Ухвала суду № 37566492, 04.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р.Справа № 820/12273/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Шителя С.О., представника відповідача Токаренко Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2014р. по справі № 820/12273/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердісп-ЛКБ"

до Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтердісп-ЛКБ", звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 12 від 27.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" з податку на додану вартість на 34691,8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8672,95 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 13 від 27.11.2013 року збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" зі сплати ввізного мита на суму 4530,38 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1132,6 грн.

17 січня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердісп - ЛКБ" до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 12 від 27.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" з податку на додану вартість на 34691,8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8672,95 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 13 від 27.11.2013 року збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" зі сплати ввізного мита на суму 4530,38 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1132,6 грн.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 264, 257, 278, 335, 336 Митного кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Фахівцями Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердісп-ЛБК».

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 10/2013/20-40/34860140 від 18.11.2013 року, яким встановлено порушення позивачем норм Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф», Основних правил інтерпретації класифікації товарів в результаті чого на підставі ч. 187.8 ст. 187, ч. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивачем було занижено податкові зобов'язання на суму 45477,49грн., у тому числі мита у розмірі 9743,14грн., податку на додану вартість - 35734,49грн.

На підставі Акту перевірки № 10/2013/20-40/34860140 від 18.11.2013 року органом доходів і зборів були винесені податкові повідомлення-рішення № 12 від 27.11.2013 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на до додану вартість у розмірі 43364,75грн. з яких 34691,80 грн. за основним платежем, 8672,95 за штрафними (фінансовими) санкціями та № 13 від 27.11.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 5662,92грн., з яких 4530,38грн. за основним платежем, 1132,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до приписів ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 8 ст. 58 Митного кодексу України термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з підпунктом в п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Положеннями п. 5 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД відповідно до Додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.01 який діяв на час виникнення спірних правовідносин, на додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила: (a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості; (b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов'язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було ввезено на митну територію України диоксид титану рутильної форми, відповідно до Контракту № 270313 від 27.03.13, укладеному з компанією Tioxide Europe Limited (Великобританія), за ВМД № 807100000/2013/022989 від 23.05.13, № 807100000/2013/022555 від 22.05.13, № 807100000/2013/022588 від 22.05.13.

Крім того, позивачем було імпортовано SpolaronAES242/70, FlavolKDA, Alfonal KD, відповідно до Договору поставки № UKR200313-1 від 20.03.13 (Чеська республіка), за ВМД № 807100000/2013/028763 від 19.06.13, № 807100000/2013/026876 від 11.06.13.

Також, позивачем було ввезено на митну територію України хлорований поліетилен СМ3610 та СРЕ135А, відповідно до Контракту № 160312 від 16.03.12, укладеному з Hangzhou Keli Chemical Co (Китай), за ВМД № 807100000/2012/453167 від 29.11.12, № 807100000/2013/010687 від 20.03.13, № 807100000/2012/418875 від 17.05.12.

Крім того, позивачем було імпортовано на митну територію України фталоцианинові пігменти, відповідно до Контракту № 200710 від 20.07.2010р., укладеному з Ramdev Chemical Industries (Індія), за ВМД № 807100000/2013/000481 від 09.01.13, № 807100000/2013/030428 від 27.06.13.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем також було поставлено на митну територію України похідна гідроксил аміну, відповідно до Контракту № 250111 від 25.01.11, укладеному з Honewell Resins&Chemicals LLC (USA), за ВМД № 807100000/2013/023606 від 27.05.13; а також воски поліетиленові відповідно до Рамкової угоди від 24.11.08, укладеній з Honeywell Belgium NV (Бельгія), за ВМД № 807100000/2012/455354 від 11.12.12, № 807100000/2012/411942.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, заявлена митна вартість вказаних товарів була підтверджена органом доходів і зборів в момент митного оформлення та митного контролю вказаного товару, вказаний товар було випущено у вільний обіг.

Відповідно до вищезазначених ВМД та копій інвойсів та копій платіжних доручень, позивачем митна вартість імпортованих товарів була задекларована у повній відповідності до фактично сплаченої вартості товарів. При цьому, вартість упаковки та упаковочного матеріалу була включена всіма, вказаними вище постачальниками до вартості товару, що постачався, відповідно до умов укладених договорів, та без вказаної упаковки товар постачатися не міг.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що, виходячи з калькуляцій вартості, наданих виробниками товарів, що ввозилися позивачем на митну територію України, відповідно до вказаних вище ВМД, вбачається що вартість товарів включала в себе вартість пакувальних матеріалів.

Таким чином, позивачем було правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства, визначено митну вартість товарів, які переміщувалися за вказаними вище ВМД № 807100000/2013/022989 від 23.05.13, № 807100000/2013/022555 від 22.05.13, № 807100000/2013/022588 від 22.05.13, № 807100000/2013/028763 від 19.06.13, № 807100000/2013/026876 від 11.06.13, № 807100000/2012/453167 від 29.11.12, № 807100000/2013/010687 від 20.03.13, № 807100000/2012/418875 від 17.05.12, № 807100000/2013/000481 від 09.01.13, № 807100000/2013/030428 від 27.06.13, № 807100000/2013/023606 від 27.05.13, № 807100000/2012/455354 від 11.12.12, № 807100000/2012/411942, та відповідно у повному обсязі сплачено правильно обраховані ПДВ та ввізне мито.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтердісп-ЛКБ" було імпортовано специфічні товари, які були упаковані в тару, що становила одне ціле з товаром, а товар, що постачався не можна віднести до жодного з видів товарів, які передбачені п. 5а, лише для цілей якого встановлено правило п. 5б. п. 5 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД відповідно до Додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.01 який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно, вказані норми не розповсюджуються на товар, який ввозився позивачем на митну територію України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає про необґрунтованість та безпідставність висновку податкового органу щодо порушення позивачем норм Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф», Основних правил інтерпретації класифікації товарів в результаті чого на підставі ч. 187.8 ст. 187, ч. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивачем було занижено податкові зобов'язання на суму 45477,49грн., у тому числі мита у розмірі 9743,14грн., податку на додану вартість - 35734,49грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердісп-ЛКБ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 12 від 27.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" з податку на додану вартість на 34691,8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8672,95 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 13 від 27.11.2013 року збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" зі сплати ввізного мита на суму 4530,38 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1132,6 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2014р. по справі № 820/12273/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.