Рішення № 37561459, 26.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/4/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2014 Справа № 908/226/14

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Курчатова, буд. 1, а/с № 569)

про стягнення 957219,27 грн.

Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: Михольський С.М., довіреність № 604 від 28.03.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

28.01.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області (далі за текстом скорочено -ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС) з позовною заявою до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", м. Енергодар Запорізької області (далі за текстом скорочено -КП "ВК "Тепло-водоканал") про стягнення 907116,61 грн. заборгованості за договором № 44Т-09 від на виробництво, транспортировку та поставку теплової енергії від 26.03.2009 р., 19235,85 грн. - 3% річних та 30866,81 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження 32/4/14 у справі № 908/226/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.02.2014 р.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені і про дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 12.02.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 26.02.2014 р.

Позивач в судовому засіданні 26.02.2014 р. підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст.ст. 530, 546, 549, 610, 612, 625 ЦК України, ст., ст. 193, 198, 218, 220, 230, 231 ГК України та умовами договору № 44Т-09 від на виробництво, транспортировку та поставку теплової енергії від 26.03.2009 р.

Відповідач повторно в судове засідання 26.02.2014 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/226/14.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 26.02.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 44Т-09 на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався відпустити відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в об'ємах, вказаних у додатках №1, з параметрами теплоносія відповідно температурному графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером позивача, узгоджений з місцевими органами влади (п. 1.1. договору).

Згідно п. 6.1 договору, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем на підставі показників комерційного обліку встановлених на межі продажу, яка є межею балансової належності, у відповідності з договором та відповідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 6.2. договору, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем за фактично спожитий об'єм теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів про відпуск теплової енергії по діючому в звітний період тарифу на теплову енергію, визначаємо як сума:

- тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується НКРЕ України, переглядається та вступає в дію у встановленому законом порядку;

- тарифу на транспортування на постачання теплової енергії в розмірі, який затверджується органами місцевого самоврядування, переглядається та вступає в дію у встановленому законом порядку.

Відповідно до абз. 8 ст. 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлення тарифів на послуги з питного водопостачання і водовідведення належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 31 цього ж Закону встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, що діяла до 22.07.2010 р.) встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010 р. позивачу погоджений тариф на послуги з транспортування та постачання теплової енергії розмірі 11,56 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та в розмірі 13,87 грн. за 1 Г кал (з ПДВ).

Згідно до п 2 вказаного рішення, воно набуває чинності з дня його опублікування в засобах масової інформації.

Відповідно до п. 2.1 вказаного рішення для відповідача воно набуває чинності з моменту введення нового тарифу на послуги з транспортування та постачання теплової енергії для населення, бюджетних організацій та інших споживачів, затвердженого відповідними рішенням виконавчого комітету.

Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 41 від 17.02.2011 р., внесені зміни в п. 2 рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010 р., згідно з якими останнє набуває чинності для відповідача з моменту введення нового тарифу на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для категорій споживачів населення, бюджетні установи та інші споживачі.

Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 43 від 17.02.2011 р., яке набрало чинності з 01.03.2011 р., відповідачу встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для категорій споживачів населення, бюджетні установи та інші споживачі.

Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 43 від 17.02.2011 р., визначений термін - 01.03.2011 р., починаючи з якого до КП "ВК "Тепло-водоканал" повинен застосовувати тариф на послуги з транспортування та постачання теплової енергії, погоджений ВП ЗАЕС рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010 р. в розмірі 11,56 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та в розмірі 13,87 за 1 Гкал (з ПДВ).

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.07.2011 р. у справі № 2-а-968/11 пункт 2.1. підпункт 1 пункту 4 рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010 р. "Про погодження тарифу на послуги з транспортування та постачання теплової енергії для групи споживачів, що надаються ВП "Запорізька АЕС "ДП НАЕК "Енергоатом" (в редакції рішення № 41 від 17.02.2011 р.) визнаний незаконним та скасований.

Ухвалою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. по справі № 2а-968/11 постанова Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.07.2011 р. у справі № 2-а-968/11 залишена без змін.

За таких обставин суд вважає, що позивачем доведено факт правомірного застосовування тарифу на послуги з транспортування та постачання теплової енергії, погоджений ВП ЗАЕС рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010 р. в розмірі 11,56 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та в розмірі 13,87 за 1 Гкал (з ПДВ).

У зв'язку з затвердженням нового тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, сторонами підписані наступні акти про надання послуг з донарахуванням різниці у тарифах на загальну суму 907116,61 грн.:

- № 15/09 від 11.03.2013 р. на суму 8660,78 грн.;

- № 13/10від 11.03.2013 р. на суму 137718,19 грн.;

- № 02/11 від 11.03.2013 р. на суму 138178,87 грн.;

- № 2/12 від 11.03.2013 р. на суму 187588,90 грн.;

- № 02/01 від 11.03.2013 р. на суму 219597,78 грн.;

- № 19/02 від 11.03.2013 р. на суму 215372,09 грн.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що по закінченню звітного місяця між сторонами підписуються двосторонні акти про відпуск теплової енергії, які включають вартість виробництва, транспортування та поставки теплової енергії в 3-х екземплярах протягом 3- х робочих днів з моменту отримання та по 2 екземпляра актів повернути на адресу позивача. У разі не підписання актів відповідачем в триденний строк, акти підписуються представником позивача з відміткою відповідного запису про відмову та направляється позивача поштою. Оформлений таким чином акт є фінансовим документом та обов'язковим для виконання, а також є підставою для розрахунків за спожиту тепло енергію.

Згідно з п. 6.6 договору, оплата за спожиту теплову енергію, включаючи транспортування та поставку теплової енергії, здійснюється споживачем щомісячно, до останнього числа місяця, наступного за звітним, на підставі оформлених з двох сторін актів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Вказані акти наданих послуг відповідачем не оплачені.

Заборгованість підтверджується випискою № 439 з реєстру аналітичного обліку ВП ЗАЕС про стан розрахунків між ВП ЗАЕС та КП "ВК "Тепловодоканал" за договором № 44Т-09 від 26.03.2009 р. станом на 30.09.2013 р.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договорів належним чином та в повному обсязі не виконав.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 907116,61 грн. заборгованості.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 19235,85 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив що вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 19161,28 грн.-3% річних. В решті щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 30866,81 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 6.8 Договорів, якими сторони визначили, що при несвоєчасній оплаті за спожиту теплову енергію, включаючи транспортировку та поставку теплової енергії, відповідач сплачує позивачу пеню за прострочення платежу в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що розмір пені є більшим, однак суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому стягненню підлягає сума пені яка заявлена позивачем у розмірі 30866,81 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованим та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволеним вимогам

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" про стягнення 907116,61 грн. заборгованості, 19235,85 грн. - 3% річних та 30866,81 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569, ідентифікаційний код юридичної особи: 32400040) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код юридичної особи: 19355964) 907116 (дев'ятсот сім тисяч сто шістнадцять) грн. 61 коп. заборгованості, 19161 (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят одна) грн. 28 коп. - 3% річних, 30866 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 81 коп. пені та 19142 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок дві) грн. 89 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "27" лютого 2014 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.