Постанова № 37574032, 06.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року справа № 813/564/14

18год. 34 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Гулика А.Г.

Секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Коваль Н.Г.,

представника відповідача Гейвича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петерсон Системи" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Петерсон Системи" (далі - ТзОВ "Петерсон Системи") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062210 від 11.01.2014року та податкове повідомлення-рішення №0000072210 від 11.01.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача №632/22-10/23888369 від 13.12.2013р. не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ-Кур'єр» (далі - ТзОВ «ІТ-Кур'єр») підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковий орган неправомірно дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати в частині вартості отриманих товарів за минулий період, без врахування даних розшифровки сум та назв доходів і витрат, зазначених у відповідних рядках додатків до декларації. Позивач спростовує висновки відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, у зв'язку з неналежним оформленням податкових накладних, а саме через відсутність у податкових накладних номеру та дати митної декларації, за якою було здійснене митне оформлення товару, а також коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Позивач зазначає, що відсутність окремих реквізитів не можна вважати підставою для неможливості формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем господарських операцій з ТзОВ «ІТ-Кур'єр», оскільки дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірки контрагента, проведеної ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, свідчать про відсутність у контрагента позивача будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для виконання робіт (надання послуг). Відповідач зазначає, що у податкових накладних, наданих позивачем під час перевірки, відсутній один з обов'язкових реквізитів, тому вони не можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентом, який подавав податкову звітність, перебував на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Петерсон Системи» зареєстроване 06.08.2004р. виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 238883694. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 04.11.1995р. за №421, перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Дорошенка, 65, фактичне місцезнаходження: м.Львів, вул.Дністровська, 7.

В період з 18.11.2013р. по 06.12.2013р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Петерсон Системи», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 31.12.12р. За результатами перевірки складено акт № 632/22-10/23888369 від 13.12.2013р. (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Петерсон Системи»:

- вимог п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, на думку контролюючого органу, ТзОВ «Петерсон Системи» завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування всього - на 240575,91 грн., в тому числі: за 2-й квартал 2011р - 45522,75 грн., за 3-й квартал 2011р. - 89280,16 грн., за 4-й квартал 2011р. - 105773,00грн. Внаслідок даних порушень перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.10.10р. по 31.12.12р., на загальну суму 55332,00 грн.;

- вимог п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, на думку контролюючого органу, ТзОВ «Петерсон Системи» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, за період з 01.10.10р. по 31.12.12р., на загальну суму 754352,00 грн.

На підставі акта № 632/22-10/23888369 від 13.12.2013р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000062210 від 11 січня 2014 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 936201,00 грн. з яких: 754352,00 грн. - основний платіж; 181849,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- податкове повідомлення-рішення № 0000062210 від 11 січня 2014 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 55332,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №№0000062210 від 11.01.2014року та №0000072210 від 11.01.2014р. позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «ІТ-Кур'єр» суд встановив наступне.

Між ТзОВ «Петерсон Системи» та ТзОВ «ІТ-Кур'єр» укладений договір про дистриб'юторське обслуговування дилера № УКР311-020 від 01.03.2011 року, відповідно до якого ТзОВ «ІТ-Кур'єр» прийняло на себе обов'язок поставити позивачу товар, а позивач зобов'язався здійснити оплату відповідно до договору.

Суд встановив, що на виконання вимог вказаного договору ТзОВ «ІТ-Кур'єр» поставило позивачу товар, надало видаткові накладні, податкові накладні та всі інші документи, обумовлені укладеним між сторонами договором, а позивач здійснив оплату за поставлений товар в розмірі 161763,48 грн. в тому числі ПДВ -26960,57 грн., в період з 01.06.11р. по 30.06.11р.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії належним чином оформлених документів, саме: податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року; розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011 року; податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року; розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2011 року; журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання ТМЦ; рахунок від 25.05.11р., на суму-38261,52 грн.; податкової накладної № 3 від 01.06.11р., на суму - 38261,52 грн.; накладної 01.06.11р., на суму-38261,52 грн.; рахунку від 22.06.11р., на суму - 4291,38 грн.; податкової накладної № 519 від 22.06.11р., на суму - 4291,38 грн.; накладної від 23.06.11р., на суму-4291,38 грн.; банківської виписки від 22.06.11р., про перерахування коштів, в розмірі - 38261,52 грн. та 4291,38 грн.; рахунку від 17.06.11р., на суму - 12074,40 грн.; податкової накладної № 424 від 20.06.11р., на суму - 12074,40 грн.; накладної від 22.06.11р., на суму - 12074,40 грн.; банківської виписки від 20,06.11р., про перерахування коштів, в розмірі - 12074,4 грн.; рахунку від 30.06.11р., на суму - 107136,18 грн.; податкової накладної № 709 від 30.06.11р., на суму - 107136,18 грн.; накладної від 30.06.11р., на суму - 107136,18 грн.; банківської виписки від 01.07.11р., про перерахування коштів, в розмірі - 72000,00 грн.; банківської виписки від 04.07.11р., про перерахування коштів, в розмірі - 35136,18 грн.

Витрати по господарській операції за вказаним договором включено позивачем до податкової декларації з податку на прибуток за II-й квартал 2011 року та III-й квартал 2012 року - рядок 05 «витрати операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», в розмірі 134802,91 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, наданими ТзОВ «ІТ-Кур'єр» в період з 01.06.11р. по 30.06.11р., на суму 26960,57 грн., включені до податкового кредиту за фактом їх отримання - у червні 2011 року та відображені в реєстрі за відповідний період.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем господарських операцій з ТзОВ «ІТ-Кур'єр» тим, що позивач не надав документів, які б підтверджували фактичність отримання товарів від ТзОВ «ІТ-Курєр», зв'язок таких товарів з господарською діяльністю підприємства, а також реальність таких ТМЦ, а саме: не надано інформацію та документальне підтвердження про факт здійснення транспортування товарів; не доведено виконання дистриб'ютором своїх зобов в'язань по поставці товару дилеру, так як для проведення перевірки не надано акту прийому - передачі товару, підписаного представником кур 'єрської служби або перевізника, з яким дилер уклав відповідний договір.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій е первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не надав документи на підтвердження факту транспортування товару, оскільки, вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН чи інших товарно-транспортних документів в підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

Обґрунтовуючи неможливість підтвердження факту проведення позивачем господарських операцій з ТзОВ «ІТ-Кур'єр» відповідач посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 31/22.3/17/25731825 від 12.06.13р., про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ІТ-Кур'єр» щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Діомат ЛТД» за червень 2011 року. Вказаним актом ДПІ встановлено, що основним постачальником ТзОВ «ІТ- Кур'єр» в червні 2011 року було ТзОВ «Діомат ЛТД», однак, звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів ТзОВ «ІТ-Кур'єр» у ТзОВ «Діомат ЛТД» за червень 2011р. та операцій з продажу товарів контрагентам покупця за відповідний період.

Суд бере до уваги, що товари, придбані ТзОВ «ІТ-Кур'єр», в період з 01.06.11р. по 30.06.11р., в розмірі 161763,48 грн. у тому числі ПДВ - 26960,57 грн., у подальшому реалізовані позивачем, що підтверджується: видатковою накладною № РН-0001542 від 01.06.11р., на суму - 39448,80 грн.; видатковою накладною № РН-0001569 від 25.06.11р., на суму - 4999,52 грн.; довіреністю на отримання ТМЦ від 22.06.11р., виданою ТзОВ Фірма «Габен»; видатковою накладною № РН-0001562 від 22.06.11р., на суму - 12600,00 грн.; видатковою накладною № РН-0001621 від 29.06.11р., на суму - 300744,00 грн.; довіреністю на отримання ТМЦ від 28.07.11р., виданою ТзОВ «Аделіна-Холдинг».

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «ІТ-Кур'єр», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «ІТ-Кур'єр», чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «ІТ-Кур'єр», з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «ІТ-Кур'єр».

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарських відносин між позивачем та ТзОВ «ІТ-Кур'єр» не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Щодо завищення позивачем інших витрат в IV кв. 2011р. в частині віднесення до їх складу вартості отриманих товарів за минулий період суд встановив наступне.

З акта перевірки випливає, що ТзОВ «Петерсон Системи» безпідставно завищено інші витрати в IV кв.2011р. в частині віднесення до їх складу вартості отриманих товарів за минулий період, собівартість реалізації по яких не сформована в 4 кв.2011р., в т.ч.: підприємством включено в р. 06.5 ІВ декларації за ІІ-ІVкв. 2011р. 105773 грн., сума яких складається з від'ємного значення «-» 6019 грн. за II -III кв.2011р. та 111792 грн. за IV кв. 2011р. в склад яких входить вартість отриманих товарів від підприємства «Монблан» згідно з накладною від 23.04.2009р. на суму 20010 грн., від підприємства « Монблан» згідно з накладною від 14.05.2009р. на суму 8255 грн., від підприємства «Монблан» згідно з накладною від 29.04.2009р. на суму 25462 грн., від підприємства «Вамар» згідно з накладною від 12.08.2008р. на суму 58255 грн. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах.281 «Товари» за березень 2011 р. станом на 01.04.2011р. на залишку товари за вказаними прихідними накладними не обліковані.

Згідно з п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України, суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Абзацом 2 п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України встановлено, що до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення. Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011р. N 114, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 року за N 397/19135, який набуває чинності з 01.07.2011р.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011р. N 114, який зареєстрований в Мін'юсті України 25.03.2011 р. за N 397/19135 (положення якого застосовуються для подання звітності за II - IV квартали 2011 року), може подаватись платником податку як звітна, так і як уточнююча (відповідні відмітки здійснюються у рядку 1 заголовної частини Декларації).

Якщо виправлення помилок здійснюється у звітній (звітній новій) Декларації, то згідно з п. 138.11 ст. 138 ПК України суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах, у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді, мають бути відображені у рядку 06.5 ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати», у рядку 06.5.37 «Інші витрати господарської діяльності» з надання пояснення в довільній формі.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати в частині вартості отриманих товарів за минулий період, собівартість реалізації по яких не сформована в IVкв. 2011р. в сумі 105773 грн., оскільки позивачем, до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік надана Довідка з детальною розшифровкою сум та назв доходів та витрат, зазначених у відповідних рядках додатків, а саме у рядку 06.5.37 «Інші витрати господарської діяльності». У Довідці зазначені витрати не враховані у минулих періодах, а саме: накладна від 12.08.2008р. від ТзОВ «ВАШАР» на суму 58255,00 грн.; накладна від 29.04.2009р. за № 26/961256 від ПП «Монблан» на суму 25462,00 грн.; накладна від 14.05.2009р. за № 26/990189 від ПП «Монблан» на суму 8255,00 грн.; накладна від 23.04.2009р. за № 26/974883 від ПП «Монблан» на суму 20010,00 грн.

Щодо недоліків в оформленні податкових накладних, наданих позивачем податковому органу під час перевірки, суд зазначає наступне.

Пункт 201.1 ст.201 ПК України визначає обов'язкові для податкової декларації реквізити, зокрема, в ній зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПК України, чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 48.7 ст. 48 ПК України визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46 ст. 46 вказаного кодексу.

Пунктами 6, 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і Копія). При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "X"). Податкова накладна, яка виписується платником податку - отримувачем товарів/послуг, складається в одному примірнику. Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "X").

Суд встановив, що в податкових накладних, які зазначені таблиці № 1 акту перевірки, відсутні номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України при отриманні позивачем комп'ютерного обладнання, програмної продукції закордонного виробництва від постачальників в період з 12.08.12р. по 31.12.12р., а в податкових накладних, які зазначені таблиці № 2 акту перевірки, відсутні коди товару згідно з УКТ ЗЕД при отриманні позивачем комп'ютерного обладнання, програмної продукції закордонного виробництва від постачальників в період з 06.08.11р. по 31.12.12р.

Оцінюючи вказану обставину суд зазначає таке.

Згідно з Законом України від 05.07.2012 N 5083-УІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" пункт 201.1 статті 201 Кодексу доповнено новим підпунктом "ї", відповідно до якого перелік обов'язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом "номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України".

Відповідно до п.4 розд.2 Прикінцевих положень Закону України від 05.07.2012р. N 5083-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до вказаного Закону.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу обов'язкові реквізити у податковій накладній зазначаються в окремих рядках.

Таким чином, реквізити "номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України" підлягають зазначенню у податковій накладній з моменту набрання чинності змін до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів.

З системного аналізу вказаних положень випливає, що Кабінету Міністрів України доручено розробити зміни до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів. Суд встановив, що станом на час видачі спірних податкових накладних Кабінет Міністрів України відповідні зміни до законодавства не розробив. Суд не бере до уваги лист Державної податкової служби України від 21.08.2012р. №1272/71-12/15-3117 «Про доповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної», оскільки обов'язок розробити зміни до законодавства щодо змін до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів покладено на Кабінет Міністрів України, а не на Державну податкову службу України

06.08.2011р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-УІ від 07.07.2011 (далі - Закон №3609), яким (пп.88 п.1 розділу 1) до обов'язкових реквізитів податкової накладної віднесено «код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)» (пп. і п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України .

Суд зазначає, що при застосуванні нововведеної норми слід враховувати зміст п.201.2 ст.201 Податкового Кодексу України, в якому зазначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Тобто, вказаний пункт містить бланкетну норму. Отже, до приведення МіндоходівУкраїни у відповідність із внесеними змінами до Податкового кодексу наказу N 969 від 21.12.2010 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», платник податку не має правових підстав для практичного застосування вказаних змін.

Крім того, згідно ч.1 п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, обов'язкові реквізити, перелічені в цьому пункті, повинні зазначатися в податковій накладній в окремих рядках. В п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України чітко відокремлені такі реквізити як «е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг» та «і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)», отже, ці реквізити, згідно вимог ч. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, повинні зазначатися окремо, кожен в окремому рядку. Таким чином, зазначення реквізиту «код товару згідно з УКТ ЗЕД» в одному рядку з описом (номенклатурою) товарів суперечить змісту п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України.

Крім цього, на момент набрання чинності Законом № 3609 була чинною форма податкової накладної, затверджена наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 (втратив чинність), яка, відповідно, не передбачала такого реквізиту.

З 16.12.2011 р. набрав чинності наказ Мінфіну України від 01.11.2011 р. № 1379, яким затверджено нову форму податкової накладної, одним з обов'язкових реквізитів якої визначено код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, починаючи з 16.12.2011 р. податкові накладні мали бути виписані за новою формою, затвердженою наказом № 1379, із обов'язковим зазначенням в таких податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України.

У період з 06.08.2011 р. до 15.12.2011 р. включно оформлення податкових накладних мало здійснюватися за формою, визначеною наказом № 969, яка не передбачала такого реквізиту, як код товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України.

Суд зазначає, що відсутність окремих реквізитів податкової накладної не можна вважати підставою для неможливості формування податкового кредиту з ПДВ. Вказана позиція суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.06.2012 року у справі № К-20630/10.

Крім того, суд вважає, що порушення порядку складання податкової накладної щодо не зазначення окремих реквізитів, які не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції з поставки, не повинно мати наслідком виключення її з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту Вказана позиція суду узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постанові від 06.12.2005 у справі за позовом Приватного підприємства «Стальконвест» до ДПІ у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення.

Таким чином, відсутність у податкових накладній номеру та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, та коду товару згідно з УКТ ЗЕД не призвело до будь - яких негативних наслідків для державного бюджету, а отже є формальним недоліком. Враховуючи наведене, а також надаючи перевагу змісту господарської операції над формою її фіксації, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені в результаті перевірки позивача, не свідчать про їх недостовірність, недійсності та не свідчать про недопустимість їх використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не містять істотних недоліків в їхньому оформленні та можуть бути підставою для формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000062210 від 11.01.2014року та №0000072210 від 11.01.2014р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.01.2014року №0000062210 та №0000072210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Петерсон Системи» судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 11.03.2014р.

Суддя А.Г.Гулик