Ухвала суду № 37576412, 06.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/28416/13-ц Провадження № 22-ц/772/594/2014Головуючий в суді першої інстанції:Прокопчук А. В.Категорія: 23Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Зайцева А.Ю., Сала Т.Б.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представника відповідача, апелянта військової частини А0549 Пацьори Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових за-сідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до військової частини А0549 за участю

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета

спору, на стороні позивачки ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про

стягнення боргу в сумі 12324,07 гривні,

за апеляційною скаргою представника відповідача військової частини А0549 Пецкова Павла Олександровича на рішення Вінницького міського суду Вінниць-кої області від 24 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

22 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до військової частини А0549 про стягнення забор-гованості за двома договорами оренди житлового приміщення в сумі 12324,07 гривні ( а. с. 2-3 ). Позов мотивований тим, що позивачка у 2012 та 2013 роках укладала з відповідачем договори оренди квартири АДРЕСА_1 для використання її за призначенням начальником фінансової групи оборонного планування управління оборонного планування штабу Командування ПС ЗСУ ОСОБА_4 Військова частина А0549 свої зобов'язання за укладеними договорами в частині оплати оренди житла не вико-нує, має місце заборгованість, з приводу стягнення якої заявлений даний позов до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволений. Стягнуто з військової частини А 0549 на користь позивачки заборгованість по договору оренди від 02 квітня 2012 року № 10/112 в сумі 6967,07 гривень, по договору від 05 лютого 2013 року № 30/4 - 5357,00 гривень, 229,40 гривень у відшкодування сплаченого судового збору ( а. с. 54-55 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник військової час-тини А0549 Пецков П.О. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане судове рішення скасувати, вважаючи його ухваленим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права ( а. с. 59-60 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення по скарзі представника військової частини А0549, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності до-кази, наявні в ній, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судо-вого рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі склалися договірні правовідносини, які тягнуть певні конкретні зобов'язання всіх учасників договору. В даному випадку за укладе-ними угодами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 зобов'язалися надати військовій частині у тимчасове володіння та користування житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 для використання її за призначенням військовослужбовцем ОСОБА_4 строком на три місяці з щомісячною оплатою найму у розмірі 1490,00 гривень. За трьома додатковими угодами протягом 2012 року термін найму квартири був продовжений до кінця цього року зі щомісячною оплатою в сумі 1800,00 гривень. Договір найму житла позивачки мав місце також у 2013 році з лютого по травень місяці.

Відповідач власні зобов'язання за укладеними договорами в частині оплати найму квартири не виконав, чого сам не заперечує, зазначаючи у довідці від 22 жовтня 2013 року № 2833 загальну суму заборгованості у розмірі 12324,07 гривні ( а . с. 28 ).

На підставі статей 526, 810, 815, 820 ЦК України суд першої інстанції, встано-вивши факт виконання позивачкою умов укладених договорів оренди житла та невиконання таких умов відповідачем у справі, ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт у скарзі посилається на те, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; це в повній мірі стосується відповідача у справі. Кошторисні призначення військової частини А0549 по КПКВ 2101020, КЕКВ 2240 становлять 232973,00 гривні, відповідні суми виділені для погашення кредиторської заборгованості на оренду житла військовослужбовців. Але в даний час кошти для погашення заборгованості від-сутні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріаль-ного права, що регулюють виниклі між сторонами у справі правовідносини з ви-конання зобов'язань, зокрема, передбачених договорами найму житлового при-міщення, правових наслідків, відповідальності за порушення зобов'язання.

Колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що мотиви апеляцій-ної скарги не заперечують законності й обґрунтованості оскаржуваного судового рішення. Суд першої інстанції прийшов до правильного і справедливого висновку про те, що позиція представника відповідача у справі не заслуговує на увагу, оскільки відповідно з нормами ст. 627 ЦК України згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, які не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеля-ційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника військової частини А0549 Пецкова Павла Олександровича відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: