Постанова № 37574017, 04.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року Справа № 813/8830/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Павлишина І.А.

представника відповідача Середяка Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Маркет Пак" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000852200 від 09.09.2013 року,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Маркет Пак" (далі - ТзОВ "Преміум Маркет Пак") звернулося до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000852200 від 09.09.2013року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 292204грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача №449/22/34028694 від 27.08.2013р. не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» (далі - ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс») підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем господарських операцій з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», оскільки дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірки контрагента, проведеної ДПІ у Печерському районі м.Києва, свідчать про відсутність у контрагента позивача будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для виконання робіт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», яке подавало податкову звітність, перебувало на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності було зареєстроване як платник ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Преміум Маркет Пак» зареєстроване 13.01.2006р. виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 34028694. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 13.01.2006р. за №375, перебуває на обліку в Городоцькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: Львівсбка обл., м.Мостиська, вул.Галицька, 64.

На підставі направлення від 13.08.2013р. №76/220, виданого Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТзОВ «Преміум Маркет Пак» (код ЄДРПОУ - 34028694) з питань правильності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 30.11.2011р. при взаєморозрахунках з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ - 37635291). За результатами перевірки складено акт №449/22/34028694 від 27.08.2013р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2011року в сумі 292204грн.

На підставі Акта перевірки №449/22/34028694 від 27.08.2013р. Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000852200 від 09.09.2013року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 292204грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000852200 від 09.09.2013року позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ - 37635191) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» укладено договір підряду на виконання будівельних робіт №10/01 від 03.10.2011р., відповідно до умов якого підрядник (ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс») зобов'язується на свій ризик своїми та/або залученими силами та засобами провести роботи з влаштування: водопостачання, водовідведення і теплопостачання та внутрішнього опорядження в шестиповерховому з мансардою житлового будинку із вбудованими офісними приміщеннями замовника (позивача) та передати їх замовнику відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов Договору та завдання замовника, а замовник зобов'язується прийняти закінчений об'єкт та оплатити його в межах договірної ціни.

Згідно з п.1.2. вказаного договору об'єктом підряду на виконання будівельних робіт є шестиповерховий з мансардою житловий будинок із вбудованими офісними приміщеннями за адресою: м.Львів, вул.Караджича, 29а.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: договору підряду на виконання будівельних робіт №10/01 від 03.10.2011р., акта №1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011року від 25.11.2011р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2011року від 25.11.2011р., акта №2 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011року від 28.11.2011р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2011року від 26.11.2011р., акта №3 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011року від 29.11.2011р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2011року від 29.11.2011р., акта №4 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011року від 30.11.2011р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2011року від 30.11.2011р., робочого проекту будівництва 5-ти поверхового з мансардою житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями по вул.Караджича у м.Львові (добудова до 9-ти поверхового житлового будинку з офісними приміщеннями по вул.Караджича, 29а), погодженого головним архітектором м.Львова №5-383/240 від 05.05.2010р.

Оплата за отримані від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» роботи здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується копіями акта прийому-передачі векселя серії АА №1102392 від 19.03.012р. на суму 43800грн., акта прийому-передачі векселя серії АА №1102393 від 19.03.012р. на суму 440000грн., акта прийому-передачі векселя серії АА №1102394 від 19.03.012р. на суму 437610,80грн., акта прийому-передачі векселя серії АА №1102395 від 19.03.012р. на суму 437610,80грн., картки рахунку 631 по контрагенту ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.11.2010р. по 31.12.2013р.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Преміум Маркет Пак» надало суду податкові накладні, складені ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 25.11.2011р. №928 на суму 396304,80грн., від 28.11.2011р. №1016 на суму 446637,60грн., від 29.11.2011р. №1058 на суму 510355,20грн., від 30.11.2011р. №1164 на суму 399924грн., які отримані від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем господарських операцій з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» тим, що згідно з актом перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013р. №1691/22.8/37635291 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011р. по 30.04.2012р.» не підтверджено задекларовані ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» обсяги податкових зобов'язань та податкового кредиту, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період.

Актом перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013р. №1691/22.8/37635291 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011р. по 30.04.2012р.» встановлена відсутність інформації про загальну чисельність працюючих ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», приміщень, які використовуються ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» у своїй діяльності, відсутність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про нереальність господарських відносин між позивачем та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» через відсутність у контрагента технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Суд встановив, що в договорі підряду на виконання будівельних робіт №10/01 від 03.10.2011р., довідках про вартість виконання будівельних робіт та актах приймання підрядних робіт вказана адреса об'єкта будівництва, на якому проводились роботи: вул.Караджича, 29в, м.Львів, а тому доводи відповідача про відсутність документального підтвердження місць виконання зобов'язань товариства не заслуговують на увагу.

Суд зазначає, що протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 26.07.2012р., який розповів, що за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс»» без мети здійснення реальної господарської діяльності, не може слугувати підставою для однозначного висновку про використання ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» для прикриття незаконної діяльності. Адже, висновок про вчинення особою злочину, передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності), може зробити лише суд при винесенні обвинувального вироку у кримінальній справі.

Суд бере до уваги, що будівництво шестиповерхового з мансардою житлового будинку із вбудованими офісними приміщеннями за адресою: м.Львів, вул.Караджича, 29а, який є об'єктом підряду на виконання будівельних робіт відповідно до п.1.2. Договору між позивачем та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» №10/01 від 03.10.2011р., завершене, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою ІДАБК у Львівській області 15.11.2011р. №ЛВ143110285.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс»

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Із встановлених обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області №0000852200 від 09.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 458,81грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000852200 від 09.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Маркет Пак" сплачений судовий збір в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн 81 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 11.03.2014 року.

Суддя Мричко Н.І.