Ухвала суду № 37564489, 03.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р.Справа № 816/7421/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання: Вовченко І.В

за участю представника позивача: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 816/7421/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлеь-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 /надалі - позивач; ФОП ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати та скасувати податкові повідомлення-рішення від № 0015941701/1215 від 11.12.2013 року та № 0015921701/1216 від 11.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2013 р. по 30.09.2013 р. Вважає помилковими висновки акта перевірки від 26.11.2013 року № 4959/16-03-17-01-08/НОМЕР_1 щодо порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на суму 50260 грн. 50 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. по справі № 816/7421/13-а задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 грудня 2013 року № 0015941701/1215.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 грудня 2013 року № 0015921701/1216.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715, вул. Красіна, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39617) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 172 грн. 06 коп. (сто сімдесят дві гривні шість копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. по справі № 816/7421/13-а та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив суд апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.05.1996 року, та у періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість з 11.12.1997 року, свідоцтво НОМЕР_5, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 /а.с. 18, 19/.

У термін з 13.112013 року по 19.11.2013 року посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2013 р. по 30.09.2013 р., за результатами якої складено акт від 26.11.2013 року № 4959/16-03-17-01-08/НОМЕР_1 /а.с. 20-34/.

У акті перевірки зафіксовано, що згідно співставлення реєстру податкової накладних та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено незареєстровану накладну по постачальнику ТОВ "Синтез-Оіл", у якого ФОП ОСОБА_2 придбав товар на загальну суму 301563 грн., у тому числі ПДВ - 50260 грн. 50 коп. на підставі договору поставки № 48 від 22.04.2013 року згідно податкової накладної № 44 від 17.08.2013 року та видаткової накладної № РН-17/08-2 від 17.08.2013 року. Транспортування товару відбулося автомобілем ДАФ НОМЕР_6, що належить ОСОБА_2, та у подальшому товар реалізовано позивачем ПВФ "Агроцентр" на підставі договору поставки № 04/04 від 04.04.2013 року згідно податкової накладної № 6 від 17.08.2013 року та видаткової накладної № РН-0000035 від 17.08.2013 року.

Сума податку на додану вартість в розмірі 50260 грн. 50 коп. на підставі податкової накладної № 44 від 17.08.2013 року включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2013 року, однак, пізніше платником податків подано уточнюючий розрахунок № 9066515767 від 21.10.2013 року до декларації за серпень 2013 року, яким зменшено податковий кредит по ТОВ "Синтез-Оіл" на суму 50260 грн. 50 коп.

21.10.2013 року ФОП ОСОБА_2 подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, згідно якої до складу податкового кредиту включено суму ПДВ по незареєстрованій податковій накладній № 44 від 17.08.2013 року, разом із заявою-скаргою № 9066515928 на постачальника у зв'язку з нереєстрацією податкової накладної (додаток 8 до декларації з ПДВ) та надано копії документів, а саме: видаткова накладна № РН-17/08-2 від 17.08.2013 року, платіжні доручення № 254 від 21.08.2013 року, № 255 від 22.08.2013 року, № 259 від 28.08.2013 року, № 260 від 28.08.2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що у разі включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі скарги на постачальника в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ФОП ОСОБА_2 повинен був зробити запис "ЗП" та зазначити фактичну дату отримання податкової накладної, однак, платник податків у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних зазначив, що сума ПДВ по ТОВ "Синтез-Оіл" включена до податкового кредиту на підставі незареєстрованої податкової накладної № 44 (запис в графі 5 "ПНП") від 17.08.2013 року, що на дає права на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

У зв'язку з викладеним, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за вересень 2013 року на суму ПДВ в розмірі 50260 грн. 50 коп., в результаті чого платнику податків зменшено від'ємне значення по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 44000 грн. та донараховано до сплати податок на додану вартість в сумі 6260 грн. 50 коп.

11.12.2013 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі акта перевірки від 26.11.2013 року № 4959/16-03-17-01-08/НОМЕР_1, винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0015941701/1215, яким ОСОБА_2 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 44000 грн. /а.с. 14/;

- № 0015921701/1216, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 9399 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 6260 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3130 грн. 25 коп. /а.с. 15/.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11.12.2013 року № 0015941701/1215 та № 0015921701/1216 є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем включено до складу податкового кредиту вересня 2013 року суму податку на додану вартість в розмірі 50260 грн. 50 коп. по взаємовідносинам з ТОВ "Синтез-Оіл" /податкова накладна № 44 від 17.08.2013 року, а.с. 55, 68/.

Із пояснень представника позивача встановлено, позивач включав суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Синтез-Оіл" до складу податкового кредиту серпня 2013 року, проте, 21.10.2013 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким зменшив податковий кредит по ТОВ "Синтез-Оіл" на суму ПДВ 50260 грн. 50 коп. та нарахував штраф, у зв'язку з виправленням помилки, в розмірі 1508 грн. /а.с. 47-50/.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що оскільки фактично податкова накладна була отримана позивачем у вересні 2013 року, податкова накладна включена ФОП ОСОБА_2 до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2013 року / а.с. 60/.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Таким чином, зазначена вище податкова накладна підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак, не була зареєстрована контрагентом позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з відсутністю реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ФОП ОСОБА_2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року було додано додаток 8 "Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)", у якій зазначена вище податкова накладна міститься за порядковим № 1 із зазначенням опису порушення, допущеного продавцем "продавцем порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу" /а.с. 56/.

До заяви позивачем були додані копії первинного документу по господарській операції з ТОВ "Синтез-Оіл", що підтверджує факт отримання товарів та платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 52, 66, 69/.

Позивачем до матеріалів справи надано копії наступних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Синтез-Оіл": договору поставки нафтопродуктів № 48 від 22.04.2013 року; специфікації на постачання товару до договору; податкової накладної № 44 від 17.08.2013 року, виписаної ТОВ "Синтез-Оіл"; видаткової накладної № РН-17/08-2 від 17.08.2013 року; акту здачі - прийняття товару № 17/08-2 від 17.08.2013 року; товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 00938 від 17.08.2013 року та платіжних доручень /а.с. 64-69/.

Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарської операції між позивачем та ТОВ "Синтез-Оіл"; не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність такої господарської операції. Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів, які би спростовували правильність документального оформлення операції, за проведення якої позивачем сформований податковий кредит, не доведено відсутність товарів чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів постачальником на користь позивача.

В акті перевірки відсутні посилання на обставини, які б свідчили про протиправний характер діяльності позивача та його контрагентів.

Відповідно до пункту 201.8 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Синтез-Оіл" на момент здійснення господарської операції судовим розглядом не встановлено; ТОВ "Синтез-Оіл" зареєстрований платником податку на додану вартість з 13.08.2010 року /а.с. 82/. До матеріалів справи позивачем додано документальне підтвердження оплати за придбаний товар у вигляді копій платіжних доручень: № 254 від 21.08.2013 року, № 255 від 22.08.2013 року, № 258 від 28.08.2013 року, № 260 від 28.08.2013 року /а.с. 69/.

Також, судовим розглядом встановлено, що згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України 201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року № 1492 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість /чинний на момент виникнення спірних правовіоднсин/. Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ вказаного Порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву на такого постачальника за формою Д8, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також, як вбачається з матеріалів справи, то позивач вніс відомості щодо податкової накладної № 44 від 17.08.2013 року до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2013 року за порядковим номером 6 /а.с. 60/, а також вніс відомості про постачальника, період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит, обсяг постачання (без податку на додану вартість) та суму ПДВ до розділу ІІ Податковий кредит Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року /зворот а.с. 55/.

Оскільки ТОВ "Синтез-Оіл" не зареєструвало виписану на користь позивача податкову накладну № 44 від 17.08.2013 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, ФОП ОСОБА_2 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року було додано додаток 8 "Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)", у якій вказана податкова накладна міститься за порядковим № 1 з описом порушення, допущеного продавцем - порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу /а.с. 56/.

До додатку 8 податкової декларації з ПДВ за вересень2013 року позивачем були додані копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, всього на 5 аркушах, копії яких наявні у матеріалах справи.

Зокрема, 21.10.2013 року позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ разом із супровідним листом вих. № 21/10 від 21.10.2013 року /а.с. 52/ копії видаткової накладної № РН-17/08-2 від 17.08.2013 року, яка складена відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та копії платіжних доручень № 254 від 21.08.2013 року, № 255 від 22.08.2013 року, № 258 від 28.08.2013 року, № 260 від 28.08.2013 року /а.с. 66, 69/.

Таким чином, при поданні податкової декларації за вересень 2013 року позивачем дотримано вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що є підставою для включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту платника податків.

Загальні ж правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми з датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте, це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні, та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість, передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В ході розгляду справи судом встановлено, що зазначений строк (365 календарних днів) позивачем не порушено та позивач має право на податковий кредит.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України контрагент позивача не зареєстрував, виписану ним на користь позивача податкову накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем разом з декларацією з податку на додану вартість за вересень 2013 року було подано додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)" з відповідним документом та платіжними дорученнями.

Посилання відповідача на невірне заповнення платником податків реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2013 року суд не бере до уваги, оскільки платник податків виконав всі вимоги статті 201.10 Податкового кодексу України, а саме: подав заяву з додатками, що є достатньою підставою для оформлення податкового кредиту згідно з вказаною нормою закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2013 року на 50260 грн. 50 коп. не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до пункту 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340 /чинного на момент виникнення спірних правовідносин/, упровадження реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) обумовлене вимогами пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.

Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Правила бухгалтерського обліку для виправлення помилок методом "сторно" встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 року.

Відповідно до пп. 4.3, 4.6 вказаного Положення /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Виправлення помилок у документах і регістрах, що створені у формі електронного документа, здійснюється відповідно до законодавства.

При цьому станом на час виникнення спірних правовідносин питання щодо виправлення помилок у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що створені у формі електронного документа законодавчо не врегульовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. по справі № 816/7421/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 816/7421/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 07.03.2014 р.