Постанова № 37569715, 11.03.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р.Справа № 916/2223/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду змінено згідно із розпорядженням голови суду № 129 від 03.02.1014р.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача:

- Широкобород С.М., довіреність № 74 від 29.05.2013р. (в судових засіданнях від 25.02.04р., 11.03.14р.);

від відповідача:

- Ніколаєва Г.О., довіреність № б/н від 08.04.2013р. (в судових засіданнях від 04.02.2014р., 11.03.2014р.);

- ОСОБА_3., гол. лікар, паспорт серія НОМЕР_1 від 05.10.1998р. (в судовому засіданні від 04.02.2014р., 11.03.2014р.);

від Міністерства охорони здоров'я України: не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ;

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області: - Кравченко Ю.В., довіреність № 8 від 08.01.2014р. (в судовому засіданні від 25.02.2014р.);

- Тафінцева В.В., довіреність № 7 від 08.01.2014р. (в судовому засіданні від 04.02.2014р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Експертне агентство „Укрконсалт"

на рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2013 р.

по справі № 916/2223/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Експертне агентство „Укрконсалт"

до державного закладу „Український медичний центр реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства охорони здоров'я України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про стягнення вартості поліпшень об'єкту нерухомого майна за договором оренди

В С Т А Н О В И В :

20.08.2013р. ТОВ ЕА "Укрконсалт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України про стягнення з останнього вартості поліпшень орендованого майна у розмірі 384 277,60 грн., які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, відповідно до договорів від 01.10.2001р., 26.11.2002р. про оренду нежитлового приміщення загальною площею 48,2 кв.м. та договору від 26.11.2002 року про оренду нежитлового приміщення загальною площею 115,4 кв.м., а також стягнення судового збору у розмірі 7685,55 грн.

В ході розгляду даного спору по суті позивач уточнив найменування відповідача з Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України на Державний заклад «Український медичний центр реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України, оскільки останній зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в результаті перетворення Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України на Державний заклад «Український медичний центр реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України.

Ухвалами господарського суду Одеської області:

- від 04.11.2013 року до участі у справі у якості іншого відповідача було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна по Одеській області, з огляду на те, що договори оренди, укладені між сторонами 26.11.2002 року, які є підставою позовних вимог, були погоджені Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області.

- від 04.12.2013 року до участі у справі залучено Міністерство охорони здоров'я України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

- від 16.12.2013 року на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі в частині вимог до РВ ФДМУ по Одеській області та цією ж датою ухвалою суду 1 інстанції в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі РВ ФДМУ по Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.13р. (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову ТОВ ЕА „Укрконсалтинг" відмовлено з огляду на те, що позивач не довів належними доказами порушення відповідачем його прав та законних інтересів.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами факт збільшення вартості орендованого майна внаслідок проведених робіт по його поліпшенню, оскільки надана позивачем на підтвердження вказаної обставини аудиторська довідка не є таким доказом, вона лише надає аналіз джерел фінансування капітальних витрат здійснених поліпшень орендованого майна і складена виключно для Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації і не повинна використовуватися для будь-яких інших цілей.

За висновком суду 1 інстанції позивачем також не доведено належними доказами і факт надання відповідачем - орендодавцем дозволу на проведення капітального ремонту орендованого майна в сумі, заявленій позивачем до стягнення.

Такий висновок місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що листи, які позивач надав на підтвердження вказаного факту є суперечливими та оформлені неналежним чином, а саме в листі відповідача від 30.12.02 р. №2245/02, копії якого позивач надав у двох екземплярах (т.2. а.с.99,189), дата та номер написані різними почерками, а підпис головного лікаря не засвідчена печаткою закладу. В листах відповідача від 15.11.01 р. №2420/1 (т.2.а.с.104), в листі без номера і дати (т.2 а.с.107), в яких останній нібито надає згоду на проведення капітального ремонту орендованого приміщення площею 48,2 кв.м. та 114,4 кв.м. не вказано суму ремонту.

При прийнятті оскарженого рішення суд 1 інстанції залишив без задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, при цьому погодився із думкою відповідача про те, що відповідно із ст.786 ЦК України позивач дійсно пропустив річний строк позовної давності, встановлений цією статтею для вимог про відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна, який повинен обчислюватися з моменту припинення договорів оренди. Однак, у позові ТОВ ЕА „Консалтинг" відмовлено по суті спору за недоведеністю позовних вимог, оскільки судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ ЕА „Консалтинг" через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції, задовольнити позов, стягнути з ДЗ „Український медцентр" вартість поліпшень орендованого майна у сумі 384277,60 грн. та всі судові витрати, оскільки зазначене рішення є незаконним та необґрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ ЕА „Консалтинг" посилається на те, що суд 1 інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що аудиторська довідка не є належним доказом факту збільшення вартості орендованого майна внаслідок проведених робіт по його поліпшенню, оскільки вказана довідка видана відповідно із „Порядком оцінки орендованого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації", затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 27.02.2004 р. №377. Вказаний Порядок серед підтверджуючих документів про здійсненні орендарем поліпшення включає аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря.

За таких обставин скаржник вважає аудиторську довідку належним доказом на підтвердження вартості здійснених ним поліпшень орендованого майна незважаючи на те, що вона була видана для надання в Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. До того ж в наявних матеріалах справи містяться і інші докази на підтвердження факту поліпшення орендованого майна.

Скаржник також вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо не доведення позивачем факту надання орендодавцем згоди на поліпшення орендованого майна, оскільки чинне законодавство не встановлює форму надання згоди орендодавця на поліпшення орендованого майна, а тому відсутність дати та номерів листів, а також суми кошторису на проведення поліпшень орендованого майна в наданих позивачем листах на підтвердження факту надання згоди орендодавця на поліпшення орендованого майна, не можуть бути підставою для висновку про відсутність такої згоди з боку орендодавця, оскільки вказані листи підписані головним лікарем ДЗ „Український медцентр".

На думку скаржника, якщо у суду 1 інстанції був сумнів щодо справжності вказаних вище листів відповідача, то він міг витребувати оригінали та для перевірки їх достовірності призначити судову експертизу.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судових засіданнях просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

РВ ФДМУ в Одеській області відзив на апеляційну скаргу не надало, але його представник в судовому засіданні також просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду 1 інстанції без змін, підтримавши доводи відповідача на спростування апеляційної скарги.

Міністерство охорони здоров'я України відзив на апеляційну скаргу не надало, його представник в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями та реєстром на відправку рекомендованої пошти з повідомленням, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, про причини неявки не повідомив, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та РВ ФДМУ в Одеській області, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

01.10.2001 р. між Дитячою басейновою лікарнею на водному транспорті та ТОВ ЕА «Укрконсалт» укладено договір оренди, за яким позивачу було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 48,2 кв. м., розташованого на першому поверсі поліклініки для розташування офісних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2, що знаходиться на балансі Дитячої басейнової лікарні на водному транспорті, вартість якого визначена відповідно до звіту про оцінку і станом на 29.09.2001 року становила 44448,00 грн. (т.2, а.с. 126-130)

У зв'язку із реорганізацією (перетворенням) Дитячої басейнової лікарні на водному транспорті (наказ МОЗ України від 18.02.2002 р. №65 - т. 3, а.с. 131) на Медичний центр реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України, 26.11.2002 року між Медичним центром реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України" та ТОВ ЕК "Укрконсалт" укладено 2 договори оренди.

Відповідно до предмету вказаних договорів позивачу було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 48,2 кв. м., розташованого на першому поверсі поліклініки для розташування офісних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2, що знаходиться на балансі Медичного центру реабілітації матері та дитини МОЗ України, вартість якого визначена відповідно до звіту про оцінку і станом на 21.11.2002 року становила 39 350,00 грн. (т. 2, а. с. 109-113), а також окреме індивідуально визначене майно у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 115,4 кв. м., розташованого в підвалі поліклініки для розташування офісних та підсобних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2, що знаходиться на балансі Медичного центру реабілітації матері та дитини МОЗ України, вартість якого визначена відповідно до звіту про оцінку і станом на 21.11.2002 року становила 49 956,00 грн. (т.2 а.с.115-119).

Пунктом 6.3 та пунктом 6.2 вказаних вище 3-х договорів оренди сторони погодили, що Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 7.4 договорів оренди нежитлового приміщення, загальною площею 48,2 кв. м., розташованого на першому поверсі поліклініки для розташування офісних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2 встановлено, що Орендодавеь зобов'язаний відшкодовувати Орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

У договорі оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.11.2002 року на загальну площу 115,4 кв. м., зазначені положення відсутні.

Разом з тим ідентичними пунктами (10.5) договорів сторони визначили, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря. Питання компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов договорів та чинного законодавства.

Згідно приписів ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо Орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою Орендодавця поліпшення майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, Орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених Орендарем без згоди Орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Із змісту вищевказаних пунктів договорів та положень ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" випливає, що зазначеними нормами передбачено обов'язок відшкодування вартості зроблених за згодою орендодавця поліпшень виключно у разі, якщо внаслідок таких поліпшень збільшилась вартість орендованого майна та за наявністю згоди орендодавця на такі поліпшення.

З огляду на вищенаведене, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що предметом доведення по даній справі є факт збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень, при цьому зазначена вартість має бути визначена в установленому законодавством порядку, а також наявність на проведення таких поліпшень згоди орендодавця.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із позовною заявою ТОВ ЕА «Укрконсалтінг» останнє вказує на те, що в період дії 3-х вищезазначених договорів оренди воно за згодою орендодавця здійснило поліпшення орендованого майна на суму 384277,6 грн., а тому просить стягнути вартість цих поліпшень з вказаного вище орендодавця.

В підтвердження здійснених поліпшень орендованого майна на суму 384277,6 грн. позивач надав до суду 1 інстанції аудиторську довідку аудиторської фірми ТОВ «Истина» щодо здійснених позивачем поліпшень при капітальному ремонті орендованого підвального приміщення і першого поверху загальною площею 169,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 7, вулиці Маріїнської, 2 а, на загальну суму 384277,6 грн.

Як вбачається з вказаної аудиторської довідки вона ґрунтується на конкретних первинних документах, які підтверджують факт виконання позивачем робіт по поліпшенню орендованих приміщень.

Крім того, в підтвердження здійснення поліпшень орендованих приміщень позивач також надав договори підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, кошторисну документацію, акти виконаних робіт, платіжні документи на оплату позивачем виконаних ремонтно-будівельних робіт підрядникам на загальну суму 384277,6 грн. (т. 1 а. с. 43-44,50-250, т. 2 а. с. 1-29, 32-81, а. с. 192-228, 237-250, т. 3 а. с. 1-78), які стали підставою для надання аудиторською фірмою довідки щодо здійснених позивачем поліпшень при капітальному ремонті орендованого підвального приміщення і першого поверху загальною площею 169,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 7, вулиці Маріїнської, 2 а, на загальну суму 384277,6 грн.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не довів належними доказами факт виконання поліпшень орендованого майна на суму 384277,6 грн.

Крім того, судова колегія також вважає, що суд 1 інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту погодження відповідачем здійснених ТОВ ЕА «Укрконсалт» поліпшень орендованого майна, оскільки такий висновок місцевого господарського суду ґрунтується лише на критичному аналізі листів, наданих представником позивача.

В той же час, як вбачається з наявних матеріалів справи, в ній на час прийняття судом 1 інстанції містилися зведені кошториси від 02.11.2001 р.(т.2 а.с.192-194), 10.12.02 р.(т.2 а.с.237-239), 10.05.05 р.(т.1 а.с.159-160) будівельних робіт по поліпшенню позивачем орендованого майна, на яких містяться відтиски печатки Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями, що посвічує на двох перших кошторисах від 02.11.2001 р. та від 10.12.02 р. підписи головного лікаря Дитячої басейнової лікарні на водному транспорті, а на кошторисі від 10.05.05 р. підпис головного лікаря Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями, який погоджував ці кошториси.

Однак, суд 1 інстанції не надав будь-якої оцінки вказаним зведеним кошторисам, які погоджені головним лікарем відповідача - ОСОБА_3.

В апеляційному суді представник відповідача пояснив, що на вказаних вище зведених кошторисах, а також на листах позивача, які надані позивачем в підтвердження погодження вартості будівельних робіт по поліпшенню орендованого майна, містяться підписи головного лікаря, що виконані невідомою особою, особисто головний лікар ОСОБА_3. а ні листи, а ні зведені кошториси не погоджував і свого підпису на цих документах не виконував. Крім того, представник відповідача зазначила на те, що на зведеному кошторисі від 02.11.2001 р. підпис головного лікаря Дитячої басейнової лікарні на водному транспорті засвідчені печаткою Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України, якого на той час не існувало.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія при розгляді апеляційної скарги ТОВ ЕА «Укрконсалт» визнала явку головного лікаря ОСОБА_4 в судове засідання обов'язковою для того, щоб останній надав експериментальні зразки підписів та рукописного тексту для призначення судової почеркознавчої експертизи та встановлення ким виконано рукописні тексти на зведених кошторисах від 02.11.2001 р.(т.2 а.с.192-194), 10.12.02 р.(т.2 а.с.237-239), 10.05.05 р.(т.1 а.с.159-160) та підписи ОСОБА_3, якими погоджено зведені кошториси.

В судовому засіданні від 11.03.14 р. головний лікар ДЗ „Український медцентр" ознайомившись із оригіналами 3-х зведених кошторисів пояснив, що рукописні тексти про погодження цих кошторисів виконані невідомою йому особою, однак підписи на цих погодженнях виконані ним - ОСОБА_3

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що всі 3 зведених кошториси на загальну суму 381532 грн. погоджені відповідачем. Той факт, що рукописні тексти про погодження цих кошторисів виконані не самим ОСОБА_3 не може бути належним доказом відсутності такого погодження, оскільки доказом погодження 3-х зведених кошторисів є саме підпис ОСОБА_3, яким засвідчено зміст вказаних текстів, а не особу, яка виконала рукописні тексти про погодження зведених кошторисів.

Доводи представника відповідача та головного лікаря ДЗ „Український медцентр" про те, що погодження на зведеному кошторисі від 02.11.2001 р. засвідчено печаткою Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України, якого на той час не існувало не є належним доказом такого погодження, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідач не довів належними доказами той факт, що вказане погодження із підписом ОСОБА_3 засвідчене печаткою Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями, не могло бути здійснено ОСОБА_3 після дати складання вказаного зведеного кошторису, коли печатка Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України вже існувала.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що позивач довів належними доказами факт погодження відповідачем поліпшень орендованого майна на загальну суму 381532 грн.

Відповідно до приписів ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Згідно з п.п. 1 п.3 ст.776 ЦК України, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Відповідно до п.3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Згідно з п.1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону.

Згідно з п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуючи вищенаведені положення ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ЦК України та умови договорів оренди від 01.10.2001 р., від 26.11.2002 р. судова колегія вважає, що право ТОВ ЕА «Укрконсалт» в частині стягнення вартості поліпшень орендованого майна у сумі 381532 грн., які були погоджені відповідачем, є порушеним, однак воно не підлягає захисту в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 786 ЦК України до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору.

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди від 01.10.2001 р. між Дитячою басейновою лікарнею на водному транспорті та ТОВ ЕК «Укрконсалт» припинив свою дію 26.11.2002 р. у зв'язку із укладанням між Медичним центром реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України" та ТОВ ЕА "Укрконсалт" договору оренди нежитлового приміщення, загальною площею 48,2 кв. м., розташованого на першому поверсі поліклініки для розташування офісних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2.

Договори ж оренди нежитлових приміщень площею 48,2 кв. м., розташованого на першому поверсі поліклініки для розташування офісних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2 та площею 115,4 кв. м., розташованого в підвалі поліклініки для розташування офісних та підсобних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2, які укладені 26.11.2002 р. припинили свою дію 04.08.2006 р. у зв'язку із укладанням між ТОВ ЕА «Укрконсалт» (орендар) та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (орендодавець) договору оренди від 04.08.2006 р. на ті ж самі приміщення, які орендувалися ТОВ ЕА «Укрконсалт» у Медичного центру реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України".

Таким чином, перебіг строку позовної давності щодо стягнення вартості поліпшень орендованих позивачем нежитлових приміщень площею 48,2 кв. м. та 115,4 кв. м. починається з 04.08.2006 р., тобто з моменту припинення договорів оренди вказаних приміщень і закінчується 06.08.2007 р., оскільки 04.08.2007 р. є неробочим днем.

При цьому слід зазначити, що строк позовної давності щодо вказаних позовних вимог ТОВ ЕА «Укрконсалт» закінчився задовго до того, як позивач 27.04.2010 р. уклав із Управлінням Одеської міської ради з майнових відносин договір купівлі-продажу орендованих раніше позивачем у Медичного центру реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України" нежитлових приміщень (т.3 а.с.103-105).

За таких обставин судова колегія не приймає до уваги доводи ТОВ ЕА «Укрконсалт» про те, що перебіг строку позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог починається з моменту коли позивач довідався про порушення свого права, а саме: з моменту визнання договору купівлі-продажу від 27.04.2010 р., оскільки це суперечить положенням ч.2 ст.786 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач звернувся до господарського суду із даним позовом 20.08.13 р. судова колегія дійшла висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності та в наявних матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку. Як зазначалося вище, строк позовної давності щодо заявлених позивачем вимог сплинув 06.08.2007 р., тобто задовго до того як він уклав договір купівлі-продажу орендованого ним майна, який в подальшому у встановленому законом порядку було визнано недійсним рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2012 р. залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 09.10.12 р. та Вищого господарського суду України від 12.02.13 р.(т.3 а.с.106-112), а тому йому ніщо не заважало своєчасно звернутися із даним позовом.

Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В наявних матеріалах справи містяться заперечення ДЗ «Український медцентр» т.3 (.а.с.187-188), в яких останній зазначає на порушення позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, а в протоколі судового засідання від 16.12.13 р. зафіксовано клопотання представника ДЗ «Український медцентр» про застосування строку позовної давності (т.3 а.с.195-197).

Відповідно із п. 2.2 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що відносно позовних вимог ТОВ ЕА «Укрконсалт» в частині стягнення з ДЗ «Український медцентр» вартості поліпшень орендованого майна у розмірі 381532 грн., які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності, оскільки позивач довів належними доказами факт порушення його права щодо вказаних позовних вимог.

В той же час позовні вимоги ТОВ ЕА «Укрконсалт» в частині стягнення з ДЗ «Український медцентр» вартості поліпшень орендованого майна у розмірі 2745,6 грн. (384277,6 грн. - 381532 грн. = 2745,6 грн.) слід відмовити у зв'язку із недоведеністю факту надання відповідачем дозволу на здійснення поліпшень орендованого майна на вказану суму.

З огляду на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ТОВ ЕА «Укрконсалт» без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 16.12.13 р. - без змін, оскільки по суті воно є вірним.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Експертне агентство „Укрконсалт" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 16.12.13 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 12.03.2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Гладишева Т.Я.