Рішення № 37577416, 12.03.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14420/13-ц

Провадження № 2/344/630/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача Бажан О.М., відповідача 1 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача борг за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 9853,30 грн.

В судовому засіданні представник позивача залишила позовну вимогу до відповідача 3 без розгляду, а також зменшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідачів 8101,99 грн. заборгованості за послуги теплопостачання.

У позовній заяві зазначено, що позивач надає послуги теплопостачання в квартиру АДРЕСА_1, де проживають відповідачі, які є споживачами даної послуги. Судовий наказ, виданий Івано-Франківським міським судом 18.11.2011р., був скасований ухвалою від 12.06.2012р. Заборгованість по даних послугах відповідача станом на 01.08.2013 року становить 8101,99 грн.

Представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідач 1 в судовому засіданні заперечила проти позову.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялась про дату та час судового засідання, причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виробником послуг.

В квартирі АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується адресною довідкою (а.с.18-19).

Судом встановлено, що договір між позивачем чи балансоутримувачем і відповідачами не укладався.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

За вимогою ч.3 ст.815 ЦК наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі усного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Заборгованість по даних послугах відповідачів, за розрахунком позивача, становить 8101,99 грн. за період з 01.08.2010 року по 01.08.2013 року (а.с.4).

01.11.2013 року відповідачем 1 подано до суду відповідь на позовну заяву, до якої долучено акт від 23.04.2001 року, в якому вказано, що через велику заборгованість за теплову енергію, що складала 1123,60 грн. в квартирі АДРЕСА_1 відключено надавачами послуг гарячу воду та демонтовано прилади опалення до погашення заборгованості. Монтаж приладів опалення буде проводитися після погашення заборгованості за рахунок споживача (а.с.22).

Також згідно акту-обстеження від 31.05.2013 року (а.с.23) ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» вказано, що опалювальні прилади у кімнатах і на кухні демонтовані в квартирі АДРЕСА_1

За таких обставин та доказів, враховуючи те, що протягом всього періоду нарахування заборгованості, яку просить стягнути позивач, у квартирі відповідачів були демонтовані прилади опалення, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований частково та підлягає до задоволення в частині сплати відповідачами нарахованої абонплати за період з серпня 2010 року по липень 2013 року в розмірі 1774,80 грн.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - невідомий, на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м.Івано-Франківськ, вул. Хмельницького, 59 А, код 03346058, заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 1774, 80 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири гривні 80 копійок) грн.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - невідомий, на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м.Івано-Франківськ, вул. Хмельницького, 59 А, код 03346058 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 12 березня 2014 року.

Суддя Польська М.В.