Рішення № 37565067, 28.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0501/2433/2012 Номер провадження 22-ц/775/10/2014

Головуючий в 1 інстанції Соболєва І.П.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Руденко Д.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 05 червня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

В липні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариству Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі ВАТ НАСК «Оранта») про відшкодування шкоди, заподіяної злочином та зазначав, що 23 лютого 2012 року з вини ОСОБА_3, яка керувала автомобілем ВАЗ 21130 державний реєстраційний номер НОМЕР_3, належним на праві власності її чоловіку ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої він отримав травми середньої тяжкості, пошкоджено належний йому автомобіль ЗАЗ 110307 державний реєстраційний номер НОМЕР_4. На лікування та відновлення необхідні кошти, які ні Страхова компанія «Оранта», ні ОСОБА_3 йому не виплачують, тому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку матеріальну шкоду у сумі 99 814,09 грн. та моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн.

В квітні 2013 року ОСОБА_5 уточнив свої вимоги та просив стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» матеріальну шкоду, яка виникла через ушкодження здоров'я, на суму 33 544,80 грн. та моральну шкоду у сумі 5 000,000 грн., з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно стягнути матеріальну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я та втрату заробітку в розмірі 56 360,00 грн., у зв'язку з пошкодженням автомобіля та послуги евакуатора на суму 3 189,91 грн., моральну шкоду у сумі 95 000 грн. Також просив стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Від вимог про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» матеріальної шкоди виниклої через пошкодження автомобіля відмовився, бо отримав страхове відшкодування у сумі 17 142,00 грн.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 5 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, яка виникла через ушкодження здоров'я, в розмірі 33 544 ,80 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок ушкодження здоров'я та втрату заробітку в розмірі 56 360,00 грн.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 95 000 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 545 грн. 50 коп.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь держави судовий збір у сумі 385,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Зазначене рішення оскаржено відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранта».

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необ'єктивність судового рішення, допущені судом порушення норм матеріального та процессуального закону, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по сути позовних вимог. Апелянти зазначають, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди в розмірі, стягнутом судом, та не враховано, що вони вже виплатили позивачу 5 000 грн. Суд неправильно розрахував розмір втраченого заробітку, оскільки позивач на час ДТП не працював. Суд неправильно стягнув на відшкодування матеріальної шкоди 3 189,91 грн., оскільки позивачем залишки (уламки) автомобіля не були повернуті страховій компанії, а тому вважають правильним є відшкодування 750 грн., з яких 510 грн. - розмір франшизи, 240 грн. - витрати за стоянку автомобіля. Оскільки в момент ДТП ОСОБА_3 керувала автомобілем та порушила Правила дорожнього руху, вона має бути відповідачем у справі, а не її чоловік ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ВАТ НАСК «Оранта» просить скасувати рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 33 544,80 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що з боку страховика виконані зобов'язання стосовно виплати матеріальної шкоди, яка виникле через ушкодження здоров'я, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині. Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду у сумі, що не перевищує 2 550 грн. Витрати на правову допомогу ВАТ НАСК «Оранта» взагалі не повинна відшкодовувати, оскільки це не передбачено законом. Суд необгрунтовано поклав солідарну відповідальність, оскільки така відповідальність виникає у разі спричинення шкоди спільними діями/бездіяльністю осіб, однак, страховою компанією жодної шкоди спричинено не було.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримали доводи своєї апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Представник ВАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги ВАТ НАСК «Оранта» та просила задовольнити апеляційну скаргу страховика.

Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційних скарг та просила залишити рішення суду без змін, а апеляційні скарги відповідачів відхилити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання апеляційної інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2012 року приблизно о 07 год.50 хв. на автодорозі «Авдіївка-Донецьк» в районі ЛЕП № 76 поблизу військової частини у с. Опитне сталася ДТП за участю автомобілів ЗАЗ 110307 державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5, що рухався в напрямку м. Донецьк, та ВАЗ 21130 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, що рухався в протилежному напрямку.

Вироком Ясинуватського міськрайонного суду від 12 липня 2012 року ОСОБА_3 визнана винною у ДТП через порушення нею Правил дорожнього руху.

В результаті ДТП ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме закритий відламковий внутрисуглобний перелам лівої стегнової кістки у нижній третині зі сміщенням відламків, закритий відламковий перелам лівого надколінника. Автомобіль ЗАЗ 110307, який належить ОСОБА_5, зазнав механічних пошкоджень. Після ДТП ОСОБА_5 доправили до Авдіївської центральної міської лікарні, а у подальшому до Донецької обласної травматологічної лікарні, де його прооперовано та встановлено «апарат Єлізарова», який демонтовано 26 травня 2012 року, знаходився на лікарняному з 23 лютого по 07 серпня 2012 року, пройшов реабілітаційний курс фізіофункціонального лікування.

8 серпня 2012 року обласною МСЕК ОСОБА_5 встановлена 3 група інвалідності до 1 вересня 2013 року з виключенням праці пов'язаної з відрядженнями, переїздами, значного часу перебування на ногах, визначено можливість праці з неповним робочим днем. В серпні 2012 року ОСОБА_5 пройшов санаторно-курортне лікування, на яке витрачено 11 780 грн. Повторно через ускладнення здоров'я, пов'язаного з отриманою травмою, ОСОБА_5 потрапив до лікарні 25 грудня 2012 року, де перебував до 15 січня 2013 року.

Стягуючи з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, яка виникла через ушкодження здоров'я, на суму 33 544 ,80 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. та солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що 11 листопада 2011 року ОСОБА_2 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, як власник транспортного засобу ВАЗ 21130 державний реєстраційний номер НОМЕР_3, а тому страховик повинен відшкодовувати вказані витрати.

Стягуючи солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок ушкодження здоров'я, втрату заробітку в розмірі 56 360,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 95 000,00грн. та солідарно з ВАТ НАСК «Оранта» витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є власником джерела підвищеної небезпеки, а ОСОБА_3 керувала транспортним засобом в момент ДТП та вироком суду визнана винною в порушенні Правил дорожнього руху, а тому повинні відшкодовувати завдану потерпілому шкоду в разі недостатності страхового відшкодування для повного погашення спричиненої шкоди.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки вони зроблені в порушення норм матеріального закону та без урахування обставин справи, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку для особи, що цю дію здійснює та інших осіб.

З матеріалів справи встановлено, що на час ДТП автомобілем ВАЗ 21130 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 на відповідній правові підставі керувала ОСОБА_3, яка є дружиною власника автомобіля ОСОБА_2 та внесена в свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Той факт, що ДТП сталося з вини ОСОБА_3 підтверджується вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та їй призначене покарання у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки (а.с.78-79).

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 11 листопада 2011 року між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АВ/0607175, строк дії якого з 12 листопада 2011 року по 11 листопада 2012 року.

Договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і застрахованою вважається відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі, а саме автомобіля ВАЗ 21130-120-20 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілої внаслідок ДТП особи визначено в сумі 100 000 грн., ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілої внаслідок ДТП особи визначено в сумі 50 000 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До вирішення спірних правовідносин, що виникли між сторонами, застосовуються положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції від 9 січня 2012 року.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV (далі Закон) з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників здійснюється обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 6 зазначеного закону встановлено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі ст. 22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що страховиком ДТП, яке сталося 23 лютого 2012 року визнано страховим випадком.

Згідно зі ст.ст. 28, 29 Закону страховиком підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди, тобто витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Проведеним страховиком дослідженням встановлено, що транспортний засіб ЗАЗ 110307 державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить позивачу, вважається фізично знищеним, тому що ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ринкова вартість транспортного засобу на день ДТП складала 19 642 грн., вартість залишку 1 990,00 грн.

Страхове відшкодування обчислено як різниця між дійсною вартістю транспортного засобу до пошкодження ( 19 642 грн.) і дійсною вартістю пошкодженого внаслідок настання страхового випадку (1 990 грн.), розміром безумовної франшизи ( 510 грн.)

Оскільки ОСОБА_5 не дав свою згоду на відчуження пошкодженого транспортного засобу, оціненого 1 990,00 грн., сума страхового відшкодування, виплаченого позивачу склала 17 142,09 грн., які позивач отримав.

Проте страховою компанією не було відшкодовано 450 грн. - витрат на евакуацію транспортного засобу після ДТП, що підтверджено наданим рахунком від 23 лютого 2012 року. Тому апеляційний суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню зі страховика на користь позивача.

Статтею 23 Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана:з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Позивачем підтверджені витрати на санаторно-курорте лікування в розмірі 11 760 грн. - вартість придбаної у серпні 2012 року санаторно-курортної путівки (а.с. 139 т.1), та витрати на придбання лікарських препаратів в розмірі 10 273 грн., з яких 9 584 грн. - вартість препаратів, які використані при проведенні операції 23 лютого 2012 року, що підтверджено товарним чеком № 19 (а.с. 35) та довідкою Донецького науково-дослідного інституту травматології та ортопедії від 29 серпня 2013 року, 689 грн. - вартість лікарських препаратів, які не враховані страховиком при виплаті страхового відшкодування за лікарські препарати в розмірі 4 140, 34 грн.

З урахуванням викладеного та наданих позивачем доказів, апеляційний суд вважає, що стягненню зі страховика підлягає сума 10 273 грн. - понесені позивачем витрати на придбання лікарських препаратів.

В судовому засіданні встановлено, що висновком МСЕК від 8 серпня 2012 року ОСОБА_5 встановлена 3 група інвалідності до 1 вересня 2013 року з виключенням праці пов'язаної з відрядженнями, переїздами, значного часу перебування на ногах, визначено можливість праці з неповним робочим днем.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 627, проведеної за ухвалою апеляційного суду Донецької області, у ОСОБА_5 є наслідки отриманих при ДТП 23 лютого 2012 року тілесних ушкоджень і стійка втрата професійної працездатності ОСОБА_5 складає 30 % (т.2. л.д. 14-19).

Статтею 26 Закону передбачено, що у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування. Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого. За умовами договору або за поданням потерпілого до страховика та за погодженням із страховиком страхове відшкодування може бути виплачене у вигляді одноразової компенсації.

Відповідно до ст. 1197 ЦК України розмір втраченого заробітку визначається у відсотках від середньомісячного заробітку з урахуванням ступеню втрати працездатності, а за умови відсутності такого - загальної працездатності. При цьому, якщо середньомісячний заробіток постраждалого менший ніж п'ять мінімальних заробітних плат, розмір втраченого заробітку визначається з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до довідки з міста роботи позивача (т.1 а.с. 222), його середньомісячна заробітна плата за три останні місяці перед ДТП склала- 4 526, 65 грн.

Мінімальна заробітна плата на день отримання ОСОБА_5 травми у ДТП відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлена в розмірі 1 073 грн., тобто п'ятикратний її розмір становить 5 365 грн.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що страхове відшкодування, пов'язане зі стійкою втратою працездатності, повинно бути розраховано, виходячи з п'ятикратного розміру заробітної плати за період втрати працездатності 30% з 8 серпня 2012 року по 1 вересня 2013 року.

При цьому, розраховуючи розмір відшкодування, апеляційний суд враховує, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати в серпні 2012 року складав 1 102 грн., з 1 жовтня 2012 року - 1 118 грн., з 1 грудня 2012 року - 1 134 грн., а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 1 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 1 147 грн.

Таким чином, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати 5 510 грн., розмір втраченого заробітку за серпень 2012 року складає - 1 277,32 грн., за вересень 2012 року - 1 653 грн., за жовтень та листопад 2012 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати 5 590 грн. - по 1 677 грн., за грудень 2012 року - 1 701 грн., виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати 5 670 грн.

З 1 січня 2013 року п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати складає 5 735 грн., і щомісячний розмір втраченого заробітку буде становити 1 820, 50 грн. за період з січня по серпень 2013 року включно.

Таким чином, розмір втраченого заробітку, пов'язаного із стійкою втратою працездатності за період з 8 серпня 2012 року по 1 вересня 2013 року становить 21 749,32 грн. і підлягає стягненню зі страховика на користь позивача ОСОБА_5

Вимоги позивача про відшкодування втраченого заробітку за період з 23 лютого 2012 року протягом 10 місяців, не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з довідки за місцем роботи, з 23 лютого 2012 року по день звільнення 07 серпня 2012 року позивачу проводилась оплата листків непрацездатності у 100 відсотковому розмірі, а з 8 серпня 2012 року суд дійшов висновку про стягнення йому страхового відшкодування у зв'язку з втратою працездатності 30 %.

Стягуючи солідарно матеріальну та моральну шкоду з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції не врахував, що винною в ДТП особою визнана вироком суду ОСОБА_3 яка є співвласником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу ВАЗ 21130-120-20 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керувала на відповідній правовій підставі, а тому відповідно до положень закону повинна відповідати за завдану нею шкоду.

Покладення відповідальності на власника транспортного засобу ОСОБА_2 за шкоду, завдану внаслідок ДТП, винною в якому визнана ОСОБА_3, не грунтується на вимогах закону, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цій частині підлягають задоволенню і апеляційний суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди належить відмовити.

З ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 510 грн. - розмір безумовної франшизи, 240 грн. - витрати позивача на стоянку автотранспортного засобу з 23 лютого по 6 березня 2012 року та послуги евакуатора за 6 березня 2012 року в розмірі 316 грн. ( а.с. 88 т. 1), всього 1 066 грн.

Вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 1 990,00 грн. -різницю між вартістю автомобіля та відшкодованою страховиком сумою 17 142,09 грн. не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_5 не дав свою згоду на відчуження пошкодженого транспортного засобу, оціненого 1 990,00 грн., сума страхового відшкодування, виплаченого позивачу страховиком склала 17 142,09 грн., які позивач отримав, а залишки пошкодженого автомобіля залишилися у позивача.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що внаслідок ДТП, під час якого позивач отримав тілесні ушкодження у зв'язку з якими втратив 30% працездатності, лікувався довгий час, був знищений належний йому на праві власності транспортний засіб, ОСОБА_5 заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.

Проте, визначаючи розмір моральної шкоди та розподіляючи його відшкодування між відповідачами, суд не врахував вищевикладені роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України та вимоги матеріального закону.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.22.3. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого, то максимальна сума моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню зі страховика, становить 2 550 грн.

Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, що має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

Апеляційний суд при визначенні розміру моральної шкоди враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача, який отримав тілесні ушкодження у зв'язку з якими втратив 30% працездатності, лікувався довгий час, необережну вину ОСОБА_3, яка встановлена вироком суду, що внаслідок ДТП знищений належний ОСОБА_5 на праві власності транспортний засіб, обставини справи, засади розумності, виваженості та справедливості, та вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачу становить 30 000 грн., з яких зі страховика належить стягнути 2 500 грн. на користь ОСОБА_5

З винної особи ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди належить стягнути 22 450 грн. При цьому апеляційний суд враховує, що після ДТП ОСОБА_3 відшкодувала ОСОБА_5 5 000 грн. в добровільному порядку, що підтверджено розписками ОСОБА_5, які містяться в матеріалах справи (а.с. 166 т.1), та не заперечував сам ОСОБА_5

Згідно з довідкою (а.с. 134 т. 1) ОСОБА_5 за договором про надання юридичних послуг сплачено 5 000 грн. за послуги адвоката у вигляді підготовки позовної заяви, участі у цивільній справі, надання усних консультацій щодо питання стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП 23 лютого 2012 року.

Витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката входять до судових витрат відповідно до ст. 79 ЦПК України.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що 2 липня 2012 року ОСОБА_5 уклав договір про надання юридичних послуг з адвокатом ОСОБА_1 (а.с. 66 т. 1), яка приймала участь в судових засіданнях протягом розгляду справи 5 годин 12 хв., що відповідно до вимог вищевказаного закону складає 2 336,66 грн. При розрахунку вказаної суми апеляційний суд враховував, що адвокат приймала участь в судових засіданнях 3 серпня 2012 року - 55 хв., 10 серпня 2012 року - 1 год.30 хв., в цей час встановлена законом мінімальна заробітна плата становила 1 102 грн., 30 листопада 2012 року - 20 хвилин, мінімальна заробітна плата 1 118 грн., 26 грудня 2012 року - 20 хвилин, мінімальна заробітна плата 1 134 грн., 16 січня, 12 березня, 05 квітня, 5 червня 2013 року - 2 год.7 хв., мінімальна заробітна плата 1 147 грн.

Розраховуючи розмір грошової компенсації за надання правової допомоги у відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» , апеляційний суд врахував витрачений адвокатом час участі в судових засіданнях та встановлену на той час законом мінімальну заробітну плату і дійшов висновку, що розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 становить 2 336,66 грн.

Інших розцінок за вчинення адвокатом конкретних правових дій, акту прийому-передачі наданих послуг, графіку витраченого часу на вчинення правових дій суду не надано, а тому неможливо розрахувати розмір грошової компенсації за інші правові дії.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, враховуючи задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 на користь держави належить стягнути судовий збір: з ВАТ НАСК «Оранта» в розмірі 685,92 грн., з ОСОБА_3 в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» частково задовольнити.

Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 05 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081 м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ЕДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Луганськ, ІПН НОМЕР_5):

- на відшкодування матеріальної шкоди 44 232 (сорок чотири тисячі двісті тридцять дві) гривні 32 копійок., з яких 450 грн. - вартість послуг евакуатора, 11 760 грн. - вартість путівки на санаторно-курортне лікування, 21 749,32 грн. - сума втраченого заробітку, пов'язаного із стійкою втратою працездатності, за період з 8 серпня 2012 року по 1 вересня 2013 року; 10 273 грн. - витрати на придбання лікарських препаратів;

- на відшкодування моральної шкоди 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м. Донецька) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Луганськ, ІПН НОМЕР_5) на відшкодування матеріальної шкоди 1 066 (одна тисяча шістдесят шість грн.), на відшкодування витрат на юридичну допомогу 2 336 (дві тисячі триста тридцять шість) грн. 66 коп., на відшкодування моральної шкоди 22 450 (двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят) гривень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути на користь держави судовий збір:

- з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в розмірі 685 (шістсот вісімдесят п'ять) гривень 92 копійок;

- з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Судовий збір підлягає зарахуванню за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050» (ознака 80), код ЄДРПОУ суду 02891428, пункт 1.8, розрахунковий рахунок-31212206780004, отримувач Державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район, ЄДРПОУ - 38033949, МФО - 834016, банк: ГУ ДКУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна