Ухвала суду № 37567648, 25.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.Справа № 816/6665/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6665/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика" Рошен"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20 листопада 2013 року, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року №0004962202/144, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 44 333,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 31 липня 2013 №0004962202/144.

Стягнено з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний номер 38742715) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" (ідентифікаційний код 00382191) витрати зі сплати судового збору в розмірі 172,05 грн (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій, а висновок Кременчуцької ОДПІ про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Наяда Україна", а також про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 44333,00 грн за травень 2012 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 44333,00 грн за червень 2012 року неправомірним. У зв"язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0004962202/144 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" зареєстроване Кременчуцькою міською радою народних депутатів як юридична особа 20.04.1998, з 14.05.1998 перебуває на обліку платника податків та з 02.03.2011 є платником ПДВ.

Видом діяльності ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" є виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

Державними податковими ревізорами-інспекторами у період з 04.07.2013 по 10.07.2013 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ №15228/10/22.1-14 від 05.06.2013.

У ході перевірки встановлено завищення ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 44333,00 грн за травень 2012 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 44333,00 грн за червень 2012 року, чим порушено вимоги пункту 44.1. статті 44, пунктів 198.3, 198.4., 198.6. статті 198, пунктів 201.1, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України /арк. с. 31/.

Також, перевіркою встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" з ТОВ "Наяда Україна" при придбанні та продажу товарів (послуг) /арк. с. 28/.

За результатами перевірки складено акт №1369/15.2/33910242 (далі - акт перевірки) /арк. с. 17-25/.

31 липня 2013 року на підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004962202/144, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 44 333,00 грн /арк. с. 7/.

В зв"язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 44333,00 грн стали господарські операції позивача з ТОВ "Наяда Україна".

10 травня 2012 року між позивачем та ТОВ "Наяда Україна" укладено договір №10-0512БВ (далі - Догорів) за умовами якого останній зобов'язувся ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" здійснити поставку та монтаж туалетних і душових перегородок (далі - товар) на об'єктах позивача /арк. с. 56-59/.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, в вартість товару Договору включено вартість товару, його доставка та монтаж.

Згідно з пунктом 3.2. Договору поставку та монтаж товару здійснює ТОВ "Наяда Україна".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Наяда Україна" зареєстрована у якості суб'єкта господарювання Печерською районною у місті Києві державної адміністрації 06.11.2008. Видами господарської діяльності ТОВ "Наяда Україна" є виробництво будівельних металевих конструкцій, монтаж та встановлення збірних конструкцій, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, діяльності у сфері інжинірингу, інші види оптової торгівлі /арк. с. 98, 99/.

30.07.2012 між позивачем та ТОВ "Наяда Україна" укладено додаткову угоду №1 про збільшення об'єму робіт та вартості товару.

На підтвердження факту реальності господарських операцій з вищевказаним контрагентом позивач надав договір, специфікацію, прибуткову накладну, акт здачі-прийняття робіт, рахунок, податкову накладну, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, картку по рахункам 63.1, 68.1, 36.1, 37.1, картку субконто, журнал ордерів і відомість по рахунку 63.1. розрахунки з вітчизняними постачальниками, витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних, витяг з журналу видачі тимчасових перепусток /арк. с. 35-49, 56-65/.

На підставі господарських операцій з ТОВ "Наяда Україна" позивачем сформовано податковий кредит на суму 44333,00 грн.

Також, судом встановлено, що фактично ТОВ "Наяда Україна" виконало Договір на суму 44333,00 грн. Відповідно до листа ТОВ "Наяда Україна" №640 від 26.09.2012, товариство звернулось до позивача з проханням розірвати Договір №10-0512БВ від 10.05.2012 та прийняти фактично виконані роботи і провести взаєморозрахунки у зв'язку з проведенням реорганізації ТОВ "Наяда Україна" з 01.10.2012 /арк. с. 66/. У зв'язку із зазначеними обставинами зобов'язання за додатковою угодою №1 від 30.07.2012 ТОВ "Наяда Україна" не виконувались, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.09.2012 між позивачем та ТОВ "Наяда Україна" складено на суму 221 667, 67 грн (ПДВ 44333, 33 грн).

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних щодо поставки товару спростовуються листом ТОВ "Наяда Україна" № 603 від 27.07.2012, згідно якого технологічний процес монтажу товару складається з поетапного завозу обладнання для монтажу, комплектуючих, які транспортуються для встановлення товару та передаються в межах балансу ТОВ "Наяд Україна" його відповідним співробітника за місцем монтажу (внутрішнє переміщення), а отже сама поставка товару не може оформлюватися товарно-транспортними накладними, а товар передається за звичайною видатковою накладною з супутнім актом на роботи /арк. с. 34/.

Також, колегія суддів, не бере до уваги посилання органу податкової служби на відсутність сертифікатів з огляду на те, що відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" даний товар за Договором не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи відповідають положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій з ТОВ "Наяда Україна".

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Наяда Україна", колегія суддів зазначає, що Цивільним законодавством визначено презумпцію правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Наяда Україна" правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Таким чином, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Аналіз свідчить, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення від 31.07.2013р. №0004962202/144 підлягає скасуванню, а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6665/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бондар В.О.Судді Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 03.03.2014 р.