Ухвала суду № 37573820, 25.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Київ К/9991/87730/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 року по справі №0670/3468/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика - Вайдманн» до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Малинська паперова фабрика - Вайдманн» звернулось до суду з позовною заявою до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2011 року №0000182340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 21426,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків планової виїзної перевірки позивача про порушення останнім пп. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Відтак, Закон № 168/97-ВР не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому, відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконною.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 року по справі №0670/3468/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписОстрович С.Е. підписРибченко А.О.