Рішення № 37574665, 04.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25029/13 04.03.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

До Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова

компанія»

Про відшкодування шкоди в порядку регресу 20 000, 00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Чекалов А. В. (дов. № 765 від 19.06.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.03.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (далі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 20 000, 00 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 11, 525, 526, 530, 993 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25029/13, розгляд справи призначено на 18.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.03.2014 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

25.02.2014 року через відділ Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 04.03.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі по тексту - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-015712/0101 (надалі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний № НОМЕР_1.

Згідно відомостей № 9199652 сформовані АІПС ДТП станом на 28.05.2013 року про дорожньо-транспортну пригоду, вбачається, що 14.05.2013 р. в 19 год. 15 хв. в м. Києві на пр-ті Ватутіна, 28 сталося зіткнення двох автомобілів «Фольксваген», державний реєстраційний № НОМЕР_1 та Деу Ланос, державний реєстраційний № НОМЕР_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Фольксваген», державний реєстраційний № НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження: задня центральна частина, задня ліва частина.

17.05.2013 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком.

На підставі заяви страхувальника від 17.05.2013 року та страхового акту № СТОКА-58 від 28.05.2013 року, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 26 756, 23 грн. ТОВ «Порше Лізинг Україна» (шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО), що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного дорученням № 8850 від 30.05.2013 р.

Як вбачається з постанови Дніпровського районного суду м. Києва, від 19.06.2013 року у справі № 755/11049/13-п, ОСОБА_3 14.05.2013 року в 19 годині 15 хвилин, керуючи транспортним засобом Деу, державний реєстраційний № НОМЕР_2, в м. Києві по пр-ту Ватутіна, 28 не дотримався безпечної дистанції при виникненні перешкоди не вжив всіх заходів для зупинення, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», державний реєстраційний № НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 12.3, 13.1. ПДР України.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності, у вигляді штрафу, постановою Дніпровського районного суду м. Києва, від 19.06.2013 року у справі № 755/11049/13-п.

Приватне акціонерне товариство «Українська охоронна - страхова компанія» (далі по тексту - відповідач) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АС № 0918745, який діяв на 14.05.2013 року, застрахувало цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, власником (страхувальником) автомобіля Деу, державний реєстраційний № НОМЕР_2 (що підтверджується витягом з бази МТСБУ та відомостями № 9199652 сформовані АІПС ДТП станом на 28.05.2013 року), а отже саме відповідач у справі є відповідальним за вину вказаної особи у настанні ДТП щодо заподіяних збитків. За зазначеним полісом, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Деу, державний реєстраційний № НОМЕР_2.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000, 00 грн. відшкодування понесених витрат в порядку регресу.

За позовними матеріалами заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на ім'я відповідача була направлена позивачем 24.07.2013 року. Доказів оплати відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу на підставі заяви позивача матеріали справи не містять. Проте, за твердженням позивача, відповідач визнав вимоги позивача по сплаті 26 756, 23 грн. в порядку регресу обґрунтованими та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 25 756, 23 грн. (заявлена сума вимог позивача за вирахуванням франшизи), а також 19.12.2013 року частково оплатив відшкодування в розмірі 5 756, 23 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, власника (страхувальника) автомобіля Деу, державний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Фольксваген», державний реєстраційний № НОМЕР_1, застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія», що підтверджується витягом з бази МТСБУ про дію поліса обов'язкового страхування АС/0918745.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем Деу, державний реєстраційний № НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва, від 19.06.2013 року у справі № 755/11049/13-п.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Фольксваген», державний реєстраційний № НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-015712/0101 від 01 квітня 2013 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

На підставі заяви страхувальника від 17.05.2013 року та страхового акту № СТОКА-58 від 28.05.2013 року, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 26 756, 23 грн. ТОВ «Порше Лізинг Україна» (шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО), що підтверджується заяви страхувальника від 17.05.2013 року та страхового акту № СТОКА-58 від 28.05.2013 року, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 26 756, 23 грн. ТОВ «Порше Лізинг Україна» (шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО), що підтверджується матеріалами справи.

За приписами ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 26 756, 23 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АС/0918745) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1 000, 00 грн.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 25 756, 23 грн.

Як стверджує позивач, сторонами був погоджений розмір відшкодування в розмірі 25 756, 23 грн. та відповідачем частково сплачено на рахунок позивача 5 756, 23 грн. такого відшкодування. Відповідач викладеного позивачем не спростував, отже при вирішенні справи суд виходив із зазначеного.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. є доведеними обґрунтованими і відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на виконання свого обов'язку щодо повної сплати страхового відшкодування в порядку регресу станом на момент розгляду справи не надав, викладеного у позовній заяві не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнитив повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145; код ЄДРПОУ 23734213; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32 літ. А; код ЄДРПОУ 30859524) 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.03.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко