Ухвала суду № 37570672, 04.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року справа №812/18/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі №812/18/14 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.12.2013 року ВП №39773816, третя особа - Державне підприємство «Шахтобудівник» Відкритого акціонерного товариства Трест «Краснодоншахтобуд»,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 39773816), яка була була винесена старшим державним виконавцем Торощиной О.М.

В обґрунтування позову зазначив, що законодавством встановлені випадки, коли відсутність боржника - юридичної особи за адресою, вказаною у виконавчому документі, не виключає можливість примусового виконання рішення суду. Вказує на те, що пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», яким керувався головний державний виконавець при винесенні оскарженої постанови, має виключення, тому не може бути застосовано до всіх без виключення виконавчих документів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав зазначених у позові, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12.09.2013 року на адресу відповідача надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2012 № 2а-6733/10/1270 про стягнення з третьої особи на користь позивача суми боргу в розмірі 578,24 грн.

16.09.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 05.10.2012 року № 2а-6733/10/1270 та повернуто виконавчий лист стягувачеві постановою від 23.12.2013 року ( а.с. 6).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(стаття 2 Закону № 606).

Статтею 11 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. (стаття 6 Закону № 606 ).

Відповідно до статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Відповідно до ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з п. 5.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

З матеріалів спраи вбачається, що 23.09.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № 39773816 до складу зведеного виконавчого провадження (а.с. 47).

У рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем з метою встановлення факту наявності реєстрації на право власності за ДП «Шахтобудівник» ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» рухомого та нерухомого майна були зроблені запити до Краснодонського міжрайонного БТІ, ВРЕР м. Краснодона, Краснодонської ОДПІ та реєстраційної служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції у Луганській області.

На вказані запити державним виконавцем отримані відповіді. Зокрема, відповідно до довідки Краснодонської ОДПІ від 14.06.2012 року № 5233/18/231/5806 державним виконавцем було встановлено наявність банківських рахунків боржника. Постановою державного виконавця від 27.08.2012 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться рахунках та належать третій особі та знаходяться в Філії Луганське обласне АТ «Ощадбанк» м. Луганськ (а.с. 46). Однак, у відповідь на запит державного виконавця ПАТ «Ощадбанк» повідомив, що залишок грошових коштів на рахунках ДП «Шахтобудівник» ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» відсутній (а.с. 43-44).

Отримавши відповідь від ВРЕВ м. Краснодон державним виконавцем було встановлено, що за боржником зареєстровано 3 транспортних засоби (а.с. 18). Також, відповідно до договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі було встановлено, що вони були реалізовані, як вузли та агрегати, однак з обліку зняті не були, про що було складено акт від 08.11.2011 року (а.с. 20-35).

Листом від 22.02.2013 року КП Краснодонське МБТІ повідомило, що станом на 31.12.2012 року за ДП «Шахтобудівник» ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» нерухоме майно не зареєстровано (а.с. 40).

Відповідно до витягів державного реєстратора речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником не зареєстровано прав власності (а.с. 38-39).

Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Так, при виході на ділянку за адресою третьої особи державним виконавцем було встановлено, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє, про що було складено акт від 02.07.2013 року (а.с. 37).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців божник (код ЄДРПОУ 30691234) з 16.01.2012 року перебуває в стані припинення.

23 грудня 2013 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Вказаною постановою також роз'яснено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в строк до 23 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частинами 4 та 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 31 вказаного Закону копії постанов про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідачем дотримані наведені вимоги законодавства: зокрема, оскаржена постанова містить мотивуванням підстав її винесення, містить посилання на відповідні норми права, на підставі яких вона винесена. Постанова затверджена начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що державний виконавець здійснив всі, передбачені законом, заходи щодо примусового стягнення з боржника суми боргу в розмірі 578,24 грн., а встановивши відсутність у відповідача майна, на яке може бути звернуто стягнення, враховуючи, що здійснені ним, відповідно до цього Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, правомірно склав постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, повернення виконавчого документа не позбавляє позивача права на повторне пред'явлення його до виконання 23.12.2014 року, про що зазначено також і в самій постанові.

Доводи апеляційної скарги про можливість стягнення суми боргу безпосередньо з ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» є безпідставними, оскільки останнє не є стороною у виконавчому провадженні, питання ж про заміну боржника у виконавчому провадженні не вирішувалось.

Таким чином, державний виконавець при винесенні спірної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 39773816) від 23.12.2013 року діяв в межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законом.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі № 812/18/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова