Постанова № 37561946, 17.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17 лютого 2014 року справа № 814/5296/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Юкрейніан Шугар Компані", вул. Заводська, 2, с. Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57232

доЖовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Торгова, 63-а, м. Миколаїв, 54050

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.13 р. № 0003961500, № 0003971500В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, якими Товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), а також зменшено розмір від'ємного значення цього податку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що позбавлення його права на бюджетне відшкодування ПДВ, а також зменшення розміру його від'ємного значення, носять протиправний характер, так як ним дотримані всі вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК України) при формуванні податкового кредиту у травні 2013 р.

Відповідач позов не визнав, в своїх запереченнях вказав на те, що попередніми перевірками позивача встановлені порушення з боку останнього при формуванні податкового кредиту попередніх періодів, що призвело до викривлення показників бюджетного відшкодування у спірному періоді. Також вважає, що придбання позивачем іригаційного обладнання суперечить меті його господарської діяльності (а. с. 159-162).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

В судове засідання 17 лютого 2014 р. прибув представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був оповіщений належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями (а. с. 178).

Стаття 128 ч. 4 КАС України надає суду право у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладати і вирішити її на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи приписи наведеної статті та приймаючи до уваги те, що заперечення відповідача викладені письмово, суд розглядає справу за його відсутності.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач належним чином був повідомлений про проведення судового розгляду, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В листопаді 2013 р. ОДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за травень 2013 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, яке декларувалось за грудень 2012 р., січень-квітень 2013 р., результати якої оформлені актом від 29 листопада 2013 р. № 215/15-34539925 (далі - акт перевірки) (а. с. 23-73).

У висновку акту перевірки вказано на порушення Товариством вимог ст. 200 п. 200.4. ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 р. в розмірі 54530,0 грн., а також ст. 198 п. 198.3. ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2013 р. на 764807,28 грн.

На підставі акту перевірки, 17 грудня 2013 р. ОДПІ прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0003961500, яким Товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 р. на суму 54530,0 грн.

- № 0003971500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2013 р. на 764807,0 грн. (а. с. 92-93).

Обставини, які послугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003961500, викладені на аркушах 97-100 акту перевірки (а. с. 71-72). Так, відповідач зазначає, що попереднім актом перевірки Товариства від 27 травня 2013 р. № 213/15-34539925 встановлено, що податковий кредит січня 2013 р. в сумі 382031,42 грн. сформовано із порушенням вимог ПК України, що потягло завищення бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 р. на суму 37783,0 грн. Також, в іншому акті перевірки від 19 червня 2013 р. № 250/15-34539925, вказано на завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в лютому 2013 р. на 126738,0 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 р. на 16747,0 грн. Отже, відповідач вважає, що оскільки позивачем допущені порушення при визначенні показників податкового кредиту січня і лютого 2013 р., що підтверджується актами від 27 травня 2013 р. № 213/15-34539925 і від 19 червня 2013 р. № 250/15-34539925, це призвело до викривлення сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню у травні того ж року.

В першу чергу слід зауважити, що в своєму позові Товариство наполягає на тому, що суми 37783,0 грн. і 16747,0 грн., щодо яких відповідач дійшов висновку про їх безпідставне включення до бюджетного відшкодування у травні 2013 р., не приймали участі у формуванні податкового кредиту в січні і лютому 2013 р., а тому не могли вплинути на показники бюджетного відшкодування в травні 2013 р. Відповідач ніяких доказів, які б спростовували ці доводи позивача не надав, акт перевірки Товариства також не містить інформації з цього приводу.

Крім того, викладаючи вищенаведені доводи, ОДПІ не врахувала наступного. Як слідує з матеріалів адміністративної справи, на підставі актів від 27 травня 2013 р. № 213/15-34539925 і від 19 червня 2013 р. № 250/15-34539925 ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 р. № 0001311502 і від 11 липня 2013 р. № 0001531502 відповідно. Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення в судовому порядку і Миколаївським окружним адміністративним судом за цими позовами відкрито провадження: у справі № 814/2951/13-а, в якій оскаржується в тому числі і податкове повідомлення-рішення № 0001311502, судом прийнято ухвалу про зупинення провадження у справі до вирішення іншої адміністративної справи, а податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2013 р. № 0001531502 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 р. у справі № 814/3350/13-а, яка не набрала законної сили, скасовано (а. с. 94-100).

За правилами ст. 56 п. 56.17. пп. 56.17.5. ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З наведеної норми суд робить висновок про те, що оскільки на підставі актів, на які посилається ОДПІ в акті перевірки Товариства, прийняті податкові повідомлення-рішення, які оскаржені в судовому порядку, при їх оцінці суд оцінить і обставини, відображені в актах перевірок, а тому ОДПІ, визначаючи податкові зобов'язання в цій справі, не мала права посилатись на спірні обставини, які розглядаються судом.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 р. № 0003961500, яким Товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 р. на суму 54530,0 грн., не може вважатись законним, так як ґрунтується на спірних обставинах.

Так само суд не погоджується із правомірністю зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми ПДВ за травень 2013 р. на 764807,0 грн.

Як слідує з акту перевірки позивача, ОДПІ вважає, що придбані ним у ТОВ "Аксет-Агро" іригаційні установки не могли бути використані Товариством у своїй господарській діяльності, так як позивач не має в користуванні земельних ділянок для поливу яких могли б використовуватись іригаційні установки, але відповідач неповно з'ясував фактичні обставини, що призвело до помилкових висновків.

Так, 25 січня 2013 р. позивач уклав із ТОВ "Аксет-Агро" договори постачання № 11 і № 12, за умовами яких придбав 4 одиниці фронтальних не буксирувальних іригаційних установок "Zimmatic" (а. с. 101-114).

Факт отримання товару, його повної оплати підтверджується видатковими і податковими накладними, банківською випискою (а. с. 114-131).

В акті перевірки позивача зазначено, що основним видом його господарської діяльності є виробництво цукру (а. с. 25). Як слідує з пояснень позивача, основним постачальником сировини для виробництва цукру, є ТОВ "Агро-торгівельна фірма "Агро-Діло", з якою 30 серпня 2013 р. позивач уклав договір щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру (а. с. 132-137). 1 червня 2013 р. позивач передав у найом ТОВ "Агро-торгівельна фірма "Агро-Діло" придбані іригаційні установки, що підтверджується відповідним договором та актом приймання-передачі майна (а. с. 143-149).

З огляду на встановлені судом обставини, суд не може погодитись із висновком ОДПІ про те, що придбане обладнання використовується позивачем за межами його господарської діяльності.

Таким чином, відмова у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ і зменшення розміру від'ємного значення цього податку, є протиправними, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На підставі ст. 4 ч. 3 Закону України "Про судовий збір", позивач сплатив 10% розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, в розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 248 від 25 грудня 2013 р. (а. с. 2). За правилами ст. 94 ч. 1 КАС України, зазначена сума судового збору підлягає присудженню позивачу з Державного бюджету України. Відповідно до ст. 4 ч. 3 Закону України "Про судовий збір", решта суми судового збору стягується з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимоги. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі і названий Закон не містить застережень щодо неможливості або обмежень для стягнення судового збору з державних органів, в тому числі і тих, які звільнені від сплати судового збору і повністю фінансуються з Державного бюджету України, решта судового збору в сумі 4384,80 грн. (4872-487,20=4384,80) підлягає стягненню з ОДПІ на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0003961500, № 0003971500, прийняті 17 грудня 2013 р. Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївської області, визнати протиправними і скасувати.

3. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 487,20 грн.

4. Стягнути з Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555) 4384,80 грн. судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз