Ухвала суду № 37570605, 26.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. справа № 811/1597/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року у справі за позовом Приватного Підприємства «Фавор» до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Фавор» подано позов до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000110225 і №0000100225, якими ПП «Фавор» збільшено сумму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8635 грн. та грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 8224 грн. і відповідно застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумах 4318 грн. та 4112 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно здійснено контроль платника податків шляхом проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, оскільки підприємством було дотримано вимоги п.п. 78.1.1, п. 78.1., ст. 78 ПК України. Підставою для прийняття вказаних повідомлень - рішень став Акт № 3/22-5/30869621 від 04.01.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Фавор» (далі за текстом - Акт) з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам ТОВ «Вікл Рента-Склад» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, в якому необґрунтовано зроблено висновки про заниження ПП «Фавор» податку на прибуток та заниження ПДВ. Згідно Акту було встановлено відсутність поставки товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, нікчемність угод, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 8635 грн. у тому числі за 3-й квартал 2012 року на суму 8635 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 8224 грн. у тому числі за липень 2012 року 8224 грн.

Постановою Кіровоградсько окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року адміністративний позов Приватного Підприємства «Фавор» до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000110225 та №0000100225. Вирішено питання про судові витрати по справі.

Постанова суду мотивована тим, що в матеріалах справи наявні договір про надання послуг, платіжні документи, акт приймання-передачі виконаних робіт, який відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV і сумнівів в його достовірності не виникає. Крім того, укладені позивачем з контрагентами угоди не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена Законом.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що правочини між ПП «Фавор» та ТОВ «Вікла Рента-Склад» здійснені без мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а, отже, підприємством було занижено податок на прибуток та податок на додану вартість. У зв'язку з цим просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду скасувати, в задоволенні адміністративного позову ПП «Фавор» відмовити.

Представник позивача ПП «Фавор» в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за її безпідставністю, подавши на неї письмові заперечення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином. За таких обставин, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 196 КАС України, суд апеляційної інстанції, вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені постанови, що оскаржується, в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції в період з 28 грудня 2012 року по 03 січня 2013 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства "Фавор" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Вікл Рента-Склад" за період з 01 по 31 липня 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 04 січня 2013 року № 3/22-5/30869621, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-ІУ від 02.12.2010 року в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 8224,00 грн., в тому числі за липень 2012 року - 8224,00 грн. та пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 8635,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 8635,00 грн. Відповідно до пунктів 1,5 статей 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів між ПП "Фавор" та ТОВ "Вікл Рента-Склад" за липень 2012 року (а.с. 8-16).

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року:

- №0000100225, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 336,00 грн. (із них за основним платежем - 8224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4112,00 грн.);

- №0000110225, за яким ПП "Фавор" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12953,00 грн. (із них за основним платежем - 8635,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4318,00 грн.) (а.с.7-8).

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги та скасовуючи спірні рішення повідомлення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в судовому засіданні було доведено факт реальності господарської операції зі своїм контрагентом ТОВ «Вікл Рента-Склад», а відповідно і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, зважаючи на наступне.

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 статуту Приватного підприємства "Фавор" основними видами його діяльності є, зокрема, надання транспортних послуг по перевезенню товарів, пасажирів та багажу; надання на договірних підставах посередницьких послуг іншим підприємствам, організаціям, кооперативам, підприємцям різних організаційних форм, у придбанні товарів та продукції, рухомого та нерухомого майна (а.с.28-33).

Судом встановлено, що 01 липня 2012 року між ТОВ "Вікл Рента-Склад" (виконавець) та ПП "Фавор" (замовник) укладено договір на надання послуг № 11, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання .транспортно-експедиційних послуг на період - липень місяць 2012 року (а.с.45-46).

Відповідно до умов договору вартість вказаних послуг за період складала 49 344,00 грн., розрахунок здійснювався у безготівковій формі.

Експедиторські послуги надавались ПП "Фавор" в липні 2012 року по перевезенню хлібобулочних виробів, придбаних позивачем у ТОВ "Кіровоградхліб", до продовольчих магазинів ПП „Фавор", що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с.110-218).

Факт отримання позивачем відповідних транспортно-експедиторських послуг протягом липня 2012 року, підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 31 липня 2012 року №107 на загальну суму 49 344,00 грн. (у тому числі ПДВ -8224,00 грн.) (а.с.47) та відповідним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.48).

Також судом встановлено, що розрахунок ПП "Фавор" за надані послуги, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчить платіжне доручення № 79 від 13 серпня 2012 року (а.с.54).

Також, на підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано реєстр видаткових та податкових накладних (а.с.49-52).

Таким чином, наявність в матеріалах справи: договору, податкової, товарно-транспортних накладних, акту здачі-прийняття робіт, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором поставки.

Надані позивачем документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам з контрагентом підтверджують реальність здійснення господарських операцій та не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють втрату ними сили доказового джерела, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про реальний характер господарських операцій між ПП „Фавор" та ТОВ "Вікл Рента-Склад", а від так і правомірність формування позивачем валових витрат та податку на додану вартість, що дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 4318,00 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за податковим повідомленням-рішенням № 0000110225 та у сумі 4112,00 грн. застосованих за податковим повідомленням-рішенням № 0000100225, що узгоджується з приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України, згідно якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідно до якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та п. 198.3 ст. 198 ПК України, згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції висновків Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.10.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вікл Рента -Склад» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ГОРИЗОНТ ПЛЮС» та з ТОВ «Юридична кампанія» 35» за період 0 01.07.2012 року по 31.07.2012 року», колегія суддів вважає необґрунтованими.

З акту податкової перевірки відповідача вбачається, що єдиною підставою висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є припущення про відсутність реальних операцій (об'єктів оподаткування) за угодами ТОВ «Вікл Рента -Склад» з ТОВ «ГОРИЗОНТ ПЛЮС» та з ТОВ «Юридична кампанія»35» , згідно якої встановлено відсутність господарюючого суб'єкта за юридичною адресою, відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим угоди поставки є нікчемними, відсутність основних засобів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, товарних запасів та трудових ресурсів.

Колегія суддів вважає, що зазначений акт про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Вікл Рента - Склад» не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нікчемність угод, укладених між цим контрагентом та позивачем.

Колегія суддів зазначає, що на жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою. Не перебування контрагента позивача за юридичною адресою станом на початок звірки контрагента позивача (25.10.2012 р.) не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по угодах з ТОВ «Вікл Рента - Склад» у момент їх укладення та виконання, що відбувалося раніше вказаної дати (01.07.2012 р.). До того ж надання транспортно - експедиторських послуг не вимагає від суб'єкта господарювання безумовної наявності виробничого обладнання, а трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно недійсності угоди між позивачем та ТОВ «Вікл Рента - Склад», колегія суддів зауважує, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Законом не передбачено права органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати фіктивними правочини. Стаття 20 Податкового кодексу України, що регулює діяльність органів ДПС, подібних повноважень не надає.

Посилання відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом в судовому порядку визнані недійсними.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу від контрагента позивача до інших контрагентів не підтверджений доказами, тому не свідчить про нереальність здійснених господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентам.

Окремо взяті дані акту податкового органу, складного по контрагенту позивача, не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим, а доказами порушення правил формування податкового кредиту є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів у спростування обставин, встановлених судами обох інстанцій, відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення повністю.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі № 811/1597/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай