Постанова № 37560956, 28.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2014 року 810/705/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Калос" (правонаступник ТОВ "Біквест") про визнання недійсним правочину та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати договір № 4 від 04.01.2013 року про надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, укладений між ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» та ТОВ «Біквест» - недійсним; стягнути з ТОВ «Калос» на користь ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» кошти в розмірі 720 000,00 грн., які були одержані за договором № 4 від 04.01.2013 року; стягнути з ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» на користь держави кошти в розмірі 720 000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року було встановлено що в порушення п. 200.1, п. 200,2 ст. 200, п. 201.4 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 132418,00 грн.

Дане порушення виникло в зв'язку з укладенням з ТОВ «Біквест» (правонаступником є ПП «Калос») договору № 4 від 04.01.2013 року про надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України. Загальна вартість договору складала 720000, 00 грн. В ході перевірки документально не було підтверджено господарські відносини із контрагентами, а тому на підставі ст.207, ст.208 Господарського Кодексу України та ст.. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати цей договір недійсним та стягнути кошти.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі письмових заперечень на позов не надали, в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що на підставі направлення від 19.07.2013 року № 342/26-54-22 та наказу № 348 від 18.07.2013 року, головним державним податковим ревізором-інспектором державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Біквест», ПП «Південь Агроекспорт» та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.

За підсумками проведеної перевірки складено Акт № 288/26-54-22-01-10/34514827, яким встановлено порушення п. 200.1, п. 200,2 ст. 200, п. 201.4 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 132418,00 грн. Крім того, в акті встановлено факт не підтвердження взаємовідносин ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» з ТОВ «Біквест», а саме не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника ТОВ «Біквест».

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вищевказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції в розумінні статей 238, 239 ГК України, яка має конфіскаційний характер, - стягнення в дохід держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання учинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не встановлено зазначених умов, а відповідачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання відповідач ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» та його контрагент ТОВ «Біквест» мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом перевірки.

Окрім цього, умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

Як вбачається з обставин справи, позивачем не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення договору № 4 про надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів від 04.01.2013 року) та його виконання ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» та ТОВ «Біквест» мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства. Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом, оскільки висновки вказаного акту стосуються дотримання вимог податкового та іншого законодавства відповідачем, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.

Відповідачі на час укладення розглядуваного правочину були зареєстровані органами державної реєстрації і перебували на обліку в державних податкових інспекціях за місцем знаходження юридичної адреси, як платники податків та одержали свідоцтво платника податку на додану вартість, що свідчить про укладення договорів правоздатними особами.

Оподаткування певної операції є наслідком цивільних правовідносин, за які настає відповідальність, передбачена чинним законодавством, і порушення порядку сплати податків одного із контрагентів за угодою не може впливати, в даному випадку, на вирішення питання щодо недійсності (нікчемності) спірного договору.

Висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Біквест» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному договору та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки ніким не досліджувалися первинні документи, які стосуються взаємовідносин.

Згідно статті 201 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Аналогічну правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд у своїх рішеннях № К/9991/32238/12 від 22 жовтня 2013 року та від 20 червня 2013 року К/9991/8487/11.

Отже, вищенаведені обставини дають право для висновку, що сам по собі оспорюваний правочин про надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Таким чином, позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинене з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином позивачем не доведено недійсності (нікчемності) правочину чи господарського зобов'язання, а заявлений адміністративний позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70-72, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Відмовити Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.