Ухвала суду № 37562071, 24.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8120/13-а

24.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 03.10.2013 року у справі № 801/8120/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова, 4-а, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.10.2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення задоволений.

Визнане протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим №256 від 14.07.2012 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій за надання недостовірних відомостей та ненадання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в сумі 6942,00 грн.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.10.2013 року у справі №801/8120/13-а та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права.

У судове засідання 24.02.2014 року позивач не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2014 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим №256 від 14.07.2012 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим. 14.06.2012 року першим заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим Абросимовою Л.Ю. відносно позивача було прийнято рішення №256 «Про застосування фінансових санкцій за надання недостовірних відомостей та ненадання відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку». За цим рішенням до позивача були застосовані фінансові санкції у розмірі 6942,00 грн. Оскаржуване рішення прийняте на підставі акту перевірки №68Ф від 30.05.2012 року за 2007 рік, з посиланням на пункт 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за ненадання звітності з персоніфікованого обліку за 2007 рік. На думку позивача, дії відповідача в частині прийняття оскаржуваного рішення є протиправними, оскільки позивача притягнуто до відповідальності на підставі статті Закону, яку вже виключено, при цьому посилань на будь-які інші норми права зазначене рішення не містить.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим, як суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції і не доведено правомірності оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку про недотримання відповідачем зазначених принципів адміністративної процедури, а тому рішення №256 від 14.07.2012 року про застосування фінансових санкцій за надання недостовірних відомостей та ненадання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в сумі 6942,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.09.1995 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 27.09.1995 року (а.с.24), та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011 визначено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску.

У період з 24.05.2012 року по 30.05.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим проведена планова перевірка суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, про що 30.05.2012 року був складений відповідний акт №68Ф (а.с.32-33).

14.06.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим прийнято рішення №256 про застосування фінансових санкцій за надання недостовірних відомостей та ненадання відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за надання недостовірних відомостей та ненадання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку (на підставі акту перевірки №68ф від 30.05.2012 року за 2007 рік) до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 6942,00 грн. (а.с.8).

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, в редакції чинній до 01.01.2011 року, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З 01.01.2011 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, яким визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, частину 9 статті 106 виключено із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність із 01.01.2011 року.

Згідно пункту 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку із втратою з 01.01.2011 року чинності частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Положенню частини 1 статті 58 Конституції України дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року N 1-рп/99, згідно з яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим акт перевірки №68ф від 30.05.2012 року та прийняте на його підставі рішення №256 від 14.06.2012 року про застосування фінансових санкцій за надання недостовірних відомостей та ненадання відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, складені після втрати чинності частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідальності, оскільки не можуть бути застосовані санкції, передбачені нечинними нормами законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, на порушення зазначених вимог, відповідачем належних доказів на підтвердження правомірності свого рішення не надано та судовим розглядом не добуто.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим, про те, що позивач відповідно до пунктів 4, 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески у порядку, визначеному статтею 20 зазначеного Закону, оскільки стаття 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність з 01.01.2011 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2013 року у справі № 801/8120/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2013 року у справі № 801/8120/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова