Ухвала суду № 37567337, 12.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року справа №812/139/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Яковенка М.М.,

суддів Ханової Р.Ф., Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Єгоровій К.М.

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року про відмову у відкритті адміністративного провадження у справі № 812/139/14 за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Звертаючись з позовом 11 січня 2014 року до суду позивач просив:

- визнати причини пропуску строку звернення до Луганського окружного адміністративного суду з оскарження постанови від 14 січня 2013 року поважним та поновити його;

- визнати протиправними дії ВДВС Алчевського МУЮ щодо винесення постанови від 14 січня 2013 року про накладення арешту на автомобілі NISSAN MAXIMA, 2005 року випуску, та ГАЗ 3302, що належить ОСОБА_2, та про заборону відчуження будь-якого майна, що йому належить та скасувати зазначену постанову;

- визнати причини пропуску строку звернення до Луганського окружного адміністративного суду з оскарження постанови від 25 жовтня 2012 року поважним та поновити його;

- визнати протиправними дії ВДВС Алчевського МУЮ щодо винесення постанови № 34907865 від 25 жовтня 2012 року про стягнення виконавчого збору з позивача та скасувати зазначену постанову;

- визнати протиправними дії ВДВС Алчевського МУЮ щодо винесення постанови 41381560 від 27.12.2013 року про відкриття виконавчого провадження;

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі №812/139/14, в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ВДВС Алчевського міського управління юстиції щодо визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34907865 від 14.01.2013 року відмовлено у відкритті адміністративного провадження, у зв'язку із неналежністю їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.81-82). Апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції про підвідомчість цих вимог до цивільної юрисдикції, суперечить п.1 ч.2 ст.17 КАС України. Позивач зазначає, що постанова про накладання арешту на майно та заборону його відчуження, яку він оскаржує, є наслідком забезпечення виконання постанови про стягнення виконавчого збору, а не виконання судового рішення по цивільній справі.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи. Колегія суддів зазначає, що неявка в судове засідання сторони відповідача для розгляду процесуального питання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Про розгляд справи у відсутність представника відповідача не заперечував позивач.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст..17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

П.1 ч.2 ст.17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виходячи із змісту вимог статті, складова, що визначає процесуальну можливість розгляду в порядку адміністративного провадження, це наявність бути учасником виконавчого провадження, та відсутність законодавчого врегулювання питання щодо іншого порядку судового оскарження.

Як встановлено матеріалами справи, позивач є учасником виконавчого провадження ВП №34907865, в якості боржника.

Згідно із ст. 383 Цивільно-процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 статті 384 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Крім того, частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як вбачається із змісту спірної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 січня 2013 року, державним виконавцем постанова прийнята саме, внаслідок примусового виконання виконавчого листа № 2-2669/11 року виданого 29.09.2011 року Алчевським міським судом Луганської області по цивільній справі, по стягненню солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» кредитну заборгованість у сумі 1 136573, 37 грн. та судових витрат в розмірі 1820 грн.

Доводи апелянта, що постанова про накладання арешту на майно та заборону його відчуження, є наслідком забезпечення виконання постанови про стягнення виконавчого збору, а не виконання судового рішення по цивільній справі є безпідставними, та такими, що спростовуються змістом самої постанови. При чому, колегія суддів зазначає, що спірна постанова від 14.01.2013 року не могла була бути наслідком прийнятої постанови про стягнення виконавчого збору від 25.10.2012 року, тому як виконавче провадження по стягненню цього виконавчого збору відкрите лише 27.12.2013 року.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та виходячи із системного аналізу наведених правових норм, що регулюють питання юрисдикційної визначеності щодо порядку судового оскарження та розгляду спору з приводу оскарження рішення, дій державного виконавця під час виконання судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті адміністративного провадження, в частині заявлених вимог про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34907865 від 14.01.2013 року, у зв'язку із неналежністю їх розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такі вимоги підлягають розгляду за правилами цивільно-процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року про відмову у відкритті адміністративного провадження у справі № 812/139/14 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12 березня 2014 року. У повному обсязі складена 13 березня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів : М.М. Яковенко

Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар