Ухвала суду № 37566135, 06.03.2014, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/542/14-к

Провадження № 1-кп/653/72/14

У Х В А Л А

іменем України

06.03.2014

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Харченко Е.Г.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ матеріали кримінального провадження № 12013230140000545 з угодою про визнання винуватості за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, перебуває в фактичних шлюбних відносинах, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше судимого:

- 27 вересня 20011 року Генічеським районним судом Херсонської області за ч. 1 ст. 122 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений з іспитовим терміном два роки, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України,

за участю

прокурора Ананьєвої І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, обвинувачується в тому, що він 20 вересня 2012 року біля 06.20 год. в о. Сиваш у районі с.Приозерне Генічеського району Херсонської області, спільно з ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та п. 3.15 «Правил спортивного та любительського риболовства» затверджені наказом Держкомрибгосп України №19 від 15.02.1999 року, використовуючи заборонене знаряддя лову - сітки ліскові в кількості п'яти штук, в брід, незаконно виловили рибу породи: сингиль в кількості 25 штук, рибу пелінгас в кількості однієї штуки, рибу бичок в кількості 149 штук, чим завдали значний матеріальний збиток Рибному господарству України на суму 20621 гривень

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 249 КК України а саме незаконне зайняття рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

30 січня 2014 року між старшим прокурором прокуратури Генічеського району Херсонської області Ананьєвою І.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 249 ч.1 КК України, підозрюваний у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого та отримана згода підозрюваного на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.

Розглядаючи в порядку ст. 314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що дана угода не підлягає затвердженню, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 скоїв злочин в період іспитового строку, тому покарання повинне бути призначене із застосуванням ст. 71 КК України, тому обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості підлягає поверненню до прокуратури для подальшого проведення досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_1 залишив це питання на розсуд суду.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості має бути узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення.

Згідно ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови суперечать вимогам цього Кодексу та закону.

Вивчивши угоду про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченим, суд приходить до висновку про невідповідність її вимогам Кримінального Кодексу України.

Так, частина 1 ст. 71 КК України передбачає, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Тому, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 будучи засуджений вироком Генічеського районного суду Херсонської області 27 вересня 2011 року за ч. 1 ст. 122 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на два року, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, в цей період скоїв новий злочин, таким чином покарання йому повинне бути призначене із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, що у даній угоді не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в затверджені угоди про визнання винуватості укладену між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1, в зв'язку з невідповідністю Кримінально-процесуальному кодексу України та Кримінальному кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 350, 474 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в затвердженні угоди від 30 січня 2014 року про визнання винуватості укладену між старшим прокурором прокуратури Генічеського району Херсонської області Ананьєвою І.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 12013230140000545 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Повернути дану угоду з обвинувальним актом прокурору Генічеського району Херсонської області для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова