Постанова № 37574531, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року письмове провадження № 2а-13661/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Донця В.А., Маруліної Л.О. у порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

За позовомОСОБА_1до Святошинського районного суду м. Києва Голови Святошинського районного суду м. Києва Державної судової адміністрації України Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києвіпрозобов'язання вчинити дії

У вересні 2010 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про поновлення на посаді судді Святошинського районного суду міста Києва та стягнення з Святошинського районного суду міста Києва заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по день фактичного поновлення на роботі та про визнання дій та бездіяльності голови Святошинського районного суду міста Києва незаконною, визнання незаконним та скасування наказу голови Святошинського районного суду міста Києва «Про відрахування ОСОБА_1 зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва» від 03 серпня 2010 року та просила зобов'язати голову Святошинського районного суду міста Києва допустити позивача до виконання посадових обов'язків.

В подальшому позивачем неодноразово змінювалися та доповнювалися позовні вимоги, відповідно до яких на час винесення постанови суду першої інстанції позивач -ОСОБА_1 просила:

- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві та Державної судової адміністрації солідарно на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.08.2010р. по 11.02.2011р.;

- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві та Державної судової адміністрації солідарно на користь ОСОБА_1 виплати, в зв'язку з перебуванням на лікарняних з 16.08.2010р. по 10.09.2010 р., з 21.12.2010р. по 06.01.2011р.;

- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві та Державної судової адміністрації солідарно на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 03.08.2010р. по 11.02.2011р.;

- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві та Державної судової адміністрації солідарно на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 11.02.2011р. по день фактичного розрахунку;

- допустити негайне виконання постанови в частині стягнення заробітної плати у межах стягнення за один місяць;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві здійснити розрахунок вищевказаних сум, які належать виплаті позивачу при звільнені.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року;

- стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 виплати в зав'язку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року;

- стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

- відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову в частині стягнення з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Позивач та відповідач-4 не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернулися із апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року апеляційну скаргу відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року залишено без задоволення, а апеляційну скаргу позивача -ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року задоволено частково :

стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 15140,30 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 30 коп.).

стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 виплати в зв'язку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року в розмірі 9874,02 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 02 коп.).

стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 2882,37 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 37 коп.).

стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільнені з 11 лютого 2011 року по день ухвалення постанови (по 12 січня 2012 року) в розмірі 42 628,30 грн. ( сорок дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень 30 коп.).

Відповідач-4 не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2013 касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації в м.Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Зазначеною ухвалою суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідність врахування приписів ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями», а також здійснення правильного розрахунку виплат.

Під час нового розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва витребувано від відповідача - 4 довідку про заробітну плату за останні 12 місяців, що передували звільненню ОСОБА_1 із урахуванням підвищення тарифних ставок і посадових окладів; розрахунок компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 та згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.12.2013 року.

Позивач під час нового судового розгляду підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача 3,4 просив суд надати час для надання витребуваних ухвалою суду документів.

Відповідачі 1,2 явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідачі 1,2 належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибули, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження, надавши час представнику відповідача-4 для надання витребуваних судом документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив :

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Указами Президента України від 4 березня 1998 року, 17 червня 1998 року ОСОБА_1 призначено, виконуючим обов'язки судді Ленінградського районного суду міста Києва і суддею цього суду строком на п'ять років ( а.с. 50-51, 53-54, том 1).

Постановою Верховної ради України від 20.02.2003 року № 57-о-IV, ОСОБА_1 обрано суддею Святошинського районного суду м. Києва безстроково.

Постановою Верховного Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI у зв'язку з порушенням присяги судді, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 56, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року № 81/ос, ОСОБА_1 відраховано зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 57, том 1).

Постановою Вищого адміністративного суду України 18 серпня 2010 року визнано незаконною постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги судді (а.с. 12, том 1).

Проте, згідно з постановою Верховної ради України від 23 грудня 2010 року № 286-VІ у зв'язку з порушенням присяги судді звільнено з посади суддю Святошинського районного суду м. Києва -Бабич Ніну Дмитрівну.

В подальшому, відповідно до наказу Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року № 24/ос «Про відрахування ОСОБА_1» самим Головою суду, скасовано наказ голови Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року №81/ос щодо відрахування судді Бабич Ніни Дмитрівни зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до постанов Верховної Ради України щодо звільнення суддів» від 23 грудня 2010 року № 2872-VІ та відраховано ОСОБА_1 11 лютого 2011 року зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва, у зв'язку з порушенням присяги судді, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23 грудня 2010 року № 2867- VІ (а.с. 148, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2011 року позивач була ознайомлена з вищезазначеним наказом Голови Святошинського районного суду м. Києва № 24 о/с від 11.02.2011 року, отримала копію відповідного наказу та трудову книжку. (а.с. 148, том 1).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29 липня 1993 року № 58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 (далі по тексту - Інструкція) при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до Наказу Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року № 24/ос про відрахування ОСОБА_1, скасовано наказ голови Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року №81/ос щодо відрахування судді Бабич Ніни Дмитрівни зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до постанов Верховної Ради України щодо звільнення суддів» від 23 грудня 2010 року № 2872-VІ та відраховано ОСОБА_1 11 лютого 2011 року зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва, у зв'язку з порушенням присяги судді, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23 грудня 2010 року № 2867- VІ (а.с. 148, том 1).

Отже, ОСОБА_1 відрахована зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва 11 лютого 2011 року.

У відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 має право на отримання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано Голові Святошинського районного суду м. Києва Біді М.А. листи непрацездатності серії АБШ № 837433 та серії АБС № 747530, що підтверджується штампом про прийняття заяви секретарем Святошинського районного суду м. Києва від 17.01.2011 року (а.с. 151, том 1).

Стаття 19 Конституції України вимагає від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 27 вищезазначеного Закону України, страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону; вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; допускати посадових осіб органів Фонду, органу державного нагляду, інших контролюючих органів до перевірок правильності використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок; надавати виконавчій дирекції відділення Фонду відомості про матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону в порядку, встановленому правлінням Фонду; у разі порушення провадження у справі про банкрутство повернути Фонду страхові кошти, зараховані на окремий рахунок.

Пунктом 3 частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачами не надано доказів на підтвердження здійснення у встановленому порядку розрахунку за листками непрацездатності позивача.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Тому, позивач має право на стягнення компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

Згідно з вимогами ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 вищезазначеного кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідна позиція викладена й в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13.

Так, згідно з п. 20 вищезазначеної постанови, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст.21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до постанови Верховної ради України № 57-о-IV від 20.02.2003 року, позивач -ОСОБА_1 була обрана суддею Святошинського районного суду м. Києва безстроково, тобто перебувала у трудових відносинах з Святошинським районним судом м. Києва до відрахування зі складу суддів 11 лютого 2011 року.

Відповідно до п. 4 Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 5 квітня 2011 року № 82, основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів, з метою створення належних умов для їх функціонування, суддів та забезпечення роботи суддівського самоврядування.

Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 145 вищезазначеного Закону України, Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Також, відповідно до ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Отже, обов'язок виплати заробітної плати суддям Святошинського районного суду м. Києва покладено на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.

Вищезазначена позиція зазначена й в постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13.

Зокрема, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України, судам необхідно враховувати, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Так, відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки, оплати вимушеного прогулу та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки; у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата; якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

До того ж, за змістом п.10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення; виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

З наведеного виходить, що згідно з Порядком не приймаються до уваги календарні місяці, які не були повністю відпрацьовані.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду, відповідачем було надано відповідні довідки.

Так, відповідно до довідки № 128 від 28 лютого 2014 року, наданих відповідачем - 4 - Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві, позивач -ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді судді в Святошинському районному суді м. Києва та за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 по 11 лютого 2011 року сума до виплати становить 31 744,93 грн. ( дана сума складається з суми невиплаченої заробітної плати та лікарняних за вересень 2010 року в сумі 8329,98 грн. та січень 2011 року в сумі 1544,04 грн. за вирахуваннях податків, зборів, а також невиплаченої суми за час вимушеного прогулу за один місяць, згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва).

Згідно з вимогами ст. 135 Закону життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».)

Постановою суду першої інстанції, відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову в частині стягнення з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Так, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві № 5 від 04 січня 2012 року у травні 2011 року, позивачу нараховано 4420, 90 грн. (податок з доходів фізичних осіб 15%, єдиний соціальний внесок 6,1%) і виплачено заробітну плату у сумі 3528,55 грн. за час вимушеного прогулу за один місяць.

Таким чином, загальний розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням лікарняних, що підлягає виплаті на користь ОСОБА_1, становить 31 744,93 грн.

Відповідно до Довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві № 93 від 13 лютого 2014 року, сума для виплати компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року складає 2882,37 грн.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом встановлено, що позивач не отримувала компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, тому сума такої компенсації підлягає стягненню з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) в розмірі 2882,37 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 37 коп.).

Також, колегія суддів вважає, що позивач -ОСОБА_1 має право на отримання від Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) компенсації за затримку розрахунку

З матеріалів справи вбачається, що позивач не отримала належні заробітну плату за час вимушеного прогулу а саме з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, тому має право на отримання компенсації за затримку розрахунку за період з 12 лютого 2011 року по день ухвалення постанови судом, а саме по 11 березня 2014 року.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до п.4 даного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

В той же час, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві в письмових поясненнях зазначено, що сума індексації частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх сплати складає : 31 744,93*104,4% /100% - 31 744,93 = 1 396, 78 грн.

З викладеного вбачається, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві грошовий дохід взято з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, а саме : 31 744,93 грн., в той час як необхідно взяти добуток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, чого останнім зроблено не було.

Разом з тим, суд не може перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування вищевказаних сум, замість органу, на який покладено такі повноваження.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що на користь позивача -ОСОБА_1 підлягають стягненню з відповідача -Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві наступні суми:

заробітна плата за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року з урахуванням лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року в розмірі 31 744,93 грн.;

компенсація за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 2882,37 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 37 коп.);

компенсація за затримку розрахунку при звільнені з 11 лютого 2011 року по день ухвалення постанови (по 11 березня 2014 року).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 137, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, а також виплати у зв'язку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року в розмірі 31 744,93 грн. (тридцять одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 93 коп.).

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 2882,37 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 37 коп.).

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільнені з 11 лютого 2011 року по день ухвалення постанови (по 11 березня 2014 року).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Донець

Л.О. Маруліна