Ухвала суду № 37566516, 25.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.Справа № 816/6366/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ "АМПЕР" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. по справі № 816/6366/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ "АМПЕР"

до Державної екологічної інспекції у Полтавській області , Міністерства екології та природних ресурсів України

про скасування пункту припису, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер", звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просив скасувати пункт 2 припису Держекоінспекції у Полтавській області №06-21-110 від 10.07.2013 року, визнати протиправною бездіяльності Міністерства екології та природних ресурсів України, зобов'язати Міністерства екології та природних ресурсів України надати Товариству з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" дозволи на розміщення та погодження проектів лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів у 2013 та 2014 роках.

29 листопада 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, Міністерства екології та природних ресурсів України про скасування пункту припису, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неправомірність висновку суду першої інстанції про те, що заяву про одержання дозволу на розміщення відходів та проект лімітів позивачем було надано до неналежного органу.

Крім того, вказує, що пропуск позивачем 10-ти денного строку на усунення недоліків, визначених у листі Мінприроди від 08.06.2012 року №473/07/5-7 не можуть бути підставою для відмови у позові.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АВМ Ампер" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30484951 (а.с. 46).

У квітні 2013 року Держекоінспекцією у Полтавській області проведено планову перевірку дотримання ТОВ "АВМ Ампер" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Під час перевірки позивачем надано інформацію, відповідно до якої в ході ведення господарської діяльності протягом 2013 року утворилися відходи І та ІІ класу небезпеки: 207 шт. ламп люмінесцентних відпрацьованих, 0,029 т відпрацьованих маслофільтрів, 0,1 т матеріалів обтиральних, забруднених нафтопродуктами, що зберігаються на території підприємства.

Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 16 квітня 2013 року залишаються розміщеними на території підприємства небезпечні відходи - лампи люмінесцентні, відпрацьовані масла та масла моторні, утворені у 2012 році та утилізацію яких мало бути проведено на підставі дозволу і ліміту на утворення та розміщення відходів на 2012 рік.

За результатами перевірки складено акт від 22 квітня 2013 року №234/01-01-14, у якому, окрім іншого, відображено факт відсутності у позивача дозволу і ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено припис від 29 квітня 2013 року №06-21-48, пунктом 5 якого позивача зобов'язано в строк до 15 червня 2013 року отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки.

У період з 02 жовтня 2013 року по 03 жовтня 2013 року Держекоінспекцією у Полтавській області проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ "АВМ Ампер" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, в ході якої встановлено, що позивачем вимоги пункту 5 припису від 29 квітня 2013 року №06-21-48 не виконано, порушення вимог природоохоронного законодавства не усунуто, дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення і розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки не отримано.

З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено припис від 07 жовтня 2013 року №06-21-110, пунктом 2 якого зобов'язано позивача в строк до 15 листопада 2013 року отримати дозвіл та ліміти на утворення і розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки на ТОВ "АВМ Ампер" (а.с. 8-9).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що припис Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 07 жовтня 2013 року №06-21-110 винесений відповідачем в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовищ відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 (далі - Положення) є Держава екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.

Відповідно до підп. "м" п. 2 ч. 4 Положення, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами.

Відповідно до п. 7 Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначено Законом України "Про відходи" від 5 березня 1998року №187/98-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Частиною 4 статті 33 Закону України "Про відходи" передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відходи" зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення чи здійснення інших операцій з відходами; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації; операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів приходить до висновку, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів, не є обов'язковим для всіх без виключення суб'єктів господарювання, оскільки, їм передує обов'язок суб'єктів владних повноважень - як місцевих державних адміністрацій, так і органів Мінекоресурсів, вчиняти певні дії, а саме, визначити перелік суб'єктів, які мають отримати ліміти, визначити спеціальні місця для розміщення відходів, та надіслати відповідні повідомлення таким суб'єктам тощо.

Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі небезпечних, на території України визначено Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1218 (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 наведеного Порядку визначено, що розгляд заяв, проектів лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів, погодження таких проектів лімітів, видачу дозволів на розміщення небезпечних відходів здійснює Мінприроди відповідно до цього Порядку.

Водночас, згідно з пунктом 12 зазначеного Порядку власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

Крім того, пунктом 16 згаданого Порядку передбачено, що проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються органами Мінекоресурсів на місцях, які погоджують або відхиляють їх протягом двох тижнів.

Тобто, в силу вказаних положень Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, заява про одержання дозволу на розміщення відходів та проект лімітів має подаватися до органів Мінекоресурсів на місцях.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, відповідні заяви позивачем надіслано безпосередньо до Мінекоресурсів.

Пунктом 13 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів визначено, що органи Мінекоресурсів на місцях розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів.

Абзацом 2 пункту 16 вказаного Порядку визначено, що у разі відхилення проекту ліміту власникові відходів надсилається лист з викладенням причин відхилення та встановлюється термін повторного розгляду.

Відповідно до п.10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України, місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Пунктом 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів передбачено, що органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Згідно положень п.12 Порядку власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

Як вбачається з матеріалів справи, до Мінекоресурсів 25 травня 2012 року надійшли заяви ТОВ "АВМ Ампер" про видачу дозволу на розміщення небезпечних відходів на 2013 рік та про погодження проектів лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів на 2013 рік (а.с. 74-75).

Листом від 08 червня 2012 року вих. №473/07/5-7 Мінекоресурсів, за результатами опрацювання вищезазначеної заяв ТОВ "АВМ Ампер", повідомило позивача про виявлені недоліки, у зв'язку з чим, заявнику надано 10-денний термін для їх виправлення (а.с. 76).

Вказаний лист позивачем отримано 15 червня 2012 року, що підтверджується відміткою на вхідному штампі (а.с.24).

Заяву про усунення недоліків, наведених у листі Мінекоресурсів від 08 червня 2012 року вих. №473/07/5-7, ТОВ "АВМ Ампер" підготовлено 03 липня 2012 року та отримано Міністерством екології та природних ресурсів України 12 липня 2012 року, що підтверджується даними на вхідному штампі (а.с. 77).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем порушено встановлений Мінекоресурсів 10-ти денний строк для усунення недоліків.

У відповідності до приписів пункту 20 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, відповідно до якого відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Отже, відповідальність за незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів законодавцем покладено саме на власника таких відходів, тобто, позивача.

Враховуючи той факт, що заяву про одержання дозволу на розміщення відходів та проект лімітів позивачем подано до неналежного органу, а також те, що ТОВ "АВМ Ампер" пропущено строк, наданий відповідачем-2 для усунення недоліків вказаних вище заяв, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях відповідача-2 відсутні ознаки протиправної бездіяльності щодо невидачі вказаних вище дозвільних документів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем-1 ще у квітні 2013 року було проведено планову перевірку дотримання ТОВ "АВМ Ампер" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої виявлено факт відсутності у позивача дозволу і ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік, у зв'язку з чим підприємство зобов'язано в строк до 15 червня 2013 року отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки.

Припис Держекоінспекції у Полтавській області від 29 квітня 2013 року №06-21-48 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 13 травня 2013 року №06-22-91 позивачем у встановленому законом порядку не оскаржено.

А ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції позивачем на надано доказів щодо неотримання вказаних дозвільних документів у зв'язку із наявним зволіканням з боку Мінекоресурсів позивачем не надано, не поінформовано Держекоінспекцію у Полтавській області про неможливість виконання вимог припису від 29 квітня 2013 року №06-21-48 у спірній частині у зв'язку з ймовірною безпідставною невидачею дозвільних документів з вини Міністерства екології та природних ресурсів України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припис Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 07 жовтня 2013 року №06-21-110 винесений відповідачем в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.12 Порядку Мінприроди України розглядає та погоджує проект ліміту та видає дозвіл на розміщення відходів на один рік, а не на декілька років.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ "АМПЕР" є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ "АМПЕР" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. по справі № 816/6366/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.