Рішення № 37560933, 12.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 635/8975/13-ц

Провадження № 22-ц/790/1751/14 Головуючий 1 ін. - Юдін Є.О.

Категорія: «кредитні» Доповідач - Бородін М.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: Бородіна М.М.,

суддів - Міненкової Н.О., Костенко Т.М.,

при секретарі - Ригіні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року представник ПАТ «Родовід Банк» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказали, що 09 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 18 633 дол. США, строком користування до 09 жовтня 2014 року. Кредитні кошти були надані для придбання автомобіля Mitsubishi, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

При цьому відповідно до договору застави від 09 жовтня 2007 року вказаний автомобіль був переданий в заставу банку для забезпечення виконання основного зобов'язання.

Крім того, кредитний договір також забезпечений договором поруки між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3.

Взяті на себе зобов'язання банк виконав у повному обсязі та надав відповідачу передбачені договором грошові кошти.

Проте, в порушення умов кредитного договору відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів в сумі 221, 82 дол. США за період з 11 серпня по 03 вересня 2013 року.

За таких обставин представник ПАТ «Родовід Банк» просив суд стягнути з солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 91 129, 83 дол. США. Крім того просив суд звернути стягнення на майно передане в заставу АТ «Родовід Банк», шляхом примусової реалізації предмета застави - транспортного засобу автомобіля Mitsubishi, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Також просив стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в сумі 3 441 грн..

В судове засідання суду першої інстанції сторони не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» - задоволені частково.

Визнано недійсним положення про пеню в розмірі 1, 6% згідно п. 3.9 кредитного договору від 09 жовтня 2007 року та змінено на пеню «в розмірі подвійної облікової ставки НБУ».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 605 грн. 71 коп..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» частину сплаченого судового збору у розмірі 229 гривень 40 коп..

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Родовід Банк» просить заочне рішення суду - скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апелянт зазначає, що суд невірно здійснив розрахунок заборгованості, безпідставно змінив розмір неустойки та відмовив у зверненні стягнення на предмет застави.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, вислухавши думку осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, суд першої інстанції визнав за недоцільне звернення стягнення на предмет іпотеки, також відмовив у стягненні заборгованості з поручителя з тих підстав, що порука припинена на підставі ст. 559 ЦК України.

Однак такі висновки суду є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів при розгляді справи виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 18 633 дол. США, строком користування до 09 жовтня 2014 року, зі сплатою 12, 5 % річних (а.с. 7-18).

Кредит надавався для придбання транспортного засобу.

Крім того, 09 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії (а.с. 21-22).

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання, 09 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Родовід Банк» укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль Mitsubishi, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 23-24).

28 липня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору від 09 жовтня 2007 року, за умовами якого процентна ставка збільшена до 14, 5% річних (а.с. 19).

Також сторонами 30 листопада 2010 року укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, щодо виду кредитування та сплати страхових платежів.

Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язався щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця сплачувати заборгованість за кредитами у сумі 221, 82 дол. США.

В період з 11 серпня 2010 року по 03 вересня 2013 року відповідач допустив прострочення сплати заборгованості за кредитом.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість за кредитом та сума заборгованості за процентами становить 3 093 дол. США та 121, 93 дол. США. Прострочена сума заборгованості за кредитом та прострочена сума заборгованості за процентами - 6 807, 50 дол. США та 3 295 дол. США, що в загальній сумі складає 13 317, 43 дол. США (а.с. 5).

Пунктом 3.9 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1, 6 % від суми простроченої заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно змінив вказаний розмір пені з 1, 6 % на пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, в преамбулі зазначеного Закону України вказано, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Крім того, рішенням Конституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Отже вищевказаний Закон України до правовідносин з приводу кредитування фізичних осіб застосуванню не підлягає, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості з поручителя ОСОБА_3

Пунктом 4.1 договору поруки від 09 жовтня 2007 року передбачено, що договір поруки діє до повного погашення позичальником або поручителем заборгованості за кредитним договором.

Кредитний договір передбачає строк виконання зобов'язання до 09 жовтня 2014 року (а.с. 7), отже договір поруки не припинений та поручитель несе відповідальність за належне виконання основного зобов'язання.

Крім того, суд першої інстанції незаконно відмовив у стягненні заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідач в письмових заперечення не заперечує, що допустив заборгованість зі сплати кредиту, отже у банку є всі законні підстави для стягнення заборгованості за кредитом договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме Mitsubishi, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 складає 77 413, 93 дол. США.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Однак колегія суддів вважає, що розмір неустойки в сумі 77 413, 93 дол. США є занадто великим та явно перевищує і не відповідає розміру збитків.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Про зменшення розміру неустойки відповідач заявляв у запереченнях на позов.

З урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи суму заборгованості за кредитним договором в сумі 13 317, 43 дол. США колегія суддів вважає за доцільне стягнення пені в розмірі 40 000 грн..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду та постановлення нового про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року - скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 13 317, 43 дол. США та пеню в розмірі 40 000 грн..

В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на майно передане в заставу ПАТ «Родовід Банк», згідно договору застави транспортного засобу від 09 жовтня 2007 року, шляхом примусової реалізації предмета застави - транспортного засобу автомобіля марки Mitsubishi, модель Lancer, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір в сумі 3 441 грн..

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно, суддя