відповідно вимогам ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно ч.5 цієї ж норми Закону, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження має бути надіслана стягувачу та боржникові рекомендованим листом.

У наданому суду виконавчому провадженні відсутні докази вручення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про порушення її прав як на отримання вказаного документу, так і на оскарження його (ч.6 ст. 25 Закону) або самостійне виконання (ч.2 ст. 25 Закону).

Посилання державного виконавця Манерко Д.Д. в обґрунтування правомірності своїх дій щодо опису та арешту нерухомого майна - іпотечної квартири, яка на праві власності належить боржнику, за відсутності боржника та в заочному режимі без фактичного огляду квартири, по даним технічного паспорту, наданому стягувачем, - на ст.ст. 54, 57 ЗУ Закону та п. 4.4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція) суд вважає такими, що не відповідають вимогам закону.

Відповідно ч.1 ст.54 Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Згідно ч.1 ст.57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У виконавчому листі № 2/2018/3487/2012/15 за рішенням суду постановлено стягнути з ОСОБА_1 грошову суму, але не йдеться про звернення стягнення цієї суми на предмети іпотеки та застави. Таким чином, всупереч вимогам ч.1 ст. 54 Закону державний виконавець самовільно змінив порядок виконання судового рішення, що підтверджується змістом ч.1 ст. 57 Закону щодо мети арешту майна - його реалізації.

Посилання державного виконавця в обґрунтування правомірності своїх дій щодо арешту і опису іпотечного майна на пункт 4.4.5 Інструкції також підтверджує самовільну зміну державним виконавцем Монерко Д.Д. порядку виконання судового рішення, оскільки частина 4.4 Інструкції містить опис порядку передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, а у виконавчому листі, що виконується, не міститься зазначення жодного предмету, що має бути переданий стягувачеві. Таким чином, посилання державного виконавця на пункт 4.4.5 Інструкції, як на підставу своїх дій, є неправомірним.

В пункті 4.4.5 яким в своїх діях керується державний виконавець, зазначається, що у разі відсутності боржника виконання рішення може бути проведено без його участі за участю стягувача або його представника та двох понятих. Але такий порядок стосується виключно примусового виконання судових рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі. У виконавчому листі не зазначені квартира боржника, що є предметом іпотеки, та автомобіль, що є предметом застави, як предмети для передачі стягувачеві.

Відповідні роз'яснення надані пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Згідно ч.1 ст.590, ст.578 ЦК України звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу. У разі якщо за судовим рішенням із відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку ст. 373 ЦПК України суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Таким чином, самовільне змінення державним виконавцем Манерко Д.Д. способу виконання виконавчого документу про стягнення кредитної заборгованості у грошовій сумі на звернення стягнення на предмет іпотеки є дією протиправною.

На підставі викладеного, керуючись ст. 387 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції видати ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження № 39729522 від 02 вересня 2013 року.

Визнати дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Манерко Д.Д. щодо самовільного змінення способу виконання виконавчого листа № 2/2018/3487/2012/15 про стягнення кредитної заборгованості у грошовій сумі на звернення стягнення на предмет іпотеки і застави дією протиправною.

Визнати постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Манерко Д.Д. від 18 вересня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 39729522 такою, що постановлена з порушенням вимог закону і підлягає скасуванню.

Визнати протиправним та скасувати акт опису і арешту майна від 10 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 39729522.

Зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винести постанову про зняття арешту з майна: квартири за адресою АДРЕСА_1, - яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу житла від 10.07.2007р. за реєстром № 2736, та є предметом іпотеки, та автомобілю легкового, Volkswagen Tiguan, білий, 2013 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2, що є предметом застави, - не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції .

Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на користь заявника витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 121 грн. 80 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова в порядку та строки, передбачені ст. 294 ЦПК України.

Суддя