Рішення № 37575543, 06.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8791/13-ц

Провадження № 22-ц/779/640/2014

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2013 року затверджено мирову угоду між ним та ОСОБА_3, згідно якої він набуває права власності на житлове приміщення (квартиру) загальною площею 48,60 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 0,0236 га, яка розташована за тією ж адресою. На звернення позивача до Реєстраційної служби Івано-Франківського управління юстиції у клопотанні провести реєстрацію вищевказаного майна було відмовлено, у зв'язку з невідповідністю поданих документів. Посилаючись на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2013 року, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на вказане майно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 липня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 0,0236 га, яка розташована за тією ж адресою, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських та будівельних споруд.

ОСОБА_4 на вказане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказав, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 15 квітня 2013 року накладено арешт на однокімнатну квартиру, що розташована по АДРЕСА_1, яка згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 березня 2013 року належить ОСОБА_5 У кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на спірну квартиру, апелянта ОСОБА_4 визнано одним із потерпілих, а дана квартира є забезпеченням відшкодування збитків, завданих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 На даний час вказане кримінальне провадження перебуває на розгляді Івано-Франківського міського суду.

Посилаючись на вищевказані обставини, апелянт вважає, що ухвалюючи оспорюване рішення, суд вирішив питання про його права та обов'язки, що згідно ч.1ст.262 ЦПК України дає йому право на звернення до суду із апеляційною скаргою.

ОСОБА_4 зазначив, що рішення Івано-Франківського міського суду від 22 липня 2013 року підлягає скасуванню з підстав неповного встановлення обставин, які мають значення для справи. При цьому апелянт вказав, що ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2013 року, на яку зіслався суд першої інстанції про ухваленні рішення, скасована постановою Львівського Апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 грудня 2013 року.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що спір виник між суб'єктами господарської діяльності, а тому підсудний господарському суду.

З цих підстав апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_4 та й ого представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2013 року між підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 затверджено мирову угоду, згідно якої ОСОБА_2 набуває права власності на нерухоме майно - квартиру та земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_1, то є підстави для визнання за ним права власності на дане майно в судовому порядку.

Однак із таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 15.04. 2013 року за результатами розгляду клопотання слідчого СУ УМВС України в Івано-Франківській області внесеного в рамках досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, в тому числі і на однокімнатну квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Апелянт ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні являється одним із потерпілих, якими заявлено цивільні позови на загальну суму 7083974,84 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції фактично порушено права ОСОБА_4 як потерпілого по кримінальній справі, який заявив цивільний позов, на забезпечення якого, крім іншого майна, накладено арешт на спірну квартиру.

Станом на час винесення господарським судом Івано-Франківської області 18.04.2013 року ухвали про затвердження мирової угоди між підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_2 набув права власності на нерухоме майно - квартиру та земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_1 на спірну квартиру уже було накладено арешт.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року, залишеною без зміни Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2013 року вищезазначену постанову господарського суду Івано-Франківської області про затвердження мирової угоди - скасовано, а справу передано для розгляду по суті.

Останнім рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов»язання укласти договір про задоволення вимог позикодавця, за яким відчужити нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0236 га за тією ж адресою - відмовлено.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи із змісту вищезазначених положень закону щодо підстав набуття права власності на майно та визнання права власності на майно у судовому порядку, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на рухоме майно - квартиру по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0236 га, яка розташована за тією ж адресою не ґрунтуються на вимогах закону.

У зв»язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 307,309, 313-314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2610100000060020221, що розташована по АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Горблянський Я.Д.