Рішення № 37562266, 13.02.2014, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/10144/13-ц

Провадження № 2/333/642/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Кулик В.Б.,

при секретарі Довгаль А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, виселення без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТОВ «СоцСфера» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, виселення без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.05.2007 року ТОВ «СоцСфера» відповідно до договору купівлі-продажу № 1544 від 15.05.2007 року є власником приміщення по АДРЕСА_1, яке здає громадянам у найом.

У кімнаті АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності позивачу проживає ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_2, які не є та ніколи не були працівниками позивача, тому займане ними приміщення не є службовим.

Відповідачі проживають у кімнаті АДРЕСА_1 не уклавши при цьому договору найму приміщення. При цьому відповідачі відмовляються укласти такий договір.

Крім цього відповідачами не в повному обсязі вноситься плата за користування кімнатою та спожиті житлово-комунальні послуги, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 13 579 грн. 65 коп.

02.08.2013 року відповідачам було вручено повідомлення про необхідність погасити борг та звільнити кімнату.

Позивачем зазначено, що на теперішній час у відповідачів відсутні законні підстави користуватись даною кімнатою та отримувати комунальні послуги, які вони тривалий час не сплачують.

У зв'язку з цим позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, заборгованість по житлово-комунальним послугам у сумі 13 579 грн. 65 коп., а також судові витрати в сумі 229 грн. 41 коп., виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати за вищевказаною адресою без надання іншого житлового приміщення.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, вимоги, викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, повідомлених належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України).

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що приміщення у АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ТОВ «СоцСфера», відповідно до договору купівлі-продажу № 1544 від 15.05.2007 року, є гуртожитком і використовується товариством для здійснення підприємницької діяльності, а саме для здачі в оренду житлових кімнат.

ТОВ «СоцСфера» неодноразово зверталось до відповідачів з пропозицією укласти договір найму спірного приміщення, а саме 03.01.2011 року, 12.06.2013 року, від підписання якого відповідачі відмовилися, що підтверджується відповідними актами.

Згідно зі ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачів по оплаті за найм приміщення та житлово-комунальним послугам за період з серпня 2011 року по грудень 2013 року становить 13 579 грн. 65 коп.

До теперішнього часу у добровільному порядку вищевказана заборгованість відповідачами не погашена.

За змістом ст. 6 Житлового кодексу України жилі будинки та жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Правовий режим гуртожитків врегульовано главою 4 Житлового кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 126, 127, 128 Житлового кодексу України, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 року з подальшими змінами та доповненнями, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. За змістом вказаний норм жила площа у гуртожитку надається особам, які перебувають підприємством у трудових правовідносинах. Судом встановлено. що сторони по справі у трудових правовідносинах не перебувають, і не перебували. Надання жилої площі особам, які не працюють на підприємстві, є порушенням діючого законодавства.

За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах. Надання жилої площі особам, які не працюють на підприємстві, без спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету та на підставі договору оренди, є порушення діючого законодавства. Особи, визнані такими, що незаконно вселилися у житло підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі ст. ст. 109, 116 Житлового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 не знаходились і не знаходяться у трудових відносинах із позивачем і тому їх проживання у гуртожитку не пов'язане із виконанням їх трудових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Статтею 109 Житлового кодексу України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно зі ст. 116 Житлового кодексу України, осіб які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Права та обов'язки мешканців гуртожитків, як споживачів житлово-комунальних послуг регулюються законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про електроенергетику», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 10.12.2008 року, та іншими законами та нормативними актами з питань надання окремих видів таких послуг.

У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи, що відповідачі без жодних правових підстав за відсутності укладеного з позивачем договору найму, спеціального ордеру незаконно проживають в гуртожитку по теперішній час та в добровільному порядку висилитися не бажають, в трудових відносинах з позивачем не перебувають, плату за користування кімнатою та спожиті житлово-комунальні послуги вносять не в повному обсязі, у зв'язку з чим у них утворилась заборгованість, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 319, 320, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 109, 116, 128, 129 Житлового кодексу України, ч. 1 ст. 88, ч. 4 ст. 169, ст. ст. 209, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, виселення без надання іншого житлового приміщення - задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера» (69027, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 39, р/р 26009020919336 в ПАТ «Банк КІПРУ», МФО 320940, ЄДРПОУ 33836599) заборгованість по оплаті за найм приміщення, житлово-комунальні послуги в сумі 13 579 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера» (69027, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 39, р/р 26009020919336 в ПАТ «Банк КІПРУ», МФО 320940, ЄДРПОУ 33836599) судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 41 (сорок одна) коп.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик