Ухвала суду № 37577556, 12.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9979/13-ц Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 22-ц/780/1544/14 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 18 12.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, повернення майна, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом та просила розірвати договір довічного утримання, укладений 21 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, повернути у власність земельну ділянку площею 0,1265 га, та домоволодіння, що знаходяться по АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначила, що 21 грудня 2012 року між сторонами було укладено договір довічного утримання, за умовами якого відповідачі зобов'язались забезпечувати позивача та її чоловіка ОСОБА_4, довічно, грошовим утриманням в розмірі 4000 грн., щомісячно, належним щоденним триразовим харчуванням (згідно встановленого умовами договору переліку продуктів для щоденного споживання), необхідними лікарськими препаратами та належним медичним доглядом у разі їх хвороби, а також забезпечувати одягом та взуттям та надавати необхідні побутові послуги (прання, прибирання житлового приміщення, а також догляд за самими відчужувачами). Позивач, на виконання умов вищевказаного договору, зобов'язалась передати у власність відповідачів належні їй на праві приватної власності житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1265 га, на якій розташоване домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 Проте, відповідачі належним чином вищевказані договірні зобов'язання не виконують, а саме: не забезпечують відчужувачів матеріально в тій сумі, яка передбачена умовами договору; не виконують умови договору щодо належного триразового щоденного харчування згідно того переліку продуктів, що передбачені спірним договором, а також не дотримуються положення умов договору щодо ведення Журналу обліку конкретних видів послуг, які надавались відчужувачам, а також порядку фіксації відмови останніх від підпису у такому журналі.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року позов задоволено.

Розірвано договір довічного утримання, укладений 21 грудня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3, з іншої, зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу, ОСОБА_5 за номером 2837.

Земельну ділянку, розміром 0,1265 га та будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 повернуто ОСОБА_3

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 30 грудня 2013 року відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилаються на те, що виконувати умови спірного договору довічного утримання стало неможливим через небажання позивача, а не через неналежне виконання своїх обов'язків відповідачами.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 грудня 2012 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за номером 2837.

За умовами вказаного договору відчужувач передає у власність набувачів (у рівних частках кожному) належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме домоволодіння, вартістю 241 800 грн. та земельну ділянку, площею 0,1265 га, вартістю 155 550 грн., з кадастровим номером 3220880903:02:004;0037, на якій воно розташоване, що знаходяться по АДРЕСА_1, а набувачі зобов'язуються забезпечувати відчужувача та її чоловіка - ОСОБА_4, утриманням довічно, а у разі втрати здоров'я також довічно доглядом.

Відповідно до п. 2.2 спірного договору відповідачі зобов'язані організовувати щоденне триразове харчування позивача ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_4 у вигляді сніданку - у період з 08-00 до 10-00 годин, обіду - з 13-00 до 15-00 годин та вечері - з 18-00 до 20-00 годин) загальною калорійністю від 2000 до 2500 ккал, на добу, виходячи з таких норм споживання, на кожного із отримувачів довічного утримання (догляду): 1) хліб із суміші борошна житнього обдирного і пшеничного першого сорту в кількості 200 г; 2) хліб із борошна пшеничного першого сорту в кількості 300 г; 3) печиво в кількості 50 г; 4) крупи різні в кількості 100 г; 5) рис в кількості 50 г; 6) макаронні вироби в кількості 100 г; 7) м'ясо (свинина чи яловичина) в кількості 250 г; 8) м'ясо птиці в кількості 100 г; 9) печінка або консерви м'ясні; 10) ковбаса сирокопчена, напівкопчена і копчені м'ясопродукти в кількості 50 г; 11) риба в кількості 150 г або рибне філе в кількості 100 г; 12) оселедці в кількості 50 г; 12) олія в кількості 50 г; 13) молоко незбиране в кількості 500 г; 14) масло вершкове в кількості 30 г; 15) сметана в кількості 50 г; 16) сир в кількості 50 г; 17) сир сичужний твердий в кількості 30 г; 18) яйця курячі в кількості 1 г; 19) чай в кількості 3 г; 20) кава натуральна в кількості 5 г; 21) цукор та кондитерські вироби в кількості 70 г; 22) картопля і овочі, усього в кількості 1000 г, в т.ч. картопля в кількості 450 г, капуста в кількості 200 г, буряки в кількості 50 г, морква в кількості 50 г, цибуля в кількості 50 г, огірки, помідори, коріння, зелень в кількості 150 г; 23) фрукти свіжі в кількості 150 г; 24) соки фруктові (плодово-ягідні) в кількості 100 г.

Згідно положень п. 3.1 вищевказаного договору довічного утримання відповідачі зобов'язані витрачати на довічне утримання (догляд) отримувачів довічного утримання (догляду) матеріальні кошти на рівні 2000 грн. в місяць на кожного.

Крім того, на виконання п. 7.2 даного правочину на підтвердження виконання зобов'язання за цим договором набувачі (відповідачі) зобов'язані вести Журнал обліку з фіксацією в ньому конкретних видів наданої відчужувачу допомоги та сум витрат на його утримання. При цьому, як передбачають положення вищевказаного пункту договору, кожний запис у Журналі обліку має бути скріплений підписами як набувачів, так і відчужувача. У разі відмови відчужувача від підписання про це складається акт, який, крім набувачів, має бути підписаний не менше ніж двома особами. В акті зазначаються прізвище, ім'я та по батькові осіб, що його склали, їх місце проживання, а також документи, що посвідчують їх особу (назва, серія, номер, ким та коли виданий).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушили умови зобов'язання щодо щомісячного утримання позивача та її чоловіка матеріально в тій сумі, яка передбачена умовами договору, не забезпечують належним триразовим щоденним харчуванням згідно переліку продуктів, що передбачені спірним договором, а також не дотримуються положення умов договору щодо ведення Журналу обліку конкретних видів послуг, які надавались відчужувачам, а також порядку фіксації відмови останніх від підпису у такому журналі.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

За правилом ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. При цьому, істотним порушенням стороною договору є коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням (або) доглядом довічно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Згідно із ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

В матеріалах справи наявні копія договору добровільного медичного страхування позивача, копія виписки з історії хвороби останньої, копії квитанцій по оплаті комунальних послуг, по придбанню медичних препаратів та інших товарів відповідачами, однак вони не є належними доказами у справі, оскільки договір довічного утримання в частині інших зобов'язань по утриманню та догляду позивача та її чоловіка, крім тих, що зазначені в описовій частині рішення, не оспорюється, а копії квитанції по оплаті послуг з поховання сина позивача ніяким чином не відносяться до предмета доказування, оскільки мали місце до укладання спірного правочину.

Також є неналежними та допустимими доказами у справі копії квитанцій по оплаті продуктів харчування, наданих відповідачами, як такі, що не містять відомостей щодо придбання такого товару саме відповідачами та саме на потреби утримувачів, враховуючи, що деякі квитанції містять перелік придбаних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, або товарів, що не входять до переліку необхідних продуктів, встановлених спірним правочином.

Із журналу фіксації всіх дій по утриманню позивача та її чоловіка, які проводились відповідачами, в т.ч. із зазначенням щоденного раціону утримувачів убачається, що він не може підтверджувати факт належного виконання умов договору останніми в частині забезпечення належного харчування та догляду відчужувача та її чоловіка, оскільки ведення журналу розпочалося не з моменту укладання договору, а тільки з березня 2013 року, проведені у ньому записи, щоденно, не підписані відчужувачем та набувачами та не містять відомостей про суми витрат на утримання відчужувача та її чоловіка, а відмова позивача від підпису в журналі, що відображена на аудіозаписі, зафіксована у спосіб не передбачений умовами договору, без складання відповідного акту, як це передбачають умови договору довічного утримання, що й не заперечувалося сторонами.

Більш того колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності вимог ст. 212 ЦПК України оцінив критично надані відповідачами аудіо та відео записи, що були прослухані та відповідно проглянуті в судовому засіданні, а також фотоілюстрації, зокрема зображення прибраного та неприбраного житлового приміщення та кухні, адже зафіксовані на них дії відповідачів по утриманню та догляду відчужувача та її чоловіка мають разовий характер, мали місце вже після виникнення між сторонами спору та подання позову до суду, а не з моменту укладання спірного договору, а тому не можуть однозначно вказувати на належне виконання відповідачами умов договору в частині організації належного харчування та утримання позивача та її чоловіка за весь період виникнення між сторонами договірних зобов'язань.

Не буде також зайвим зазначити, що надані фотоілюстрації із спільним фотом сторін, зображенням зібраного урожаю та відремонтованого будинку та проведення робіт на його подвір'ї не стосуються предмета доказування, оскільки такі види утримання не оспорюються позивачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зважаючи на викладене, законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі неналежно виконували умови договору довічного утримання в частині умов спірного правочину щодо забезпечення відчужувачів матеріально в тій сумі, яка передбачена умовами договору, а саме в розмірі 4000 грн. щомісячно, щодо належного триразового щоденного харчування згідно того переліку продуктів, що передбачені спірним договором, а також щодо дотримання положення умов договору з ведення Журналу обліку конкретних видів послуг, які надавались відчужувачам, а також порядку фіксації відмови останніх від підпису у такому журналі, що є істотними умовами договору довічного утримання, і що підтверджується наявними у справі доказами та поясненнями свідків.

Оскільки сама позивач вказала на наявність між нею та відповідачами конфлікту та наполягає на розірванні договору з метою захисту порушених її прав, суд доцільно розірвав договір та врахував чинне цивільне законодавство України, яке передбачає такий наслідок невиконання договірних зобов'язань, а передане майно у виді житлового будинку та земельної ділянки повернув позивачу.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: