Рішення № 37569614, 05.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24565/13 05.03.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

Про стягнення 1 525,13 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Пацюрківська І.О. - дов. № 10 від 02.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 1 525,13 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.11.2012 р. у м. Житомирі на перехресті вулиці В.Бердичівська та вулиці І.Франка о 09 год. 30 хв. за участю транспортного засобу «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, під керуванням Боровської Юлії Олександрівни, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», та транспортного засобу «Фольцваген Пасат», державний номер АМ6977АН, що належить Маслюковському А.П., під його керуванням.

Ухвалою суду від 20.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/24565/13 та призначено її розгляд на 05.02.2014 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 05.02.2014 р. від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2014 р. подав суду клопотання про направлення запиту до МТСБУ для отримання інформації щодо наявності полісу страхування № АВ/0801130, виданого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідно до якого застрахована цивільно-правова відповідальність Маслюковського Анатолія Петровича, у зв'язку з чим заявив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ст. 38 господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва дійшов висновку про недостатність поданих позивачем документів для прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим визнав за необхідне витребувати необхідні докази.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольняє з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 910/24565/13 спливає 18.02.2014 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2014 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.12.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 25.12.2013 р. ухвали про порушення провадження у справі, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 05.02.2014 р. розгляд справи було відкладено до 05.03.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та для здійснення судового запиту до МТСБУ для витребування інформації.

Через відділ діловодства суду 17.02.2014 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, яка долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.03.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 05.03.2014 р. повторно не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.02.2014 р., яке підтверджує отримання відповідачем 1.02.2014 р. ухвали про відкладення розгляду справи, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Представник позивача на запитання суду про можливість розгляду справи без участі представника відповідача заперечень не навів та повідомив, що ним подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті.

У судовому засіданні 05.03.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 р. у м. Житомирі на перехресті вулиці В.Бердичівська та вулиці І.Франка о 09 год. 30 хв. за участю транспортного засобу «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, під керуванням Боровської Юлії Олександрівни, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», та транспортного засобу «Фольцваген Пасат», державний номер АМ6977АН, що належить Маслюковському А.П., під його керуванням, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Маслюковський А.П., керуючи транспортним засобом «Фольцваген Пасат», державний номер АМ6977АН, не дотримався безпечного інтервалу дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить первинна довідка ДАІ, довідка № 9099901 про дорожньо-транспортну пригоду та постанова Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2012 р. в адміністративній справі № 3-4676/12, відповідно до якої Маслюковського А.П. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2012 р. в адміністративній справі № 3-4676/12, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винним Маслюковського А.П. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МСД Україна» (страхувальник) було укладено Поліс № 250544600.12 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 27.06.2012 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, перелік яких наведено в Додатку до вказаного договору, серед яких є транспортний засіб «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС.

Вигодонабувачем за вказаним Полісом № 250544600.12 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 27.06.2012 р. визначено ТОВ «Перша лізингова компанія».

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

22.11.2012 р. ФОП Землюком В.В. (кваліфікаційне свідоцтво судового експерта-автотоварознавця № 1282) було здійснено фотофіксацію транспортного засобу «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, та складено протокол огляду вказаного колісного ТЗ з описом пошкоджених частин.

26.11.2012 р. ФОП Землюком В.В. було здійснено розрахунок за ліцензійною програмою AUDATEX, яка відповідає чинному законодавству України, та визначена вартість ремонту автомобіля «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, у розмірі 3 743,23 грн., на підставі чого було складено висновок № 531 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 01.04.2013 р. та рахунку № ФЖ-К-0089 від 25.01.2013 р., виставленого Філією «Житомирська» ТОВ «Франс Автомотів» на суму 2 025,13 грн. (разом з ПДВ), Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 70934 від 02.04.2013 р. транспортного засобу «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, та встановлена сума страхового відшкодування у розмірі 2 025,13 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за Полісом № 250544600.12 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 27.06.2012 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 4579 від 18.04.2013 р. 2 025,13 грн. страхового відшкодування ТОВ «МСД Україна» на рахунок ТОВ «Франм Автомотів».

Враховуючи те, що у постанові Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2012 р. в адміністративній справі № 3-4676/12 встановлено, що з вини Маслюковського А.П., який керував автомобілем «Фольцваген Пасат», державний номер АМ6977АН, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на підставі Полісу № 250544600.12 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 27.06.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.11.2012 р. в м. Житомирі на перехресті вулиць В. Бердичівська та І. Франка виплачено страхове відшкодування ТОВ «МСД Україна» - страхувальника автомобіля «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Фольцваген Пасат», державний номер АМ6977АН, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 1 525,13 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.11.2012 р. у м. Житомирі на перехресті вулиці В.Бердичівська та вулиці І.Франка о 09 год. 30 хв. за участю транспортного засобу «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, під керуванням Боровської Юлії Олександрівни, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», та транспортного засобу «Фольцваген Пасат», державний номер АМ6977АН, що належить Маслюковському А.П., під його керуванням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Фольцваген Пасат», державний номер АМ6977АН, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Через відділ діловодства суду 17.02.2014 р. від МТСБУ надійшла відповідь на запит суду щодо надання інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, відповідно до якої Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0801130 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 500,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 1 525,13 грн. (вих. № 1/11-09-13 від 11.09.2013 р.) за полісом № АВ/0801130.

Однак станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідач вказану суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» щодо стягнення 1 525,13 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.11.2012 р. у м. Житомирі на перехресті вулиці В.Бердичівська та вулиці І.Франка о 09 год. 30 хв. за участю транспортного засобу «Шкода Октавія», державний номер АА1965МС, під керуванням Боровської Юлії Олександрівни, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», та транспортного засобу «Фольцваген Пасат», державний номер АМ6977АН, що належить Маслюковському А.П., під його керуванням.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602) 1 525 (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. 13 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 11.03.2014 р.

Суддя І.О. Гавриловська